У Києві на одній сцені зійдуться італійський та українські композитори
Композитори планують за допомогою музики влаштувати «діалог» між Україною та Італією
18 лютого у Національній філармонії України, за участі Київського камерного оркестру, відбудеться концерт сучасної музики «Діалог між країнами: Україна-Італія» італійського і двох українських композиторів.
На концерті можна буде почути роботу таких музикантів: Іван Канчіалозі (Італія) – Lissajous (Ліссажу) для струнного оркестру; Олександр Родін (Україна) – Stabat Mater для сопрано, мецо-сопрано і струнного оркестру; Валентин Бібік (Україна) – Сім мініатюр для струнного оркестру; диригент – Богдан Пліш; солісти – Алла Родіна (сопрано); Анжеліна Швачка (мецо-сопрано); Віктор Іванов (скрипка).
«Lissajous», «Stabat Mater», «Сім мініатюр» - назви творів одного італійського і двох українських композиторів. Композиторів різних поколінь, різних творчих доль і різних стилістик їхньої музики. Ідея цього концерту пов'язана зі спробою показати різні підходи до музичної композиції саме в контексті культурного діалогу між представниками двох країн: Італії й України. Канчіалозі — з одного боку, Родін та Бібік (1940-2003) — з іншого.
Постать молодого італійського композитора Івана Канчіалозі в Україні є відомою завдяки Kyiv Contemporary Music Days. Його музика на українській сцені прозвучить вже вдруге, але твір для струнного оркестру є прем’єрним.
Автор коментує: «Ліссажу — це композиція, що представляє мої художні дослідження упродовж кількох років, які базуються на ідеї створення естетичної музики на основі геометричних зображень. Ліссажу – фізичне явище, що створює красиві фігури, об’єднуючи два перпендикулярні осцилятори в простому співвідношенні. Мій твір бере натхнення зокрема в роботах англійської художниці Бріджет Райлі, які, на мій погляд, відображають справжній рух та довершеність форм сучасного мистецтва».
«Стабат Матер» (лат. Stabat Mater) для сопрано, мецо-сопрано та струнного оркестру Олександра Родіна вперше було виконано 2015 року. Твір писався під час трагічних подій на Майдані. «Найбільш драматичні моменти історії, на мій погляд, змальовують незмінні у всі часи чіткі контури апокаліпсису: кров і вогонь, страх і мужність, ненависть і любов, біль і незламний дух, смерть синів і скорботу матерів, — коментує Родін. — Чи змінились відчуття матері, яка втратила сина, із часів Христа і Діви Марії? Із цього питання й народилась ця музика».
«Сім мініатюр» для струнного оркестру Валентина Бібіка написано ще 1975 року. Але від того часу твір виконувався всього декілька разів. Причини — передусім політичні. Подібно до інших українських композиторів-шістдесятників, Бібік не підлягав публічним шмаганням, але до його творчості радянська влада застосувала інший вид покарання — замовчування. Про музику Валентина Бібіка досить влучно висловився диригент Роман Кофман: «Музика Бібіка, окрім інших достоїнств, справжня оцінка яких, я впевнений, ще попереду, має одну рідкісну властивість... Ця музика змушує слухати себе... Тому я щасливий, коли можу слухати музику, як слухають музику природи — не вникаючи в хімічний аналіз крапель дощу чи в секрети переломлення сонячного променя. Такою є музика Валентина Бібіка».
Амбіція проекту, зазначають організатори, спрямована на «відкриття до аудиторії взаємного культурного протистояння і двух різних підходів до музичної композиції».