Про апеляцію Філарета на московські заборони і анафему проти нього

1. Коли подано апеляцію?

• Апеляцію подано Константинопольському Патріарху відразу після рішення Архієрейського Собору РПЦ від 11 червня 1992 р., яким митрополит Філарет оголошувався «позбавленим сану». Текст апеляції кілька разів публікувався, зокрема в журналі «Православний вісник» та у збірнику «Неправда московських анафем».

В апеляції докладно на основі канонів заперечено всі пункти, за якими «винесено вирок» Архієрейським Собором РПЦ, а також заперечена сама «судова» процедура, як неканонічна.

2. Йдеться про одну апеляцію?

• Аналогічна апеляція була надіслана тоді ж усім Предстоятелям Помісних Церков.

З плином часу та новими обставинами, які з‘являлися у справі, зокрема - проголошенням «анафеми» в лютому 1997 р. - апеляція поновлювалася доповненнями. Тож на даний час вона включає в себе позицію Патріарха Філарета щодо всіх питань, які потребують рішення Вселенського Патріарха.

3. Чи була якась відповідь на апеляцію?

• Ні, дотепер відпові на апеляцію не було, що означає - вона не відхилена і може бути розглянута в будь який момент.

Ось що з цього приводу сказав колишній Генеральний секретар Синоду Константинопольського Патріархату, митрополит Елпідофор, даючи інтерв‘ю російському порталу «Православие и мир»:

«Нельзя было не спросить Его Высокопреосвященство о том, что же это за упомянутые им «церковные власти», которые обратились с просьбой об автокефалии (йдеться про те, що у офіційному повідомленні Синоду після засідання у квітні 2018 р., на якому було вирішено розпочати процедуру надання Томосу про автокефалію, сказано про те, що з проханням звернулися українська держава і церковна влада - ЄЗ) , в то время как ни одна признанная и каноническая Церковь на Украине не выдвигает таких требований, так что по нашему мнению его позиция вполне может вызвать различные формы противодействия.

«Если кто-либо антиканоничен, это не означает, что он не существует», – ответил митрополит Прусский и разъяснил: «Тот факт, что он объявляется раскольником, не отнимает у него права просить о своей реабилитации и об урегулировании своего ущербного положения у своей Церкви, а сочтя, что именно его Церковь ставит его в несправедливое положение, обратиться ко Вселенскому Патриарху, направив ему церковную апелляцию, так называемое «экклито”. Именно потому, что на Украине существуют раскольники и неканоничные, которые пытались обратиться к своей церковной юрисдикции и оказались отвергнуты, они могут, по нашему мнению, вполне правомерно обратиться во Вселенский Патриархат для рассмотрения вопроса и пересмотра их положения с вынесением не подлежащего обжалованию решения.

На данный момент, разумеется, Патриархат не приступал к рассмотрению апелляции, поданной кем-либо с Украины. Вероятно, в будущем Патриархат перейдет к рассмотрению дел по таким уже поданным апелляциям.»

4. Який результат очікується після розгляду апеляції?

• Очікуваний результат - канонічна реабілітація Патріарха Філарета, що означає визнання недійсності та невідповідності канонам процедури «осудження» його Архієрейським Собором РПЦ у 1992 р., а відтак - визнання не дійсними рішень про «позбавлення сану» та «відлучення від Церкви через анафематсвування».

Тобто йдеться не про припинення дії московських рішень, а про те, що вони будуть визнані від моменту винесення юридично нікчемними і такими, що не мали канонічних наслідків. А відтак всі таїнства, звершені Патріархом Філаретом після московських рішень, визнаватимуться дійсними, в тому числі - хіротонії архієреїв.

5. Чи має якесь значення те, що у своїй доповіді на Синаксі Вселенський Патріарх Варфоломій згадав про звернення до нього у питанні автокефалії, багато разів надіслані «Патріархом» Філаретом Київським»?

• Так, це має значення. У грецькій традиції ієрархи часто іменуються саме за такою формулою: Іоан Пергамський, Еммануїл Гальський, Варфоломій Смирнський, тощо. Тобто - ім‘я і титул кафедри. Згідно рішення Архієрейського Собору РПЦ від лютого 1997 р. Патріарх Філарет вважається нею «відлученим від Церкви через анафематствування» тобто навіть не мирянином. Вживаючи означення «Філарет Київський», Вселенський Патріарх фактично свідчить незгоду з рішенням РПЦ.

6. Чому тоді слово «Патріарх» вжито в лапках?

• Допоки Вселенський Патріарх офіційно не проголосив утворення Київського Патріархату, він не може з дипломатичної точки зору повноцінно вживати щодо Предстоятеля УПЦ КП патріарший титул. Фактично це є найкращий з можливих в нинішній ситуації для нього компромісних варіантів.

Слід підкреслити, що в промові Патріарха не було вжито ніяких принизливих епітетів, на кшталт «самопроголошений», «самозваний», «так званий», тощо, які звичайно вживають в РПЦ.

7. Коли можна очікувати розгляд апеляції?

• Тема права апеляції не випадково розглядалася на Синаксі 1-3 вересня 2018 р. поряд з іншими питаннями «української тематики». Позиція, стверджена на Синаксі, полягає в тому, що Вселенський Патріарх має унікальне канонічне право приймати апеляції на рішення інших Помісних Церков та виносити власне рішення, яке є обов’язковим.

На нашу думку без позитивного розгляду апеляції питання Томосу не може бути вирішене. Більш докладно про це сказано в моєму інтерв’ю для РІСУ. Тому очікується, що обидва питання будуть розглядатися спільно і послідовно на сесії Священного Синоду Константинопольського Патріархату.

8. Чи були в минулому прецеденти скасування анафем і рішень про позбавлення сану?

• Таких прецедентів було багато, як в цілій історії Церкви, так і в історії Московського Патріархату.

Наприклад, були визнані безпідставними і скасовані рішення про «позбавлення сану» щодо святителів Афанасія Великого та Іоана Золотоустого.

Були скасовані соборні рішення про «позбавлення сану» Московського митрополита Филиппа Количєва, Ростовського митрополита Арсенія Мацієвича - обидва вони також були причислені до лику святих.

Було скасоване «позбавлення сану» і щодо Московського патріарха Нікона Мініна.

Помісний собор РПЦ 1917-18 рр. виніс загальну постанову про скасування анафем і рішень про позбавлення сану щодо всіх, хто був покараний з політичних мотивів. Це рішення стосується, окрім інших, також «анафеми» на гетьмана Івана Степановича Мазепу, хоча зараз МП з політичних мотивів і не бажає визнавати цього.

Помісний Собор РПЦ 1971 р. скасував анафему Великого Московського собору 1667 р. на старі обряди і тих, хто їх дотримується - хоча в постанові про анафему Собор 1667 р. називає її «вічною та непорушною».

Константинопольський Патріархат також скасовував анафеми, накладені у період протистояння з Церквами, що самостійно проголосили свою автокефалію - зокрема анафеми на короля Стефана Душана і весь сербський народ та на болгарських єпископів.

Отже в істоії є багато прецедентів визнання рішень про анафему та позбавлення сану - не дійсними.

9. Чи повині ті, хто безпідставно піддані анафемі або позбавленню сану, підкорятися такому рішенню, чекаючи розгляду своєї апеляції - адже так часто стверджують в МП?

• Всі вище згадані, хто беззаконно були піддані «позбавленню сану» чи «анафемі», не вважали ці рішення щодо себе - дійсними. Припинення ними здійснення своїх архієрейских повноважень відбувалося лише через зовнішній примус та насильство, а не тому, що «осуджені» визнавали дієвість покарань, накладених на них.

Тому митрополит (нині - Патріарх) Філарет також не припиняв свого ієрархічного служіння і не вважає це порушенням канонічних правил.