Про українську дипломатію і дива

У нас є багато за що критикувати українську дипломатію і українську владу в контексті рішень і роботи. Від методів призначення послів до, власне, фінансування дипломатії як такої. Не тільки поточну владу, владу в принципі.

Але. Мене, коли я читаю поради з диванів, що має зробити президент, уряд, міністр закордонних справ, посли в ключових країнах, мене не полишає відчуття, що від них вимагають наступного:

1. Вирішити соціальну кризу в США, подолати розрив між багатими і бідними, подолати епідемію наркоманії.
2. Перезавантажити партійну систему, очистити республіканську партію від популістів.
3. Перемогти картелі у Мексиці і стабілізувати Латинську Америку, щоб зупинити потік мігрантів з півдня на північ.
4. Зняти недовіру і ненависть країн «глобального Півдня» до колошніх колоніальних країн, які від 200 до 500 років викачували з них ресурси і лили кров.
5. Врегулювати економічні і політичні розбіжності між Китаєм і США, Китаєм і Індією, Саудівською Аравією і США. Або змусити США, ЄС і Індію обєднатися проти Китаю і влаштувати йому і його партнерам ембарго.
6. Зруйнувати партнерство Китаю з авторитарними режимами.
7. Змусити США. Підвенну Корею і Японію нейтралізувати КНДР.
8. Змусити США, Саудівську Аравію і ОАЕ найтралізувати Іран.
9. Врегулювати кризу ідентичності в країнах Європи, які не можуть визначитися вони частина ЄС, національна держава в рамках ЄС чи їм треба дрейфувати до «відновлення суверенітету».
10. Подолати фундаментальні соціальні причини зростання популярності лівих і правих радикалів по всьому світу.
11. Вилікувати історичні і політичні вавки усіх сусідів.

І ще +. І не менше.

Вибачте.