Депутати Московського патріархату. Хто у Верховній Раді досі відстоює російські інтереси

У Верховній Раді досі є депутати, які в різний спосіб продовжують відстоювати інтереси країни-агресорки. Наприклад, під час голосувань вони не підтримують невизнання незалежності самопроголошених утворень на тимчасово окупованих територіях, вихід України з договорів СНД, продовження розслідування збиття Boeing MH17, заборону Z-символіки та багато іншого. Такою, на жаль, залишається ситуація в українському парламенті навіть на третьому році повномасштабної війни з Росією.

Рух «Чесно» протягом останніх років системно аналізував суспільно важливі голосування, визначав рівень їх підтримки парламентськими фракціями та групами, а також вираховував, хто із нардепів «утримувався», голосував проти та «випаровувався» під час ухвалення цих важливих рішень. Лише за останній час в поле зору потрапили голосування за дерусифікацію населених пунктів, позбавлення зрадників державних нагород, заборону російської церкви, мобілізацію та військовий облік та низка інших. 

У переважній більшості таких маркерних голосувань є постійне ядро нардепів, які в різний спосіб не підтримують ініціативи та не голосують за їх ухвалення. 

Цей комплексний аналіз окреслює ширшу картину того, хто в парламенті системно не підтримує і навіть блокує ухвалення ініціатив, які стосуються країни-агресорки.

Для цього аналізу «Чесно» виокремив 15 маркерних голосувань за період від початку 2022 року і дотепер. У вибірку потрапили проєкти законів та постанов, які були спрямовані на засудження країни-агресорки, розірвання співпраці з Росією чи зменшення російського впливу. Ці голосування чітко та яскраво демонструють позицію нардепів. Утім, звісно, цей перелік можна розширити.

Хто із нардепів досі відстоює інтереси Росії у Раді? Чи зберігає ОПЗЖ єдність навіть після розпаду? Про це детально в аналізі «Чесно». 

Рештки ОПЗЖ

Минуло два з половиною роки відтоді, як у Верховній Раді розпалася фракція забороненої проросійської партії ОПЗЖ – свого часу друга за чисельністю в українському парламенті (44 нардепи). Тоді у партії заявили, що «війна змінює все». Утім, як показує аналіз, дещо так і не змінилось: колишні члени ОПЗЖ досі системно відстоюють російські інтереси.

У лютому 2022 року, наприклад, нардепи на той момент фракції ОПЗЖ не дали жодного голосу за вихід України з угод СНД. Не голосували вони й за постанову про невизнання незалежності «Л/ДНР» («за» проголосував лише Володимир Кальцев). Також досить показово, що нардепи від ОПЗЖ не підтримали продовження угоди між Україною та Нідерландами про місію захисту розслідування збиття малайзійського Boeing MH17. Під час останнього голосування представники ОПЗЖ не дали жодного голосу «за», натомість переважна більшість із них начебто були «відсутні» і п’ятеро «не голосували».

Після 24 лютого рештки ОПЗЖ з тих, хто не втік із країни й не втратив мандат (а таких аж 11), утворили дві групи: «Платформа за життя та мир» (ПЗЖМ) та «Відновлення України». Як уже повідомлялося, раніше монокоаліцію «Слуги народу» «підстраховували» голосами дві депутатські групи «Довіра» та «За майбутнє», однак після повномасштабного вторгнення та заборони проросійської партії ОПЗЖ динаміка голосування її нардепів кардинально змінилась. Нині вони виконують роль компенсаторів голосів для більшості. Водночас важливо наголосити, що така поведінка не працює у питаннях, де є хоч якийсь інтерес країни-агресорки. У таких випадках представники забороненої партії продовжують блокувати ухвалення рішень. 

Як показує аналіз «Чесно», 27 із 33 колишніх членів ОПЗЖ, які донині зберігають мандати, не підтримали понад половину маркерних антиросійських ініціатив. У більшості випадків вони не тиснуть кнопку «проти», а просто не голосують (картка у слоті, але жодні дії не відбуваються) чи імітують свою тимчасову відсутність у залі («випаровуються»). 

Найяскравіше єдину позицію колишніх членів ОПЗЖ видно за голосуванням за закон про деколонізацію (березень 2023 року), коли більшість із них «не голосували», а також щодо заборони релігійних організацій, пов’язаних з РФ (серпень 2024 року), коли 20 проголосували проти і ще п’ятеро «випарувались».

Перед голосуванням лідер групи ПЗЖМ Юрій Бойко з парламентської трибуни заявив, що предстоятель церкви Московського патріархату Онуфрій (Орест Березовський), який прийняв російських полонених окупантів у Києво-Печерській лаврі та поширював російську пропаганду, є патріотом: «Від себе особисто, я знаю владику Онуфрія – предстоятеля Української православної церкви. Він є патріотом України і користується довірою вірян».

До того ж колишні нардепи з ОПЗЖ були єдиними, хто проголосував проти дерусифікації 328 населених пунктів у вересні 2024 року. 

Найбільш стійку проросійську позицію зберігає Віталій Борт. Він у той чи інший спосіб не підтримав 14 із 15 маркерних антиросійських ініціатив. Значний рівень непідтримки також демонструють Олександр Колтунович та Сергій Дунаєв.

Примітно, що є окремі голосування, які проросійські нардепи все ж підтримали. Це, зокрема, голосування за позбавлення зрадників державних нагород, під час якого колишні члени ОПЗЖ дали 26 голосів «за». Наголосимо, що Юрій Бойко досі має звання Героя України, яке йому у 2004 році присвоїв президент Леонід Кучма.

Проросійські нардепи також переважно підтримали закон про скасування державного свята 9 травня і встановлення 8 травня Днем пам’яті й перемоги над нацизмом (21 «за») та постанови про засудження російських виборів на окупованих територіях (20 «за») і засудження анексії окупованих територій (19 «за»).

Водночас деякі колишні члени ОПЗЖ тиснуть кнопку «за» під час маркерних голосувань дещо частіше за своїх однопартійців. Це, зокрема, Володимир Мороз, Олександр Лукашев та Наталія Приходько. А нардеп Юрій Загородній навіть був виключений з групи ПЗЖМ після того, як підтримав заборону релігійних організацій, пов’язаних з РФ. Загородній після повномасштабного вторгнення переважно голосував «за» у маркерних голосуваннях. 

Ностальгія за «совком»

Крім ядра проросійських нардепів, що були обрані від ОПЗЖ, у Верховній Раді є і представники інших фракцій та груп, які також послідовно не підтримують ініціативи, що стосуються інтересів країни-агресорки. Переважно йдеться про мажоритарників із різних регіонів.

Варто зазначити, що тут не враховано нардепів-прогульників, які регулярно пропускають засідання Верховної Ради, зокрема важливі голосування. 

Так, наприклад, колишній мажоритарник від «Слуги народу», а нині член групи «Відновлення України» Євгеній Шевченко, який раніше підтримував самопроголошеного президента Білорусі та поширював російську пропаганду, під час виступу переконував нардепів, що УПЦ МП «історично є церквою Київської Русі», а «в СБУ, у поліції зрадників більше, чим в УПЦ»: «Що по поводу зрадників. У нас в СБУ, у поліції зрадників більше, чим в УПЦ. Так що тепер, забороняти треба СБУ і церкву? А ви знаєте, скільки запроса у суспільстві про заборону Верховної Ради? І що тепер, ми повинні на той популізм іти і забороняти? Нащо цей розкол робити в суспільстві? Для чого це?»

Також активно блокував деколонізацію інший представник «Слуги народу», мажоритарник Максим Бужанський. Крім того, він голосував проти запровадження в Україні Дня пам’яті та скорботи 8 травня, який тепер відзначається разом із Днем перемоги 9 травня. 

«Вам свиснули, що потрібно бути в скорботі 8, а не святкувати 9, і ви побігли, підстрибуючи, боячись спізнитися!» – писав Бужанський у своєму Facebook.

Натомість мажоритарник Олександр Дубінський, який поширював російську пропаганду та підозрюється у державній зраді, не дав жодного голосу «за» у цьому переліку ініціатив, натомість «не голосував» або ж «випаровувався».

Також за більшіст маркерних проєктів «не голосував» мажоритарник із Хмельниччини Сергій Лабазюк, якого НАБУ минулого року викрило на спробі підкупу колишнього віцепрем’єр-міністра з відновлення Олександра Кубракова та ексголови Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафи Найєма.

«НеІуди з Московського патріархату» 

Окремим маркером стало голосування за закон про заборону релігійних організацій, пов’язаних з РФ, який, зокрема, відкриває шлях до припинення діяльності російської церкви в Україні. Деякі нардепи, які загалом підтримали більшість маркерних антиросійських ініціатив, голосували проти заборони Московської церкви.

Це, зокрема, четверо нардепів від «Слуги народу» (Євген Брагар, Артем Культенко, Сергій Литвиненко, Павло Халімон), троє членів «Відновлення України» (Євген Яковенко, Анатолій Гунько та Артем Дмитрук) та вже згадувана позафракційна Вікторія Гриб.

Перед голосуванням одіозний проросійський мажоритарник та колишній «слуга» Артем Дмитрук, який наразі входить до групи «Відновлення України», з трибуни заявив, що нардепи стають на «шлях фатальної помилки, яка матиме трагічні наслідки для всього українського народу»: «Согодні ми чітко бачимо, хто залишився вірний Церкві Христовій, а хто обрав чіткий шлях Іуди». 

Крім того 74 народні депутати «випарувались» під час цього голосування і ще четверо утримались. 

Повний список маркерних голосувань, які аналізувались у рамках цього дослідження: 

• проєкт постанови № 7048 про звернення Верховної Ради до міжнародних організацій, урядів і парламентів держав світу щодо невизнання незалежності самопроголошених утворень на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей;
• проєкт закону № 0065 про вихід України з Рішень про створення та діяльність Антитерористичного центру держав — учасниць СНД;
• проєкт закону № 0101 про вихід із деяких міжнародних договорів України, укладених у рамках СНД;
• проєкт закону № 0136 про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Україною та Королівством Нідерланди про продовження до 1 серпня 2023 року строку дії Угоди між Україною та Королівством Нідерланди про Міжнародну місію захисту розслідування від 28 липня 2014 року;
• пропозиції президента № 7214 до закону «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну»;
• проєкт постанови № 8065 про заяву Верховної Ради України у зв’язку з черговим етапом ескалації безпекової ситуації у світі, спровокованої останніми рішеннями злочинної влади російської федерації;
• проєкт закону № 7253 про внесення змін до Закону України «Про географічні назви» щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України;
• підтвердження поправки № 11 до проєкту закону № 7253 про внесення змін до Закону України «Про географічні назви» щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України;
• проєкт постанови № 9101 про заяву Верховної Ради України «Про визначення існуючого в Російській Федерації політичного режиму як рашизму та засудження його ідеологічних засад і суспільних практик як тоталітарних та людоненависницьких»;
• проєкт закону № 9278 про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років; 
• проєкт постанови № 11078 про звернення Верховної Ради України до урядів та парламентів іноземних держав, міжнародних організацій, парламентських асамблей у зв’язку із проведенням російською федерацією «президентських виборів» на тимчасово окупованій території України;
• проєкт закону № 8371 про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій;
• проєкт закону № 11410 про внесення змін до ККУ, КПК та інших законодавчих актів України щодо позбавлення державних нагород за популяризацію або пропаганду країни-агресорки чи вчинення інших протиправних дій проти України;
• проєкт постанови № 11188 про перейменування окремих населених пунктів та районів;
• проєкт постанови № 12043 про перейменування окремих населених пунктів та районів.

Автори також хотіли проаналізувати голосування за проєкт постанови № 7214/П про заборону пропаганди російського неонацистського тоталітарного режиму, акту агресії проти України з боку РФ як держави-терориста, символіки, яка використовується збройними та іншими воєнними формуваннями РФ у війні проти України, та проєкт постанови № 7276 про вчинення РФ геноциду в Україні, втім, дані щодо цих голосувань, як і щодо інших у період із 24.02.2022 до 21.04.2022, не опубліковані на офіційному порталі Верховної Ради.