Експерт: УПЦ МП – проєкт управління внутрішньої політики Адміністрації президента РФ
Путін готувався до війни з Україною з 2000 року
Управління внутрішньої політики Адміністрації президента РФ «займалося» українською внутрішньою політикою: від проєктів Віктора Медведчука до УПЦ МП. Про це заявив експерт медіацентру «Одеська політична платформа» Юрій Христензен.
У 2000 році чекісти приходять до влади в Росії. Газета «Комерсант» публікує документ – «Редакція №6». Це концепція реформування чекістами політики Адміністрації президента РФ.
«Великий документ, в якому описано багато того, що ми побачимо в наступні 23 роки після його появи. Пропаганда, згортання свободи слова, переслідування опозиції, створення симулякрів демократії. Вже тоді журналісти «Комерсанта» прозорливо представили цей документ так: «Якщо вона (програма) стане реальністю, практично все населення Росії – від політичних діячів і губернаторів, до простих виборців – опиниться під ковпаком спецслужб», – стверджує Христензен.
Тоді ж, з початку нульових, кремлівські наративи почали впроваджуватися в інформаційний порядок денний України. У 2011 році вийшло велике дослідження Київського національного університету, в якому описано безліч прикладів таких наративів із 2000 по 2009 роки в українських ЗМІ.
«У Кремлі серйозно підійшли до цієї частини підготовки майбутньої війни. Наприклад, російський пропагандист Дмитро Кисельов, який після початку агресії у 2014 році погрожував «ядерним попелом», у нульових був відряджений до України працювати головним редактором служби інформації телекомпанії ICTV», – розповів експерт.
Активна фаза підготовки агресії проти України розпочалася після війни у Грузії. У Кремлі переконалися, що війни можна вести безкарно, і восени того ж 2008 року, як гриби після дощу, на півдні та на сході України почали з'являтися оргструктури майбутньої війни.
В Одесі, наприклад, з’являється проросійська партія «Родина» зі своїм телеканалом АТБ. «Русское единство» – у Криму. Створюється громадська організація «Донбасская Русь». Проходять «антифашистські» форуми. Символіка, підготовка бойовиків в російському Селігері в таборах, «антифашистські» мітинги – все це було вже тоді.
У мережі є фото однієї з таких подій. Під фотографією підпис: «Весна 2009-го ми беремо участь в антифашистському форумі в українській філії Інституту країн СНД у Донецьку». Серед учасників форуму – майбутній «заступник міністра оборони ДНР», майбутній учасник захоплення Луганського СБУ, майбутній соратник Гіркіна та інші «антифашисти». У 2008 році двоє з учасників форуму опублікували в Москві книги про «громадянську війну в Україні». Одна з них стопкою лежить на фотографії – поряд з «антифашистами».
Нижче цитата з цієї книги, щоб розуміти, кого готував та підтримував московський Інститут країн СНД в Україні.
«Незалежна Україна. Крах проєкту»: «РФ перетворюється на потужну країну. Така Росія неминуче перейде до політики повернення життєво важливих територій. Це означає, що Наднова Росія розпочне операції з відколу та включення до свого складу Білорусії, частини прибалтійських «суверенітетів», Придністров'я, Північного Причорномор'я (включно з Кримом), Абхазії, Південного Уралу. На цих територіях, швидше за все, відбудуться (за допомогою Москви) свої народні революції та утворяться нові суверенні республіки. Які потім виявлять бажання увійти в федерацію з Росією, назавжди відгородившись від їхньої дрімучої провінційності. Готуватися до такого повороту подій Москві необхідно вже сьогодні. Якщо Україна опиниться осторонь створення союзу РФ, Малоросії та Білорусії, доля її не коштуватиме і ламаного гроша. Вона може стати, наприклад, жертвою великої війни між росіянами та Заходом».
У січні 2010 року Гіркін листувався з активом одного з учасників «антифашистського» форуму в Донецьку та пропонував реалізувати в Україні придністровський сценарій. Юрій Христензен додав, що події 2014 року на Донбасі не були відповіддю на «фашистський переворот» у Києві, а булисплановані заздалегідь.
Нагадаємо, що Христензен також розповів, хто і як формував міф про «поганих бандерівців».