Серед європейських народів українці єдині зберегли автентичний національний одяг - фольклорист
Завтра - Всесвітній день вишиванки
Поміж інших народів Європи українці єдині, хто втримав свій національний одяг найдовше. Так як носять свій вишиваний одяг українці і ще сусіди румуни, більше ніхто в Європі до початку 21 століття не носить. Про це розповів директор Центру фольклору та етнографії ІФ КНУ імені Тараса Шевченка під час прес-конференції в прес-центрі «Главком».
На початку 20 століття національний одяг у Європі вийшов з ужитку. А в 18-19 столітті наші сусіди перейшли на більш уніфіковану європейську модель одягу.
«В українців тяглість до національного одягу відчувається ще з попередніх епох. Це пов’язано з тим, що ми довгий час не мали, яку ми тратили. Ми також були на периферії різних держав. І наша традиційна культура, можливо, для когось це буде звучати грубо, але на маргінесі ми зберегли нашу власну традиційну культуру, яка вже переросла в зовсім інше явище і площину. Не дуже люблю слово вишиванка, намагаюся схиляти людей вживати «вишивана сорочка», адже сорочка може бути і ткана, тоді виходить, що тканка? Тому ліпше казати вишивана сорочка», - каже Щибря.
На сьогоднішній день одяг, який ми носимо, осучаснений і прилаштований до нашого повсякденного користування. Станом на кінець 20 і початку 21 століття вишитий одяг став маркером ідентичності і приналежності до України та українства в цілому.
«Досить важко встановити, коли наші предки почали наносити таке оздоблення на свій одяг. Однак, ми знаємо, що ще первісні народи наносили на свої тіла татуювання. А орнамент на одязі - це те ж саме практично татуювання. Науковці стверджують, що раніше було більш поширене ткацтво. І ми маємо одяг, який містить тканні орнаменти на сорочках, фартухах, головних уборах. А з часів бароко на лівобережжі України поширюється вишивка білим по білому. Звісно, вона існувала і до того, але її пишність та така велика кількість характерна саме для цього періоду. Під кінець 19 столітті –початку 20-го уже з’являються найбільш зашиті орнаментами наші сорочки», - продовжує Щибря.
Станом на сьогоднішній день багато науковців і просто любителів намагаються трактувати значення символів, які ми бачимо на наших вишитих сорочках. «Однак, це досить дискусійне, адже джерел, які підтверджують це практично немає. Тобто, коли ми бермо зразки попереднього століття, то вже в живих немає тих людей, які вишивали ті сорочки. Вироби уже зберігалися в їхніх дітей та онуків. Назви орнаментів і їх трактування старше населення наше не знає. Звичайно, що раніше існувало значення цих символів, і всі вони були для притягнення успіхів, родючості, культ предків, тобто всі вірування, які збереглися, відображені у вишивці. Але констатувати, що саме означають символи, досить складно і справа невдячна. Адже орнаменти повторюються у всіх народах. Це загально людська цивілізація їх створила», - переконаний фольклорист.
Особливості регіональної вишиванки, її кольористики, техніки вишивання може проливати світло на певні історичні процеси.
«Ми вже можемо більше говорити про регіональні особливості, локальні особливості, кольористику, техніку. Хочу сказати, що ці речі проливають світло і на історичні процеси. Якщо ми беремо сорочку певного періоду, то ми бачимо процеси із заселенням, хто звідки рухався, де відбувалося міксування культур, а де навпаки. І часто ці речі підтверджують або спростовують різні історичні дані», - резюмував Щибря.