У Європейському союзі назвали недоліки української системи донорської крові
Серед недоліків - відсутність належної системи управління
У Європейському союзі назвали недоліки української системи донорської крові. Про них розповідає в інтерв'ю «Главкому» Олександр Сергієнко, кандидат медичних наук, експерт Американського міжнародного альянсу охорони здоров’я.
«По-перше, управління. У нас взагалі немає системи крові як такої, тому що всі її елементи в різному підпорядкуванні. Наприклад, центри крові знаходяться у власності місцевих громад. І кожна з них самостійно вирішує пріоритетність їхнього фінансування і розвитку. З одного боку, це сталий приклад децентралізації, який, однак, не сприяє нормальному розвитку й виконанню функцій службою крові як елементу національної безпеки. В Україні взагалі немає системи крові. На різних рівнях управління немає чіткого розподілу функцій та відповідальності. Євросоюз радить Україні побудувати цю систему. Відповідно до Угоди про асоціацію, система повинна складатися з двох частин на трьох рівнях - загальнодержавному, регіональному (це рівень областей) і госпітальному», - розповідає Сергієнко.
За його словами, система крові повинна виконувати дві функції: перша - надання послуг, друга - контроль.
«Нам рекомендовано створити структуру, яка б відповідала за надання послуг і називалася б «Служба крові». На загальнодержавному рівні в неї повинен бути керівний орган - державний трансфузіологічний центр. На регіональному рівні повинні залишитися тільки обласні центри крові і центр в Києві, - на них покладається функція заготівлі, переробки, тестування, зберігання та розподілу донорської крові та її компонентів. Всі інші центри крові повинні бути перетворені у відокремлені підрозділи обласних центрів крові», - пояснює медик.
Він підкреслює, що 315 відділень трансфузіології та 77 лікарень заготовляють 50% крові у майже не пристосованих для цього умовах, що не відповідають вимогам заготівлі, переробки та зберігання донорської крові, а на це витрачаються бюджетні кошти. Отже, зазначені структури треба позбавити таких функцій та перетворити на лікарняні банки крові – ключову складову трансфузіологічної служби в закладах охорони здоров’я. Вони повинні, насамперед, налагоджувати зв’язок з центрами крові та створювати достатні запаси компонентів крові в закладах, вести їх облік та забезпечувати належне зберігання. Друге – забезпечувати обґрунтоване і належне застосування компонентів крові з лікувальною метою. Третє – забезпечувати передтрансфузійні тести на сумісність крові донора і реципієнта. Все це називається клінічним трансфузійним процесом. Четверте – контролювати усі трансфузійні реакції, які можуть виникнути у пацієнта.
Потрібно також створити незалежний компетентний орган з інспектування служби крові – цей орган повинен бути незалежним.
Питання усунення недоліків управління служби крові, очевидно, буде покладено на створений в 2015 році Центр громадського здоров’я МОЗ України, зазначає лікар.
Інша група проблем, за його словами – це недоліки інфекційної та імунологічної безпеки.
«Що рекомендують європейці і що повинно бути виконано українською стороною? Впровадження автоматизованого тестування донорської крові на трансфузійно-трансмісивні інфекції (передаються через кров – гепатити В,С, сифіліс і ВІЛ першого і другого типу). Аналогічно рекомендується вирішити питання якості та стандартизації імуно-гематологічних досліджень (визначення груп крові, резус-належності і співставлення крові донора і реципієнта)», - пояснив медик.
Повну версію інтерв’ю читайте тут: Олександр Сергієнко: Коли в уряді дізналися, що для служби крові треба 2 млрд, там спитали «а навіщо?»