Прифронтова «туристична мекка». Як на п’ятому році війни живе Станиця Луганська?

За останній тиждень бойовики двічі обстріляли околиці Станиці Луганської, що на лінії розмежування з окупованою частиною Луганщини. Серйозних бойових дій тут не пригадують з 2014 року, а останні загострення пов’язують лише з небажанням бойовиків виконувати Мінські домовленості (зокрема Рамкове рішення Тристоронньої контактної групи про розведення сил і засобів від 21 вересня 2016 року).

Чи є небезпека повторення повномасштабних військових дій? Прогнозів місцеві чиновники уникають. Але про невпевненість у майбутньому та страх повернення війни говорять численні зруйновані будинки, які ніхто не відновлює. Окремі винятки відбудови якщо і є, то винятково завдяки приватній ініціативі і допомозі міжнародних фондів.

У розмові з «Главкомом» перший заступник Станично-Луганської військово-цивільної адміністрації Сергій Ісаєв прокоментував останнє загострення ситуації, розповів про «туристів», які приїжджають по виплати з непідконтрольних територій, та про торговий бізнес, який стрімко розвинувся на межі з окупованою територією.

Станицю Луганську обстріляли 15 і 20 березня. З чим пов’язуєте активізацію бойовиків?

Планувалося чергове відведення військ. Як це відбувається, так одразу якісь провокації на п’ятий-сьомий день такого відведення. Ці провокації не мають якогось карального характеру, але все ж бувають, хоч і не дуже часто. Такі обстріли мають скоріше поодинокий характер, не систематичний.  

Чи є постраждалі і руйнування внаслідок останніх обстрілів?

Немає. Обстріли відбуваються в основному у сірій зоні або у районі КПВВ у нічний час, коли немає людей. Тому постраждалих серед місцевого населення немає.

Як люди реагують на це загострення, наскільки спокійно у місті?

Люди уже бачили таке, що нинішні обстріли для них дріб’язок. На це вже мало хто звертає увагу. Хіба ті, хто сюди приїжджають, а місцеві мешканці – ні. Про себе можу сказати: я від таких обстрілів майже не прокидаюся.

Чи є представники міжнародних організацій, зокрема ОБСЄ, з ким би ви спілкувалися?

ОБСЄ є постійно. Я їх часто бачу на КПВВ. Я з ними давно не спілкувався. Вони просто фіксують обстріли, не більше.

Як обстріли позначаються на роботі КПВВ?

Ніяк. Працює без збоїв, десь з 7 ранку до 17:00-17:30, якщо не помиляюся. Тобто працює КПВВ, коли надворі ще світло, тому у різні пори року час роботи відрізняється.

Скільки зараз людей перетинають лінію розмежування?

У пікові періоди – до 12 тисяч на добу, зараз удвічі менше.

У квітні минулого року ви говорили про максимум у вісім тисяч людей, які перетинають лінію розмежування. Що змінилося?

Повірте, рекорди нині вже інші. За 10 тисяч кількість перетинів перевалила давно. Потім залежить від погоди. Як снігом завалило, людей, які перетинають КПВВ значно менше. Як снігу немає – тисяч сім-вісім переходять.

Тобто все більше залежить від погоди, а не від обстрілів?

Обстріли мають другорядний характер.

Рік тому йшлося про проблему незаконного перетину лінії розмежування через Трьохізбенку. Зараз це продовжується?

Я не володію такою інформацію. Трьохізбенка в іншому районі знаходиться. У нас  якщо подібне і було десь у 2014-2015 рр, коли чіткого КПВВ не було, то давно припинилося.

Яка ситуація із залізничним мостом, чи відбуваються роботи з його відновлення?

Міст на території розмежування. У якому він стані, що там відбувається з ним, просто не знаю.

Скільки зараз людей проживають у Станиці Луганській і у районі?

Найбільше людей значиться за селищною Станично-Луганською адміністрацією і Валуйською сільською радою. Зрозуміло, дуже багато тих, хто виїхав, є багато квартир, у яких ніхто не проживає. У Станиці Луганській зараз десь 9-10 тисяч місцевих мешканців. Плюс до цього дуже багато, принаймні на папері, переселенців і людей, які відвідують впродовж дня непідконтрольні території.

Про яку кількість переселенців йдеться?

Точно не скажу, але їх далеко не менше 15 тисяч. Ні для кого не секрет, що в основному ці люди, як ми тут називаємо, рухаються за «туристичним маршрутом». В основному перейшли лінію, вирішили свої проблеми і впродовж дня намагаються повернутися (на непідконтрольні Україні території – «Главком»).

Якийсь бізнес працює у місті?

Торгівля дуже розвинута, працюють магазини. Багато приватних підприємців, які торгують продуктами харчування, побутовими речами, працюють ринки. Дуже багато у нас аптек, цей бізнес розвивається. До війни не особливо що вироблялося, а зараз тим паче. Промисловості немає, але виробництво хлібобулочних виробів є, сільгосппродукція місцевого виробництва. В основному це все приватна діяльність. Завдяки різним програмам з’являються люди, які починають займатися, наприклад, кролівництвом, відкривають станції технічного обслуговування автомобілів. Це не має масовий характер, але принаймні таке вже є.

Чи надходить гуманітарна допомога, хто надсилає?

Щільно працює у нас NRC (The Norwegian Refugee Council, Норвезька рада у справах біженців – «Главком»), інші організації. Продовжує роботу фонд Ахметова, який надсилає «гуманітарку».

Чим допомагає держава? Яку допомогу отримуєте?

Такої, якої б хотілося, поки що немає.

Як просувається процес відновлення зруйнованих житлових будинків?

В основному відновлення будинків відбувається через фонди. Інформацію про будинки ми підготували, відправили її нагору. Можливо, нашу інформацію розглянуть, ухвалять якесь рішення. Але поки немає ніякої постанови на те, як вирішити проблему з відшкодуванням збитків людям.

Фонди відновлюють будинки?

Є такі, які будують будинки з нуля. Зокрема та сама NRC цим займається, є й інші.

Фонди зможуть відновити все житло, чи без допомоги держави не обійтися?

У нас 3,5 тисячі будинків в тій чи іншій мірі постраждали від бойових дій, з них 256  були повністю зруйновані під фундамент. Окрім них є ще будівлі, які потребують ремонту чи зруйновані, але оскільки люди виїхали, вони не подавали заяви на необхідність ремонту, відновлення. До останнього часу було багато фондів, які давали людям будівельні матеріали. Я знаю, що дуже багато дахів було перекрито в будинках, вікон вставлено. Більш-менш, як бачите, все рухається, але до кінця ця проблема не вирішується. Але розумієте, відновлення має відбуватися тоді, коли ми чітко розумітимемо, що завтра знову не буде якихось масштабних бойових дій, які приведуть до повторних руйнувань.