День народження Марії Примаченко: історія життя геніальної української художниці
Марія Примаченко ніде не вчилася малювати, але створила свій унікальний і загадковий світ у мистецтві
12 січня виповнюється 114 років від дня народження народної художниці Марії Примаченко.
Марія Оксентіївна Примаченко – українська народна художниця в жанрі «наївного мистецтва»; лауреатка Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Заслужена діячка мистецтв УРСР, народна художниця України. Авторка понад 800 картин, 650 з яких зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ).
За словами самої художниці, її прізвище Приймаченко, а Примаченко є зросійщеним його варіантом. В інших випадках та ж Марія Оксентіївна відповідала, що вона — Примаченко, бо «так у них в селі говорили — примак, а не приймак, ну то хай буде так». Свої картини Марія підписувала лише Примаченко або скорочено М. П.
Також геніальна українська художниця підписувала свої творіння промовками. До прикладу: «Вовчик. Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться» (1993 рік), «Атомна війна – будь проклята вона! Щоб люди не знали і горя не мали!» (1989 рік), «Видра гуляє у лісі» (1990 рік), «Дарую червоні маки людям, щоб землю святу любили і на ній робили» (1985 рік). Серед підписів-промовок можна побачити і написаний рукою Марії Примаченко.
Малювала Марія з дитинства. Мабуть, все почалося, як часто буває, від безвиході. Річ у тому, що Марія перехворіла на тяжку недугу – поліомієліт. І це на все життя позбавило її повноцінного руху і прив’язало до милиць. Отже, не могла вона працювати в полі, як інші. Але мала час багато спостерігати, милуватися навколишньою природою, слухати і запам’ятовувати казки і легенди. Якось вона зацікавилася дивною глиною, на яку часто сідали пташки з яскравим пір’ям. Це був синій глей. Марія спробувала щось ліпити, а потім малювати.
Так з’явилися на хаті перші сині квіти. А пізніше – жар-птиці і незвичайні звірі. Подивитися на малюнки дівчинки приходили люди аж із сусідніх сіл. Просили розмалювати і їхню хату. Це був перший успіх!
Марія Примаченко ніде не вчилася малювати, але створила свій унікальний і загадковий світ у мистецтві. А натхнення шукала в українському фольклорі ― казках, легендах, піснях та власній багатій уяві. Картини викликали живе зацікавлення, бо були яскраві, дивні, наївні, не схожі на творчість інших. На Міжнародній виставці 1937 року в Парижі Марію нагородили золотою медаллю.
Чоловік Марії Примаченко Василь загинув у роки Другої світової війни. Тому в її творчому доробку намальовані солдатські могили, чудернацькі звірі, які уособлювали війну, чимало сцен, коли рідні і кохані проводжають чоловіків, синів, братів на війну. Букети і вазони з квітами й птахами Марія Примаченко присвячувала воїнам. Не оминала і тематику кохання.
За роки натхненної праці класик сучасного українського народного малярства Марія Примаченко створила сотні художніх робіт, які сьогодні оцінюють в десятки тисяч доларів. Крім того, вона створила власний напрямок, свою школу-студію оригінального декоративного малюнка, в яку запрошувала талановитих дітей з рідної Болотні.