Газові переговори: Росія більше не зможе обдурити Україну

У нас є тристоронній формат разом з Єврокомісією спеціально для обговорення питань транзиту газу.

А рішення Стокгольмського арбітражу є остаточним і обов’язковим для виконання, це записано у контракті, який підписав Газпром у присутності Путіна, тому тут немає особливої потреби щось обговорювати, Газпром має просто виконати це рішення.

Але зараз я мушу відзначити, що це було корисно.

Хоча б тієї точки зору, що обговорюючи ці питання напряму з Путіним, була можливість краще зрозуміти його особисту позицію.

Це я не для красивого слова, це було реально корисно. Не думав я, коли ініціював Стокгольмський арбітраж по транзитній справі у 2014, що виконання його рішення буде обговорюватися особисто з Путіним у Єлісейському палаці.

Але, як тут кажуть, се ля ві (таке життя). Точніше, а ла гер ком а ла гер (на війні як на війні). У таких ситуаціях завжди краще мати можливість подивитися в очі протилежній стороні.

Ми не боїмося обговорювати ці питання.

Наша позиція є обґрунтованою. Вона підкріплена рішеннями міжнародних судів. Вона консолідова з Європейським союзом.

І, найголовніше, вона відображає позицію українського народу.

Рішення Стокгольмського арбітражу не було «політичним», як каже російська сторона. Це був комерційний арбітраж, і його рішення є справедливим з юридичної та економічної точки зору.

Так, наша перемога у цьому арбітражі є важливою для України, її честі та гідності, але це не робить рішення арбітражу «політичним», або таким, яке російська сторона може ігнорувати.

Навпаки, ми чесно перемогли. Іншій стороні можемо нагадати, що програвати теж потрібно з гідністю.

Щодо продовження транзиту у нас чесна і справедлива позиція. Європейські правила, які якраз і призвані забезпечити цю справедливість для всіх сторін.

Ці європейські правила надають достатньо гнучкості для врахування специфічних потреб Газпрому.

При цьому укладенню нового тразитного контракту за європейськими правилами ніяк не заважає не тільки вже винесені рішення Стокгольмського арбтражу, а і новий арбітражний процес, який розпочався у 2018 році і має бути завершений у 2021 році.

В рамках цього нового арбітражного процесу буде розглядатися спір між Нафтогазом та Газпромом щодо компенсації Нафтогазу невиконання Газпромом своїх контрактних зобов’язань у 2018-2019 роках. Тобто за період, який не охоплював попередній арбітраж.

Нехай міжнародний арбітраж вирішує, хто правий, а хто ні.

Головне, що це ніяк не заважає Газпрому укласти новий контракт на транзит з відокремленим від Нафтогазу оператором газотранспортної системи України, тобто з окремою компанією.

Ми готові обговорювати і інші варіанти.

Наприклад, перенесення точок передачі газу на кордон Україна-Росія, щоб європейські компанії, а не Газпром, укладали контракти на транзит.

Або контракти «своп», коли Нафтогаз буде брати газ на східному кордоні, а віддавати на західному, при цьому відокремлені оператори в Україні та Європі будуть відповідати за фізичне траспортування газу.

У такому разі ці контракти «своп» мають забезпечувати Нафтогазу дохід, адекватний компенсації за відкликання позовів у Стокгольмському арбітражі загальною сумою у понад 12 мільярдів доларів.

Тобто, самі бачите, ми надаємо Газпрому багато варіантів як щодо продовження транзиту, так і щодо врегулювання спірних питань в арбітражі.

Але при цьому ми не можемо поступитися інтересами України.

І обдурити «начальників», як у 2009 з положенням контракту «бери або плати», не дамо. Цього разу цим займаюсь я, тому я особисто не дам. Можете бути у цьому впевнені.