Лист від Ігоря Зварича
Кримінальна справа екс-судді Ігоря Зварича завдяки мас-медіа будоражить українське суспільство вже четвертий рік.
Кримінальна справа екс-судді Ігоря Зварича завдяки мас-медіа будоражить українське суспільство вже четвертий рік.
В чому ж криється секрет заурядної на перший погляд справи, яких в Україні на сьогоднішній етап її розвитку тисячі, а при «потребі» буде і десятки тисяч. Адже боротьба з корупцією набирає обороти. А де ліс рубають, там, як відомо, ніхто не звертає уваги на недоліки лісорубів.
До того ж, здається, в цій справі, нарешті, поставлено крапку: колишнього голову суду Зварича засуджено аж на 10 років, його співробітника суддю Любашевського – на 5 років позбавлення волі.
Хабарників покарано. А заодно і розігрітий до червона журналістами з ініціативи таємних джерел з ГПУ «суспільний інтерес» можна було би закинути на запилені полиці архівів.
Однак, багатьох не покидає відчуття, що за ширмою шоу, влаштованого в Оболонському райсуді м. Києва молодіжним, а тому, здається, піддатливим утаємниченим джерелам, складом суду, залишилось прихованим багато невідомого.
Ця невідомість пильно оберігається зацікавленими особами відповідних служб, яким дуже не хотілося б, щоб журналісти пхали свій ніс у цю невідомість, та відходили у своїх репортажах від вектора проанонсованої і розкрученої версії.
В чому ж секрет фірми?
З огляду на неодноразові виступи перед журналістами першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р., слідчого Жербицького В., екс-голови СБУ Наливайченка В., його підлеглих Матіоса В., Курмана С., Трепака В., інших представників указаних фірм, саме завдяки успішній операції спецслужб по таємному проникненню в кабінет голови Львівського апеляційного суду у 2008 році Зварича І.С., проведення там відео зйомок вдалося розкрити та довести факти отримання хабарів у суді.
Саме на цих доказах ґрунтується вирок суду, з оголошення якого стало відомо, що дозволи на проведення відео знімань в кабінеті Ігоря Зварича давав Апеляційний суд Чернівецької області.
Саме голова цього суду Черновський О.К. 15.03.11 р. в листі за №05-2225/2011 повідомив районний суд які саме заходи, в який термін мали проводитись на підставі дозволів, наданих працівникам Львівського УСБУ судом.
Ось тут і починається цікаве.
З почутої в суді при оголошенні вироку інформації вбачається, що 27.03.2008 р. Апеляційним судом Чернівецької області (а не головою чи уповноваженим на те заступником) було внесено Постанову №45 ЦТ про негласне проникнення у службовий кабінет громадянина Зварича І.С. №32 по вул. Стецька, 13 або в каб.312 по вул. Чоловського, 2 у м. Львові, встановлення в цих кабінетах спецапаратури та проведення в них відеозйомки.
Але дозвольте. Як в березні 2008 року апеляційний суд міг дати дозвіл на проникнення в кабінет №32 по вул. Стецька, 13 у м. Львові для встановлення там спецапаратури та проведення відео знімань за громадянином Зваричем І. по місцю його роботи, якщо він там не працював?
ЛАА Суд в березні 2008 року, в якому І.Зварич працював суддею, головою, знаходився на вул. Стецька, 13 у м. Львові. Це встановлено судом під час слухання справи на підставі безперечних письмових доказів, оголошених судом.
Отже, повідомлена головою Апеляційного суду Чернівецької області О.К.Черновським інформація в листі від 15.03.2011 р. – є неправдивою.
Далі – більше.
Як встановлено тим же судом, приміщення по вул. Стецька, 13 у м. Львові було надано ЛАА Суду в червні 2008 року. Письмові докази у вигляді рішень, актів передачі і прийняття наявні в матеріалах справи. 25.06.2008 р. відбулось офіційне відкриття приміщення ЛАА Суду, яке висвітлювали ЗМІ України.
Крім цього, суд встановив, що з червня 2008 р. суддя Зварич займав службові кабінети №12 та №13, і ніколи в кабінеті №32 по вул. Стецька, 13 у м. Львові не працював.
Однак, це не єдина неправдива інформація, яку повідомив районному суду О.К.Черновський.
Там же було вказано, що 16.09.2008 р. Апеляційний суд Чернівецької області вдруге виніс Постанову №229 ЦТ, в якій дозволив таємно проникнути оперативним працівникам СБУ в кабінет №312 по вул. Чоловського, 2 у м. Львові, та кабінет №32 по вул. Стецька, 13 у м. Львові, встановити там спецапаратуру та проводити відео знімання подій, так як в цих приміщеннях нібито працював у вересні 2008 року громадянин І.Зварич.
Але і це виявилось неправдою.
Письмовими доказами беззаперечно встановлено в суді, що суддя І.Зварич у вересні 2008 року в кабінеті №312 по вул. Чоловського, 2 у м. Львові не працював, суд у вересні 2008 року по вул. Чоловського, 2 не знаходився, як і те, що у вересні 2008 року І.Зварич в каб. по вул. Стецька, 13 не працював.
Все це правда, яку не оспорюють ні прокурори ГПУ, ні працівники СБУ, не приховують від журналістів.
Спитаєте, чому і яке це має значення?
Це означає, що оперативні працівники УСБУ у Львівській області у серпні 2008 року незаконно проникли в службові кабінети №12 та №13 по вул. Стецька, 13 у м. Львові, незаконно встановили там спецапаратуру та незаконно проводили в службових приміщеннях судді Зварича І.С. відеознімання.
Мало того, що здобуті таким чином відеоплівки не могли бути доказом у справі, після рішення Конституційного суду України від 20.10.2011 р. у справі №12-рп/2011 (про це відомо вже всім в Україні) відносно службових осіб СБУ необхідно порушувати кримінальну справу за вчинення ними службового злочину.
Це і є причиною приховування цієї інформації.
А суд при поганій грі силових структур зробив вигляд, що не зауважив незаконних дій СБУ.
На додачу, суд дослідив відеокасети, на яких було змонтовано відеоінформацію подій, які записувались в режимі реального часу без законних підстав в кабінетах судді І.Зварича. Всього шість відеокасет, на кожній з яких записано по 10 хвилин події на протязі декількох днів.
Залишилось нез’ясованим, хто приховав первинні носії інформації, і чому не долучено до справи і не досліджено біля 4 000 відеокасет, які зберігаються в СБУ?
В суді саме І.Зварич наполягав витребувати з СБУ всі відеозаписи, дослідити їх в суді, так як розміщена на них інформація спростовує неправдиві покази свідків І.Залізного, О.Мельничук, А.Багряка, В.Косенка, П.Олійника.
І.Зварич наполягав долучити до справи і дослідити всі аудіо записи телефонних розмов з наведеними свідками.
Представники ГПУ в суді просили суд не досліджувати ці телефонні розмови та не витребовувати в СБУ і не досліджувати всі відеозаписи. Що там є такого забороненого, невже правий Зварич І., і чому суд, який зобов’язаний був дослідити всі обставини справи, побоявся це зробити?
Хто чув покази І.Зварича в суді та пояснення цих свідків розуміє, чому так прокурори і суд боялись досліджувати всі відео та аудіо записи.
Ці записи були повним алібі І.Зварича в інкримінованих йому діях, вони повністю спростовували покази цих свідків, вони підтверджували факт монтування наданих суду відеокасет, вони доводили антиконституційні дії працівників СБУ відносно І.Зварича у 2008 році.
А це вже зовсім інша опера.
Тоді б можна було побачити та почути, чи правдиві покази свідка Олійника П.М., які він давав слідчим ГПУ, та виступав у ЗМІ про те, що в жовтні-листопаді 2007 року він об’єктивно не міг зустрічатись з І.Зваричем, І.Залізним у своєму робочому кабінеті, так як проходив обстеження і лежав у лікарні в Австрії, там йому робили операцію, він був у відпустці та з інших причин. На цих відеоплівках та аудіо записах зафіксовано хто саме змушував П.Олійника давати неправдиві покази з ГПУ та СБУ, як і чим йому погрожували, чому В.Ющенко і В.Наливайченко хотіли знищити І.Зварича.
При дослідженні судом всіх відеозаписів зустрічей з А.Багряком можна було побачити, що він у вересні-жовтні в ЛАА Суді у І.Зварича не був та хабара у сумі 10 тисяч доларів США не передавав. Що В.Косенко ніколи не просив і не говорив із Зваричем І. по справі свого працівника В.Квака. Що О.Мельниченко не передавала грошей І.Зваричу.
Боязнь суду встановити все це в засіданні підштовхнула суд приховати дії СБУ.
Якщо ще згадати, що на наступному досудовому слідстві І.Зварича незаконно обмежили в часі ознайомлення зі всіма матеріалами справи; грубо порушили його право на захист; публічно у всіх ЗМІ тривалий час слідчі та прокурори ГПУ порушували презумпцію невинуватості; не об’єднали справу про знищення доказів у справі з даною справою та долучили до матеріалів неналежно завірених біля 1 700 письмових доказів; не вирішили заяв і скарг на дії слідчих і прокурорів; не розглянули в законному порядку його заяв про відводи прокурорам і суду в зв’язку з наявною упередженістю, та багато іншого, то об’єктивність і законність вироку стає сумнівною.
Ось чому немає відчуття завершеності у журналістів та громадськості у справі екс-суді І.Зварича.
В зв’язку з цим цікавим буде розгляд даної справи в апеляційному суді.
Думаємо, що апеляційний суд з’ясує причини скерування в районний суд головою Апеляційного суду Чернівецької області Черновським О.К. неправдивої інформації в листі №05-2225/2011 від 15.03.2011р. Чому перед цим він же повідомив цьому суду зовсім іншу інформацію в листі №12-447/10 від 18.11.2010 р., а в листі №05-1241/11 від 14.02.11 р. здивував усіх інформацією про те, що всі матеріали відносно І.Зварича – знищено, а тому нічого повідомити не може.
Як же через місяць 15.03.2011 р. він наддав неправдиву детальну інформацію суду? Є інформація про те, що умисно незаконні дії О.К.Черновського, надання ним неправдивої інформації районному суду, І.Зварич оскаржив у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, так як дії голови Апеляційного суду Чернівецької області свідчать про порушення ним присяги судді. Чи це правда?
Вважаємо, що всі таємниці, записані на всіх відеозаписах та аудіозаписах у 2008 році подій, що відбувались у службових кабінетах судді І.Зварича, будуть досліджені в Апеляційному суді м. Києва.
Отже, попереду апеляційний розгляд в справі.
14.11.2011 року, Ігор Зварич