Новий «Берлінський мур»

(Моя промова перед фракцією Європейської народної партії у Європарламенті 15 жовтня 2014 р.):

Шановні пані та панове!

Найперше хочу висловити подяку за можливість виступити сьогодні перед вами. Висловити подяку за тверду, послідовну, незмінну позицію підтримки демократії, прав людини та європейської перспективи для України, яку демонструє Європейська народна партія. За те, що не відвернулися від України в час диктатури колишнього президента Януковича, що підтримали Євромайдан і Революцію гідності.

Спільними зусиллями вас, представників народів об’єднаної Європи, та українського народу, було досягнуто те, що ще рік тому здавалося примарним: угода про Асоціацію між Україною та ЄС підписана і ратифікована. Цим закріплено європейський вибір України – вибір, за який сотні синів та дочок нашого народу віддали своє життя. Я, як і мільйони українців, вірю – закріплено без повернення назад.

Хоча на те, щоби повернути Україну за межі нової залізної завіси, Кремлем кинуто великі сили, ведеться неоголошена війна – на полях Донбасу, в медійному просторі та на міжнародній арені.

Рік тому, коли делегація Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій перебувала тут, у Брюсселі, наш Патріарх Філарет говорив, що якщо Україна на буде в союзі з Європою, то її втягуватимуть в інший союз – кремлівський. А це означатиме спробу відновити імперію та нову холодну війну в Європі. Тоді, рік тому, ці слова здавалися лише припущенням. Нині ми бачимо, що вони – опис реалій.

Після падіння комуністичної влади Росія та Україна розпочали свій рух у майбутнє в дуже подібних умовах. Але зараз ми бачимо яскраву різницю. Україна бореться за побудову сучасного, демократичного суспільства. В Росії відбулася реставрація старої імперської ідеології, на чолі якої стоять вихідці з системи КГБ. Україна дивиться в майбутнє. Для Росії її правителі бачать майбутнє у відновленні минулого.

З Кремля Європу знову хочуть розділити залізною завісою. Після того, як чверть століття тому звільнені від комуністичного рабства люди знесли берлінський мур – його знову хочуть побудувати, щоби відгородити від Європи те, що вони називають «русскім міром».

Хочу відповідально засвідчити – в Україні немає громадянської війни чи внутрішнього конфлікту. Політичні чи регіональні відмінності в нашій державі не більші, ніж у будь-якій європейській країні, і до того, як зовнішня агресія розпалила війну на Донбасі, ми завжди всі проблеми вирішували мирним шляхом.

В Україні справді йде війна, але це війна не між нами і Росією, тим більше не між українцями і росіянами. Це війна минулого з майбутнім. Мертвець радянського минулого зі своєї історичної могили тягне руку, щоби задушити європейське майбутнє – в Україні, Молдові, Грузії, Білорусі. І головне – у самій Росії.

В Україні відбувається те саме, що відбулося у Будапешті в 1956 р., у Празі у 1968 р., в Афганістані у 1979 р. Бо нинішні правителі Кремля страшенно бояться демократії, свободи, прав людини – всього того, що складає основу і цінності Європейського Союзу і всього вільного світу.

Саме тому вони хочуть відгородити нас від вільного світу, від Європи, новим муром. Саме тому вони душать нас торгівельною війною, отрутою шаленої брехливої пропаганди, вбивають з систем «Град». І намагаються переконати всіх, що це – внутрішній, локальний конфлікт, в якому слово Кремля має бути вирішальним.

Тут я хочу, перефразуючи, процитувати слова, сказані понад 50 років тому в знаменитій промові президента Кеннеді у Західному Берліні.

«Є багато людей в світі, які дійсно не розуміють, або тільки кажуть, що не розуміють, що є найбільшою проблемою між вільним світом і «Русским миром». Нехай вони приїдуть до Криму. Є такі, які кажуть, що «Русский мир» - ідея майбутнього. Нехай вони приїдуть до Донецька. І є такі, які кажуть, що і в Європі, і в будь-якому іншому місці ми можемо співпрацювати з Кремлем. Нехай вони приїдуть до Донбасу. І є навіть такі, які заявляють, що так, кремлівська система є системою зла, але це не заважає нам співпрацювати в сфері економіки. Нехай вони приїдуть до Східної України».

Я представляю Українську Православну Церкву Київського Патріархату, яка залишається зі своїм народом, не зважаючи на всі випробування. Рік тому у спільному зверненні Церков і релігійних організацій України ми підтримали європейський вибір. Вночі 30 листопада, коли загони поліції розігнали мирний протест на Майдані, його побиті учасники знайшли захист у стінах нашого Михайлівського Золотоверхого монастиря. Вночі 11 грудня, коли поліція намагалася очистити Майдан – нічні дзвони з Михайлівського монастиря скликали киян на захист свободи та підтримували дух учасників мирного протесту. У найстрашніші дні кінця лютого, коли режим Януковича почав розстрілювати Майдан, – у стінах наших храмів було влаштовано госпіталь і навіть проводилися термінові операції.

Ми, разом з греко-католицькою і римо-католицькою Церквами, з протестантами, юдеями, мусульманами підтримали Революцію Гідності, бо покликання всіх віруючих – підтримувати правду і свободу. За це ми та інші українські конфесії страждаємо у Криму і на окупованих територіях Донбасу. В Криму у нас силою відібрали кілька храмів, а на решту громад чинять тиск. На Донбасі ми можемо вільно молитися тільки там, де є українська влада. Але ці випробування роблять нас міцнішими, і свідченням цього є вияв солідарності кримських татар з нашою Церквою, коли муфтій запропонував мечеті для звершення наших богослужінь, якщо у Криму ми не матимемо більше місця для молитви.

Пані та панове!

Ми віримо, що з Божою допомогою правда і свобода переможуть. Спроби збудувати новий мур між нами і вами зазнають поразки. Ми бачимо своє майбутнє у колі демократичних країн Європи. Саме тому наша Церква вирішила відкрити у Брюсселі своє Представництво для співпраці з європейськими інституціями і я маю честь бути першим його керівником.

Сподіваюся на вашу підтримку та нашу плідну співпрацю. І нехай на добрі справи нас благословить Господь! Дякую за увагу.