Історичне коло замкнулося - на Росію очікує новий путч
Як і Радянський Союз чверть століття тому, Росія замкнула своє коло розвитку, впершись лобом у неефективну державну економіку. Прийшов час набивати нові криваві ґулі.
Прийнято лаяти Михайла Горбачова за розвал Радянського Союзу, а Бориса Єльцина ‒ за те, що довів Росію до ручки. Але це не так. Радянський Союз розвалили «гекачепісти», а перший президент Російської Федерації Борис Єльцин дав поштовх ринковим реформам, економіка почала оживати при мінімальній ціні на нафту. У період керівництва Росією Володимиром Путіним енергоносії досягали максимальних цінових показників. Але саме за нього політика знову стала тяжіти над економікою, авторитаризм убив демократію, а особисті інтереси прийшли на зміну здоровому глуздові. Роки правління Путіна у Росії ‒ це ГКЧП, розмазане у часі. Росія підійшла до межі, на якій опинився Радянський Союз у кінці вісімдесятих років минулого століття.
Критики Михайла Горбачова, першого і останнього президента Радянського Союзу, наївно вважають, що він просто так, ні сіло ні впало, вирішив докінчити Радянський Союз «прискоренням і перебудовою». Але річ у тому, що економічна модель країни до кінця минулого століття вичерпала себе. Праця безпаспортних рабів, а потім напіврабів із паспортами була такою ж малопродуктивною. Планово-сировинна економіка не могла забезпечити країну необхідним ‒ із торгівлі зникали то сіль, то мило, на цукор запроваджували талони. Рятувало хижацьке пожирання природних ресурсів.
На початку минулого століття ВВП Російської імперії у світовій економіці, за інформацією з різних джерел, становив від 5 до 7%. У дев’яностих роках радянська імперія скотилася до такого ж показника. Замість розвитку по спіралі Радянський Союз замкнув історичне коло. Михайло Горбачов, а отже, і більшість керівної партійної еліти розуміли, що країна йде «правильним шляхом» ‒ у бік нинішньої Північної Кореї.
Михайло Горбачов спробував переставити економіку з ненажерливих військових рейок на ефективні мирні. Випуск товарів народного споживання мав збалансувати споживчий ринок, забезпечити населення товарами, знизити потреби в імпорті. Директор ракетного дніпропетровського заводу «Південмаш» Леонід Кучма наважився робити тролейбуси і кухонні комбайни. Пам’ятаю сесію обласної ради тих часів. Хтось скаржився, що патронні гільзи складно пристосувати під тюбик для помади, а хтось рапортував, що налагодив випуск прищіпок.
Плюралізм думок поступово перетворився на плюралізм форм власності. Окрім державних підприємств, з’явилися кооперативи і фермери. 20 серпня 1991 року намічалося підписання нового Союзного договору ‒ тепер країна перетворювалася на конфедерацію держав. І стара партійна гвардія посунула «гекачепістів» для збереження Радянського Союзу. Йшлося не про «бренд» СРСР, а про повернення до старих методів управління, до згортання економічних і політичних свобод. Те, що Михайло Горбачов проводив реформи під тиском обставин, показує його непослідовність. Він, по суті, погодився з путчистами, бутафорно «заарештувавши» себе у кримському Форосі.
Показовими є перші постанови ГКЧП: припинити діяльність політичних партій і громадських організацій, заборонити мітинги і вуличні ходи. Припинялося видання всіх газет, окрім кількох перевірених, наприклад, «Правди» і «Червоної зірки», «Радянської Росії». Комуністи разом із КДБ і міліцією знову брали абсолютну владу над країною. Але несподівано виявилося, що громадяни не хочуть повертатися в комуністичний рай. Вони відчули себе вільними людьми. І хоча, як і раніше, не вистачало м’яса, але можна було про це відкрито говорити! Люди побачили майбутнє.
ГКЧП в Росію повернув Володимир Путін. Він виконав усі постанови путчистів. Почав із закриття або переформатування незгодних ЗМІ, великий бізнес став державним, а держава почала працювати на кланові інтереси владної верхівки. Бюджет знову витрачали на атомні підводні човни і космічні ракети. Була створена видимість багатопартійності. Окрім кількох опозиційних, усі парламентські партії працюють як філії «Єдиної Росії». Ніби комсомол при Компартії. ФСБ і армія, разом із православною церквою, стали скріпами путінського авторитарного режиму. Під заборону, як правило, потрапляють усі мітинги і демонстрації, окрім провладних. Точно так само було з парадами в Радянському Союзі. Кримчани яскраво відчули «гекачепізм» в останній рік, а в Росії держава закручувала гайки поступово. Громадян непомітно переселили в гібридний Радянський Союз.
На першому липневому засіданні нової Ради стратегічного розвитку і пріоритетних проектів при президенті Росії Володимир Путін запитав пропозиції, які можна реалізувати до чергової дати ‒ проведення президентських виборів 2018 року. Але несподівано рису підвів прем'єр Дмитро Медведєв: «Пріоритетні проекти ‒ це не привід вимагати додаткових бюджетних грошей». Одним словом, грошей немає, але ви тримайтеся! Дисонансом прозвучала пропозиція голови Російського союзу підприємців і промисловців Олександра Шохіна скоротити частку державного сектору: «Вона виросла за 10 років у нас удвічі, з 35 до 70 відсотків, отже, можна за 10 років зробити і зворотний маневр».
Як і Радянський Союз чверть століття тому, Росія замкнула своє коло розвитку, впершись лобом у неефективну державну економіку.
Прийшов час набивати нові криваві ґулі.