Московський патріархат як криве дзеркало більшовизму

Я просто дивуюсь самовідтворенню більшовицьких традицій у спільнотах і особах, здавалося б найменш до цього придатних.

От, наприклад, Сталін знищував власних політичних опонентів, але іменував їх виключно «ворогами народу». Не своїми, а народу.

Радянський союз, беручи участь у війнах по всьому світу – від Кореї до Нікарагуа, від Афганістану до Анголи – голосніше всіх кричав, що він «за мир».

Збудвавши на крові й трупах одну з найжорсткіших тоталітарних систем, більшовики заявляли, що це і є справжня демократія, «я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек...» В той час як «у капіталістів демократії немає».

Переслідуючи тих, хто має іншу думку щодо «радянської дійсності» – дисидентів – каральні органи СРСР оголошували їх звичайними кримінальниками. «Ми не за політику його ув'язнили, а за кримінальний злочин». Або взагалі оголошували психічно хворими.

І так далі…

Дивно, з якою послідовністю всі ці штампи відворюються в Московському Патріархаті (в тому числі в його українській філії).

«Ми відкидаємо Київський Патріархат не з політичних міркувань за вказівкою нашого начальства з Москви. Наші претензії до них – суто релігійні».

«Київський Патріархат – тоталітарна система, в той час як в МП – повна соборність у прийнятті рішень та керуванні».

«Тільки УПЦ єднає країну, а всі інші конфесії її ділять; наші вірні і там і там; ми за мир та проти війни». А всі докази пропаганди через Церкву МП «русского мира», участі священиків у тероризмі (як моральною підтримкою, так і реальною допомогою), всі факти суголосної діяльності верхівки МПвУ з машиною російської пропаганди – оголошуються «заведомо ложными измышлениями, порочащими» Церкву МП.

Моспатріархія проголосила «анафему» Патріарху Філарету, найменувавши його «ворогом канонічної Церкви». Не ворогом Кремля, ким він є насправді, а саме «ворогом Церкви».

Здається, що Московський Патріархат так довго був у полоні більшовизму, що в ньому розвинувся не лише «стокгольмський синдром» симпатії до свого поневолювача (згадайте хоча б слова м. Павла Лебідя про те, що в СРСР жилося краще). Сталося гірше – після смерті дракона декому дуже закортіло самим стати драконом…

Источник: Facebook