Кількість дитячих психіатрів в Україні скорочується – експерти
За останні три роки кількість дитячих психіатрів скоротилась від п’ятисот до двохсот осіб
Сьогодні немає повноцінної картини щодо психічних розладів у нашій країні. У психіатрії відчувається нестача кадрів, зокрема скоротилася кількість дитячих психіатрів. Також йдеться про неналежний стан дотримання прав пацієнтів у таких спеціальних закладах. У деяких установах умови перебування дорівнюють тортурам. Про це розповіли правозахисники та експерти під час прес-конференції в прес-центрі «Главком», презентуючи аналітичний звіт «Дотримання прав дітей із психічними та інтелектуальними порушеннями у стаціонарних закладах охорони здоров’я та соціального захисту».
Правозахисники та експерти говорять, що наразі не відображена вся картина статистики зі психічними розладами. «Значна кількість психічних розладів у нашій країні не враховується статистикою. Батьки значної частки дітей, хворих на психічні розлади, уникають стигматичних послуг неефективної служби спеціалізованої психіатричної допомоги дітям. В Україні немає епідеміологічних даних про поширеність у дитячій популяції депресій; станів залежності від психоактивних речовин; поведінкових розладів, пов’язаних із харчуванням (булімія і анорексія), дефіцитом уваги та гіперактивністю; посттравматичних стресових розладів», - говорить Євгенія Павлова, президент Всеукраїнської організації «Фундація захист прав дітей» .
Важливою проблемою залишається й недостатнє кадрове забезпечення сфери психічного здоров’я. Станом на 2015 рік укомплектованість лікарями-психіатрами склала 78,05%, із них укомплектованість дитячими психіатрами лише 59,20%. Найбільший кадровий дефіцит спостерігається у сільській місцевості, лікарнях районного рівня. За останні три роки кількість дитячих психіатрів за посадами скоротилась від п’ятисот до двохсот осіб. На жаль, і це визнається й фахівцями психіатрії, психіатрична допомога дітям здебільшого складається із медикаментозного лікування. Реабілітаційний компонент або взагалі відсутній, або його роль є не значною. Винятком можуть слугувати хіба програми реалізовані неурядовими організаціями.
«Ми були в багатьох закладах. Наприклад, в Запоріжжі, Дніпрі приміщення не пристосовані для таких особливих людей. Приміщення знаходяться на другому поверсі, але підйомник може підняти чи спустити лише одну людину, а в закладі може бути 20 осіб. І при настанні надзвичайної ситуації є загроза життю», - говорить Богдан Мойса, правозахисник, експерт Української Гельсінської спілки з прав людини. Окрім того він зазначає, що ненормальною є ситуація із навантаженням на соціальних працівників. Адже згідно стандартів один соцпрацівник повинен обслужити 8-12 дітей. А за станом здоров’я ці діти можуть бути різними.
Руслан Імереллі, президент Всеукраїнської громадської організації осіб з інвалідністю-користувачів психіатричної допомоги «Юзер», зауважує, що медпрацівники та персонал не знають про права своїх підопічних. Більше того ніхто не займається з батьками. Він наголошує на неприпустимості об’єднань кількох інтернатних закладів. «Наприклад, у Вінницькій області об’єдналися присихоневрологічний заклад із геріатричним. Це правовий нонсенс! У програмі деінституціоналізації планується зменшити до 25% ліжок в присхоневрологічних закладах. Їх планують відкрити у закладах, де соматичні хвороби. Я категорично проти цього», - наголошує Імереллі.
Є проблеми із якістю надання освітніх послуг. Правозахисники навели приклади, коли люди, досягнувши дорослого віку, залишаються неосвіченими.
Ознайомитися зі звітом можна тут
Переглянути запис прес-конференції: