Державне фінансування партій. Робота над помилками

Центр політико-правових реформ презентував моніторинговий звіт щодо діяльності Національного агентства з питань запобігання та протидії корупції у сфері забезпечення прозорості політичних фінансів. Екс-голові (а тепер просто члену) НАЗК Наталі Корчак довелося слухати зауваження до форми звіту та ефективності контролю фінансів партій. Корчак пообіцяла, що НАЗК розробить і затвердить іншу форму звітності, яка буде менш бюрократично обтяжливою та зручнішою для заповнення.

Однак експерти мали претензії не лише до Агентства, а й до низки політичних сил.

Злісні порушники

Є п’ять основних претензій до партій. Найрозповсюдженіше порушення, виявлене у ході перевірки фінансових звітів політсил – це неповнота інформації. Цим грішить понад половина партій. Понад чверть звітів були неправильно оформлені. 11% партій подали документ невчасно, ще 4% вказали у звіті неправдиву інформацію. 3% партій були спіймані на порушенні законодавства щодо їхнього фінансування.

Кількість виявлених НАЗК порушень законодавства щодо фінансування партій постійно збільшується. «Якщо у І–ІІ кварталах 2016 року НАЗК не встановило жодного такого факту, то за результатами звітування у І–ІІ кварталах 2017 року зафіксовано 19 випадків. Фахівці бачать у цьому не стільки факт збільшення проявів протиправної поведінки представників партій чи їхніх спонсорів, скільки те, що НАЗК з кожним наступним етапом звітування стає все компетентнішим органом.

Небажаний аудит

Вісім політичних партій не пройшли фінансовий аудит минулоріч, хоча повинні були це зробити.

В одного з грубих порушників – «Європейської партії України» - є зустрічні претензії до НАЗК. Так, за словами першого заступника голови політичної сили Віктора Василюка, Агентство створило такі умови аудиту, що спрямовані на відмивання коштів. Так, він обурюється, що фінансова діяльність партії може підлягати аудиту лише кількох окремих компаній, чиї послуги коштують близько 80 тис. грн. За його словами, аудиторські компанії, які не входять до переліку від НАЗК, здійснюють аналогічні перевірки значно дешевше. Відтак, Василюк звинуватив Агентство  у корумпованості та відмиванні коштів.

Натомість Дмитро Калмиков, експерт з кримінального права і проблем корупції, не вбачає корупційного елементу у процедурі аудиту.

«Насправді НАЗК нікого не визначає. Базові вимоги до організацій, які мають право проводити такий аудит, визначено законом. І якщо аналізувати всі аудиторські фірми, які є в Україні, цим вимогам відповідають десь 15-17 з них», - так фахівець прокоментував «Главкому» претензії «Європейської партії». Він також додав, що коли представники партій почали запитувати в Агентстві, до кого конкретно можна звернутися, НАЗК для зручності підготувало список організацій, які відповідають вимогам.

«Звісно, ситуація, яка склалась, дала можливість цим організаціям дещо монополізувати ринок і виставляти очевидно завищені ціни на свої послуги. Навпаки: це грає на користь партій, які можуть перевести в готівку та покласти до своєї кишені частину коштів. Є партії, які заплатили за цей аудит 700 тис. Цілком можливо, що реальні витрати були 70-100 тис., а інші гроші повернулись до партій у вигляді чистої готівки», - пояснює експерт.

Загалом з 31 партії, яка мала пройти аудит, його здійснили лише 23 політсили. За даними звіту, такий стан речей пояснюється не лише дороговизною процедури, скільки відсутністю фактичного покарання за її непроходження. За словами Калмикова, політсили «вважають, що зручніше взагалі цього не робити, адже покарання або не буде зовсім, або мінімальне», - зазначив він і додав, що НАЗК, натомість , не може ефективно контролювати партійні витрати: 20 спеціалістів Агентства суто фізично не можуть це промоніторити.

На що витрачали

Згідно зі звітом, абсолютну більшість коштів, отриманих від держави у 2016– 2017 роках, парламентські політсили витратили на оренду офісів, придбання техніки, виплату заробітної плати, пропагандистську діяльність. Лише окремі партії сфокусувалися на потребах своїх місцевих організацій. «З юридичної точки зору абсолютна більшість цих витрат є цілком законною. Утім, з превеликими жалем доводиться констатувати, що ці витрати практично не сприяли розвитку плюралістичної демократії в Україні», - йдеться у звіті.

На свою рекламу, агітацію та пропаганду партії витрачають 21-39% виділених державою коштів: найскромніші - БПП «Солідарність», найбільш охочі попіаритися – у Радикальній партії Олега Ляшка. У середньому  ж на пропаганду витрачається третина коштів, на місцеві організації та на різні матеріальні послуги – по 17%, на зарплату – 14%. На оренду приміщень –  у середньому 9% (як писав «Главком», часто «на пільгових умовах» - зокрема, таке формулювання зустрічається у річному звіті «Народного фронту»), на придбання рухомого майна було витрачено 2% коштів, і ще 1% - на збори та з’їзди партії. Інші витрати становили 10%.

За даними Центру політико-правових реформ, державні кошти практично не використовувалися для аналізу проблем, а також вироблення парламентськими партіями політичних рішень. «Загалом за результатами моніторингу було встановлено, що державний контроль за законним та цільовим використанням політичними партіями бюджетних коштів наразі є абсолютно неефективним», - йдеться у звіті.

Річ не у лінощах працівників НАЗК – проблема суто нормативна: у партій, аудиторів, НАЗК та Рахункової палати немає чіткого розуміння того, що таке «статутна діяльність партії». «Річ у тім, що на сьогодні в жодному нормативному акті не визначено, що таке «статутна діяльність партії». У чинному законодавстві України немає й переліку тих видів витрат політичних партій, які можна здійснювати коштом з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, як немає й переліку тих видів витрат партій, які не можна здійснювати цим коштом», - пояснюють експерти Центру політико-правових реформ.

Повна версія моніторингового звіту щодо діяльності НАЗК

в частині забезпечення законності та прозорості політичних фінансів

(станом на 1 квітня 2018 року)

Наталія Сокирчук, «Главком»