Крим не пускає Україну в НАТО

Вступ України в НАТО, що має бути наступним кроком після виконання планів, передбачених ПДЧ, так чи інакше впреться у питання Криму та ситуації на сході України. Якщо навіть у середньостроковій перспективі ми досягнемо стабілізації на Донбасі і забезпечимо контроль над своєю територією, то питання Криму залишиться суттєвим бар'єром, що, як мені видається, не дозволить нам претендувати на членство в НАТО. Тому що ми від Криму не збираємося відмовлятися. Тоді це означає, що якщо ми вступаємо в НАТО, країни-члени Альянсу повинні взяти на себе колективну відповідальність за вирішення українського територіального питання у взаєминах з Російською Федерацією.

Боюся, що питання окупованих територій суттєво зменшить готовність країн НАТО бачити Україну серед учасників Альянсу. Це розуміння дещо зменшує особливі підходи та потребу реалізації будь-якого плану ПДЧ. Тепер про позитив: у будь-якому разі співпраця з НАТО з виконання плану ПДЧ важлива тим, що це дозволить нам дещо змінити наші бюрократичні процедури у військовій, гуманітарній, економічній, фінансовій сферах. В цьому сенсі виконання Плану буде корисним для України, адже буде ще одним чинником, який дозволить більш кардинально змінювати ті речі, які на сьогодні змінюються повільніше.

Ми говоримо про перспективу, яка вимірюється щонайменше п'ятьма найближчими роками. Тому спрогнозувати дії Росії після подачі Україною заявки на отримання ПДЧ мені складно. Навіть цей рік є надзвичайно складним і непередбачуваним. Ми будемо перебувати в ситуації, коли російська сторона буде вживати заходів, аби Україна залишалася в сфері її інтересів. Її дії в новітній історії якраз це підтверджують. Але я не знаю, чесно кажучи, що буде до кінця цього року, і мені важко сказати, що буде через п'ять років.