Московський патріархат визнав свою залежність від Росії
5309 - досягнення вже сьогодні
Роками Митрополія Московського Патріархату в Україні переконувала усіх, що вона - не частина Російської Церкви, що їхній зв’язок - «виключно молитовний», а не адміністративний, тощо.
В ухваленому законі немає ані слова про УПЦ чи РПЦ. Але подано ОЗНАКИ, за якими визначається, чи українська релігійна структура (будь-якого сповідання чи напрямку) є частиною російської релігійної структури і залежною від неї.
Отже якщо в Московському Патріархаті вже зараз визнають, що ухвалений закон має до них стосунок - тим самим вони ВЖЕ визнали актуальність для себе ознак, наведених в законі.
А ці ознаки - посилання в Статуті на структурний зв‘язок, участь українських релігійних провідників в керівних органах російських релігійних структур з правом вирішального голосу, обов‘язковість рішень органів управління російської структури для її української частини.
Для світської аудиторії наведу аналогію «незалежності УПЦ від РПЦ»: уявімо собі, якби Англійська королева давала «благословення» на посаду президенту і прем‘єру Індії, індійські депутати засідали би у Вестмінстері, а міністри - брали би участь у роботі уряду Британії, і закони та рішення британських парламенту та уряду мали би обов‘язковість для Індії. І все це було би прикрите назвою «Незалежна і самостійна в управлінні Республіка Індія», а в законах Британії би написали, що ця «республіка є у складі Великобританії, однак має свій керівний центр в Нью Делі». Хтось би повірив у таку «незалежність»? А от в «незалежність УПЦ» - ще вірять. І далі б вірили, якби не новий закон.
P.S. Тим, хто порівнює 5309 із зобов‘язанням для євреїв у ІІІ рейху носити на одязі «зірку Давида», хочеться вказати, що таке порівняння - блюзнірство. Адже всім відомо, ЯКІ обмеження «закони рейху» накладали на євреїв. В той час, як український закон прямо вказує: «Не допускається надання переваг або накладання обмежень у діяльності релігійної організації (об'єднання)..., окрім обмеження доступу священнослужителів, релігійних проповідників, наставників такої релігійної організації у частини, з'єднання Збройних сил та інших військових формувань України у місцях їхньої дислокації або інших обмежень, передбачених законом».