Патріарх Філарет: Святитель, якого люблять одні та ненавидять інші
Він - серед нас. Але погляд його вдивляється у ВІЧНІСТЬ
Святитель
Його палко люблять одні й не менш сильно ненавидять інші.
Йому щиро бажають здоров'я і многих літ прихильники - і з нетерпінням чекають смерті супротивники.
Більшість радіють, що Бог дає Патріарху фізичні сили і світлий розум на 89-му році життя міцно тримати стерно церковного корабля, серед бурхливих хвиль життєвого моря спрямовуючи його на вірний шлях.
Нечисленні - засмучуються, вважаючи себе самого більш гідним білого куколя, гарячкувато чекаючи, коли ж «місце звільниться».
Своє служіння Церкві він почав тоді, коли державу очолював ще Сталін. За цей час шість генсеків компартії СРСР та п'ять президентів незалежної України змінили один одного - а він продовжує гідне служіння, виявляючи водночас глибоку мудрість старця і сучасне розуміння юного.
Двері його резиденції відкриті - кожен бажаючий може зустрітися з ним у своїй справі без якихось формальностей чи перешкод. Окрім хіба що необхідності дочекатися вільного часу в щоденному напруженому робочому графіку.
Його уваги шукають десятки й сотні політиків перед виборами – а після них багато хто місяцями «не знаходить часу». До наступних виборів. Але він ні на кого не тримає образи.
У без малого 90 літ він працює так інтенсивно, що і втричі молодші не роблять і третини того, що встигає він. Бо «якби я не працював, то думаю, що давно б вже помер. А раз Бог дає здоров'я і сили – треба працювати, а не лінуватися».
Справедливо про нього сказав один вчений: «Якби всю історію Української Церкви записати стисло на одну сторінку – то і на цій сторінці Патріарху Філарету знайшлося б визначне місце для згадки».
Однак особисто для нього все це - і добре, і гірке - другорядне.
«Владика, все це – тимчасове. А головне – це вічність, у яку ти увійдеш. Бо у вічність ввійдемо ми всі, від нас це не залежить. А залежить - у яку: в блаженну чи в страждання? Оце головне - трудиться, скільки можеш, щоби виконати волю Божу тут. Бо якщо виконаєш волю Божу – благо тобі і в цьому житті, і головне – у вічності.
Все земне рано чи пізно завершиться. Але цим життям кінечним ми обираємо життя безкінечне. Ось про це безкінечне треба кожному дбати найбільше - і мирянину, і священику, і архієрею, і Патріарху. Бо перед Богом всі ми - рівні. Але кому багато дається - з того і спитає Бог більше.»
Отакий він – наш Святитель. Він - серед нас. Але погляд його вдивляється у ВІЧНІСТЬ.