«Сам на сам з коронавірусом». Інтерв’ю з директором тернопільської лікарні швидкої допомоги

З понеділка, 5 жовтня, до оновленого переліку територій червоної карантинної зони, увійшли два населених пункти в Україні. Мова про Канів, що на Черкащині, і Тернопіль. Червона зона передбачає найжорсткіші обмеження: зупинка громадського транспорту, закриття навчальних і розважальних закладів.

Однією з кількох опорних лікарень, яка надає допомогу хворим з коронавірусною інфекцією на Тернопільщині із самого початку епідемії є Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги (Міська лікарня №1). Ліжка інфекційного відділення і двох терапевтичних відділень у ній повністю перепрофільовані для надання допомоги хворим з Covid-19. Усього – 135 місць. В останні два тижні літа у лікарні було максимальне завантаження хворими. На деякий час лікарня перейшла лише на обслуговування «коронавірусних» пацієнтів. Але нині, завдяки залученню інших міських лікарень, лікарню «швидкої» вдалося розвантажити. «Зараз ми працюємо у звичному режимі, як ургентна лікарня, як лікарня швидкої допомоги. Хірургічну, травматологічну, нейрохірургічну допомогу надаємо усім, хто цього потребує», – розповів  головний лікар, директор медзакладу Ярослав Чайківський.

В інтерв’ю «Главкому» медик озвучив головні проблеми, з якими стикнулась його лікарня. Мова про недоліки протоколу лікування Covid-19, брак кисневих концентраторів, затримку фінансування від Нацслужби здоров’я та про легковажність українців, які навіть через пів року після початку епідемії не вірять у згубність коронавірусної хвороби.

 «Не всі сімейні лікарі можуть постановити правильний діагноз»

Ваша лікарня на передовій з 1 квітня. Наскільки нинішні готовність медиків, забезпеченість лікарні відрізняються від ситуації, що складалась у той період?

Наша лікарня з перших днів карантину була базовою у наданні допомоги дорослим хворим на Covid-19 в області. Були розгорнуті 50 ліжок в інфекційному відділенні лікарні. Динаміка збільшення кількості хворих спостерігалася від квітня до початку червня. Потім два місяці був спад. Певний період часу у нас у стаціонарі перебували не більше 10 хворих. Ми вже думали, що перша хвиля минула. Але виявилося, що вже почалась друга. З 17 серпня наша лікарня швидкої допомоги на два тижні стала монопрофільним шпиталем, у якому надавалася допомога тільки хворим з Covid-19. У цей час лікарня прийняла 134 хворих з коронавірусною інфекцією. Потім місті залучили до боротьби з коронавірусом міську лікарню №3, трохи пізніше міську лікарню №2. Це уже було в другій половині вересня. Таким чином дещо зменшили навантаження на нашу лікувальну установу. Станом на вечір 6 жовтня у стаціонарі на 135 ліжко-місць для хворих з коронавірусною інфекцією перебуває 85 пацієнтів.

В якому стані поступають до вас хворі зараз, як змінилась ситуація за останні пів року?

Стан став важчим. З кінця серпня, протягом вересня і в перші дні жовтня до стаціонару поступають хворі в основному із важким перебігом хвороби. У пацієнтів важкі пневмонії. У тих, хто має супутні патології, стан узагалі вкрай важкий. На початку пандемії ми мали труднощі, пов’язані з тим, що був не дуже досвідчений медичний персонал. Доводилось підвищувати свій кваліфікаційний рівень. Сьогодні вже маємо великий досвід лікування Covid-19. Якщо тоді були легші форми перебігу хвороби, і хворих було небагато, то зараз їх багато і вони з важкими формами.

З чим це пов’язано?

Є кілька серйозних факторів. Один з них – люди не до кінця вірять у важкість перебігу коронавірусної інфекції. Другий – люди пізно звертаються по допомогу, займаються самолікуванням. Окрім того не всі сімейні лікарі володіють методиками постановки правильного діагнозу, не завжди відповідно до рекомендацій МОЗ лікують пацієнтів на амбулаторному етапі.

Тобто до вас поступають пацієнти, яких не фахово лікували сімейні лікарі? По чому судите?

Не можна так огульно казати, що всі сімейні лікарі нефахові. Кажемо про те, на перших етапах пацієнти лікуються амбулаторно. І не завжди амбулаторний етап навіть при правильно призначеному лікуванні проходить успішно. Є пацієнти, які у повному обсязі отримують потрібні призначення від сімейного лікаря, але до стаціонару їх доставляють у кареті швидкої допомоги у важкому стані. Є особливості перебігу цієї вірусної патології, яка по-різному протікає у пацієнтів. Інколи і до сімейних лікарів пацієнти звертаються, коли хвороба уже з ускладненнями.

«Зі 135 ліжок 22 підключені до кисню»

Як ухвалюється рішення, до якої лікарні везти того чи іншого пацієнта?

Якщо пацієнт важкий і він потребує серйозного лікування, то його везуть насамперед до нашої лікарні. Усі в місті знають, що у нас є кваліфіковані фахівці, тільки в нашій лікарні є інфекційне відділення для прийому хворих з інфекціями. Тому якщо є важкі хворі, або відомі у місті люди, то їх усіх везуть до нас. На всеукраїнському рівні у нас один з найнижчих показників щодо смертності. За весь час померли більше 20 пацієнтів.

Хворі з важким перебігом коронавірусу часто потребують додаткового кисню. Скільки ліжок у вашій лікарні під’єднані до кисню?

У нас є 22 точки подачі кисню. Це не достатньо. Зараз спільно з Тернопільською міською радою ми працюємо над тим, аби їх збільшити. Міськрада пообіцяла нам виділити гроші, щоби провести модернізацію нашого киснепроводу в інфекційному відділенні. В такий спосіб ми зможемо додатково поставити точки подачі кисню. В цілому плануємо збільшити ще на 20 точок подачі кисню. Ці роботи розпочнуться з наступного понеділка. Окрім того, проведена велика робота з модернізації самої кисневої системи. Окрім подачі кисню балонами в нас у вересні запрацював кисневий генератор, який подає кисень до головного корпусу нашої лікарні. Адже хворі з Covid-19 окрім інфекційного відділення у нас перебувають і у терапевтичному.

Якщо виникає ситуація, коли усі ліжка, до яких можливо під’єднати кисень, зайняті, як рятуєте пацієнта, який потребує такої підтримки? Когось відключаєте?

Повірте, такі випадки не поодинокі. Але у системі до одного вентиля можна підключати двох пацієнтів. Відповідно, стараємося кисневі точки не заповнювати. Звичайно, бувають непередбачувані випадки, коли треба пацієнта переводити на кисень. Але зазвичай це ж питання не кількох хвилин. Ми стежимо за пацієнтом, за багатьма показниками фіксуємо зміну його стану, рівень насиченості крові киснем. Не було такого, щоби доводилося везти до іншої лікарні. Сьогодні можемо сказати, що станом на зараз у нас немає вільних кисневих точок, усі зайняті. Але до кількох з них ми паралельно можемо підключати пацієнтів.

Час від часу від людей, які самі стикалися з коронавірусом, можна почути про те, що якщо пацієнт за свій кошт забезпечать себе киснем, тоді його до лікарні покладуть. То брак кисню все ж є?

Це щось із розряду фантастики. Я вважає, що це надумано, бо якщо є вільна точка кисню навіщо щось вигадувати? Якщо ж вільної немає, то змонтувати її – це цілий технологічний процес. Міністерство охорони здоров’я у вересні всім скерувало лист з рекомендаціями, щоби 80% ліжкового фонду було забезпечено киснем. Ми одразу розпочали роботи. Але їх виконати не так просто з технічних причин.

В інфекційному відділенні сьогодні усі пацієнти мають діагноз Covid-19. Але не в усіх боксах є подача кисню. Ми зв’язалися з одним, другим, п’ятим підрядником і кажемо: маємо гроші, хочемо додатково поставити кисневі точки. Але усі відмовилися. Усі бояться працювати в умовах, де є хворі з Covid-19. Ставлять нам умову – забрати з боксів хворих з коронавірусом, а тоді вони зайдуть і працюватимуть. А ми не можемо цього зробити, бо хворі ж в боксах, в тому числі у палатах інтенсивної терапії, на апаратах штучної вентиляції легень. Зараз таки найшли вихід: кількість хворих у нас дещо зменшилася в порівняння з тим, що було нещодавно. Готові вивільняти по одному поверху в лікарні. Фахівці готові з понеділка розпочати роботу. От так і вирішимо цю ситуацію.

«Не всім підходять ліки з протоколу лікування Covid-19»

Якщо міністерство вимагає підведення кисню до 80% ліжок, коли плануєте вийти на цей показник?

За великим рахунком ми не ставимо собі умову нині забезпечити 80% ліжок. Це все таки робота на перспективу. Сьогодні було би добре, аби ми хоча би 50% наших палат обладнали подачею кисню.

Яка вартість встановлення однієї кисневої точки?

Проведення додаткових 20 точок нам обійдеться у 170 тис. грн.

Наскільки змінився протокол лікування хворих з коронавірусною інфекцією? В який бік і чи задовольняє він лікарів?

Протоколи удосконалювалися. З практичної точки зору, сьогодні вони вже виглядають досконалими. Хоча завжди є якісь нюанси. І не тільки в протоколах надання медичної допомоги. Є питання і до постанови Кабінету міністрів, яка регламентує певні моменти закупівлі медикаментів, моменти, які стосуються оплати праці працівників. Наприклад, у понеділок ми подивилися на процедуру закупівлі постільної білизни. Маємо справу з інфекційними хворими. Є певні ризики під час прання білизни. Не завжди пральня, яка обслуговує лікарню, готова прати цю білизну. А ми не можемо закупити білизну, тому що вона не включена до переліку, який є у постанові уряду щодо спрощеної процедури закупівлі. Ми оголосили тендер, але у тендері ніхто не взяв участі.

Є питання щодо медикаментів. Є певний перелік антибіотиків, який рекомендується застосовувати при лікуванні хворих на Covid-19. В той же час я не можу збагнути, чому цей перелік обмежений, чому не включити до нього усі антибіотики, які дозволено використовувати в Україні? Інколи пацієнт не має чутливості до жодного з антибіотиків, які є в протоколі лікування Covid-19. Але він чутливий до іншого препарату, який не включений до цього переліку. А цим препаратом ми пацієнта не те що забезпечити, а навіть рекомендувати не можемо. Тому в цьому випадку ми рекомендуємо пацієнтові придбати в аптеці інший антибіотик за власні кошти.

Це означає, що лікування хворих на Covid-19 зовсім не безплатне, про що чуємо з усіх екранів?

Це означає, що хворий з Covid-19, у якого є позитивний ПЛР-тест, матиме на 100% безплатне лікування відповідно до протоколу. Є хворі, які з підозрою, у яких здебільшого ПЛР-тест показує негативний результат. Хоча, наприклад, результати дослідження комп’ютерної томографії вказують, що у них Covid-19, але ми не можемо цих пацієнтів забезпечувати препаратами з пакету для лікування хворих на коронавірусну інфекцію. Такий поділ виглядає як порушення прав пацієнтів. Вважаю, що такі пацієнти повинні мати такі ж права, як і ті, в кого результат тестування підтвердив коронавірусну інфекцію. Тобто якщо діагноз виставляється «підозра на Covid-19», такий пацієнт також мав отримувати все необхідне би з «ковідівського» пакету.

Чи доносити цю інформацію до міського, обласного управлінь охорони здоров’я, ті у свою чергу – до уряду? Що чуєте у відповідь?

Нас уже перестали чути. Нас чули у перші місяці епідемії, у квітні-травні. Тоді нам допомагали і ЗМІ, була загальна настороженість. А зараз у нас уже немає ані благодійників, ані меценатів. Окрім нашої міської ради нас ніхто не чує, не підтримує. Ні на які круглі столи, тренінги чи просто якісь наради щодо Covid-19 не запрошують. Ми залишилися сам на сам з коронавірусною хворобою.

На початковому етапі епідемії волонтери допомагали, наприклад, із засобами індивідуального захисту. Чи достатньо їх зараз?

Закуповуємо за допомогою Національної служби здоров’я, вони виділяють кошти. Костюмами, дезінфікуючими засобами ми достатньо забезпечені.

«Національна служба здоров’я заборгувала кошти за Сovid-хворих»

Коштів, які виділяє Національна служба здоров’я України на лікування одного хворого з коронавірусною інфекцією, достатньо?

Їх достатньо. Але останнім часом надходження цих коштів затримується. От зараз протягом останніх півтора місяців ми не отримали жодної копійки від НСЗУ: обіцяють гроші з дня на день. Щоразу звучить одна відповідь: «Очікуйте». У нас уже накопичилися борги за медикаменти, за засоби індивідуального захисту. Ми їх узяли від постачальників, але за них ще не заплатили.

Коли почалася епідемія, хворі з іншими патологіями відчули незручності. Їх не приймали медустанови, планові операції були скасовані. За вашими спостереженнями, наскільки постраждали такі хворі і чи знизилась якість надання медичної допомоги їм?

Не до кінця є зрозумілим, чому зменшилася кількість хворих за іншими профілями: хірургічному, травматологічному. Можливо тому, що люди намагаються більше сидіти вдома через карантин. Але в усіх лікувальних закладах кількість таких хворих дещо зменшилася. Ми це також відчуваємо у нашій лікарні. Щодо деяких захворювань складається враження, що патологія узагалі пропала. У нас пропали такі захворювання як дифтерія, кір, умовно, сальмонельоз, гепатити, які раніше лікувалися у нашому інфекційному відділенні. Хворих з такими захворюваннями протягом пів року просто немає.

То де ж вони ділися?

Якби вони були  і потребували цієї допомоги, то зверталися б до лікувальних закладів. Але поки ця проблема кудись зникла. Є феномен, його треба досліджувати. Ми збираємося з колегами, ніхто не може дати відповіді на це питання.

Михайло Глуховський, «Главком»