Голова штабу «Слуги народу» Олександр Корнієнко: Ми б хотіли почати роботу нової Верховної Ради вже влітку

До парламентських виборів лишилися лічені дні і кампанія входить в найгарячішу фазу. Рейтинг лідера перегонів – президентської партії «Слуга народу» – за різними соцдослідженнями, коливається в межах 40–48 %. Голова партійного штабу Олександр Корнієнко називає ці хитання «сезонними коливаннями» і вірить, що партія візьме верхню планку плюс виграє на більшості мажоритарних округів, де бренд «Слуги» поки що діє на виборців як дудка на кобру. Цим активно користуються численні клони, які мімікрують під фаворита – на вибори йдуть різноманітні «зе-кандидати», які використовують схожу стилістику в агітації, та представники численних приватних підприємств та благодійних фондів під назвою «Слуга народу».

В розмові з «Главкомом», яка відбувається на піку виборчої гонки, Корнієнко розповідає, звідки взялася така кількість клонів та як «Слуга» намагається з ними боротися, з ким «партія влади» готова увійти до коаліції та які у команди нового президента плани на столицю, де вона планує забрати частину повноважень у Віталія Кличка.

«Наші кандидати перемагають і Бурбака, і Кононенка»

За яким принципом ви в останній момент виключили зі списку сімох кандидатів і залишили інших, до кого у громадськості були претензії?

Всередині партії була створена комісія, яка цю інформацію обробляла. У нас було, мабуть, кілька тисяч фідбеків через сайт. Ми вивчали найбільш одіозну інформацію, і ця комісія запропонувала з’їзду виключити саме цих людей, до яких були репутаційні питання. Це був не одобрямс, один з кандидатів навіть прийшов себе захищати, але не зміг.

Михайло Соколов, якого ви виключили, давав прес-конференцію з приводу свого російського громадянства. Він доводив, що доклав всіх зусиль, аби вийти з російського громадянства, але Росія все одно лишила його в реєстрах.

Так, але ж в нього була можливість нам повідомити цю інформацію, аби ми її не зі ЗМІ дізнавались, ще й в таких конотаціях. Чому залишились люди, на яких була певна інформація? Ми вирішили, що її недостатньо. І ми не застосовували постпраймеріз до мажоритарників, бо будь-яке зняття мажоритарника – це підігравання іншому кандидату. Навіть в тих ситуаціях, які викликають суспільний резонанс, може бути маніпуляція і чорнушна кампанія з метою зняти нашого кандидата. Наприклад, те, що відбувається по Куницькому на 169 окрузі, – спочатку мусувалося його ізраїльське громадянство, а коли це питання зняли, пішли розмови, що він якийсь «сепар», щось казав в 2014 році, якісь відео записуються проти нього… Враховуючи, хто в нього йде на окрузі (одіозний нардеп від БПП Олександр Грановський – «Главком»), це не дивно. (ЦВК скасувала реєстрацію Куницького, але він відновив її через суд – «Главком»)  

Але хіба у Куницького не така сама історія з громадянством, що й у Соколова? Обидва подали заяви про відмову.

Куницький – не громадянин Росії.

Вам ЦВК надсилало відомості аж по чотирьох кандидатах від вашої партії, у яких могло бути подвійне громадянство. У вас ще й румун затісався.

Цей лист був думкою ЦВК, яка не має юридичних наслідків. Вони нас поставили до відома, ми прийняли. Що стосується Валерія Божика з 204 округу, то питання про його подвійне громадянство підняв з трибуни Верховної Ради Максим Бурбак (голова фракції «Народного фронту» – «Главком»), який є його конкурентом по округу. Божик після цього звернувся до консульства з проханням надати йому інформацію, чи є у нього румунське громадянство.

А якщо виявиться, що є?

Думаю, в такому випадку він би таку заяву не подавав, якби був не впевнений, що нема. До речі, за нашою інформацією, Бурбак вдвічі програє Божику, незважаючи на залишки адмінресурсу. І на таких одіозних округах наші кандидати перемагають – це можна і щодо Куницького казати, і щодо Дубінського на окрузі, де йде Кононенко. Звичайно, стара система чинить спротив в кращих традиціях 2012 року.

Які ще найважчі для вас округи?

Там, де Саша Скічко – важкий округ в Черкаській області (№197), б’ється Сергій Сівохо проти Бориса Колесникова в Донецькій області (№ 49), В Одеській області серйозна боротьба – там, де Руслан Плохой (№ 142), навіть в нашому благодатному Кривому Розі (№ 32) є проблеми, в Херсоні нашим людям машину підпалили, на Хмельниччині Олексію Жмеренецькому (№190) погрожували вбивством, якщо він не зніме свою кандидатуру. Є чим зайнятися.

Одна з ваших кандидаток – голова Національної асоціації банків України Олена Коробкова, яку виключили з високого 31 місця списку ніби за її власним бажанням, пізніше сказала, що ніякої заяви не писала.

Вона порушила досягнуту напередодні домовленість з метою дати їй можливість нормально вийти з цієї ситуації. Щодо неї надходила різна інформація від людей з банківської сфери, плюс журналісти багато чого розказували. До речі, пані Коробкова позивалась до нас у суді, щоб відновитись у списку, і партія виграла справу.

Найбільше журналісти розповідали про «мафовика» Андрія Холодова з віллою в Австрії, дружина якого є кумою дружини Віктора Медведчука Оксани Марченко. До того ж журналісти з’ясували, що він не проживав в Україні потрібний для балотування термін. Але він в ваших списках лишився. Може, тому, що є одним з донорів кампанії?

Якби ЦВК мала подібні претензії, вона б зняла його, як зняла двох наших кандидатів не з першої сотні саме через порушення терміну. І Холодов не є донором, в чому легко пересвідчитись у нашій звітності.

«У нас є права на товарний знак «Слуга народу»

Наскільки вам реально заважають двійники – всі ці «кандидати від Зе-команди», працівники благодійних фондів та підприємств «Слуга народу», «Слуги закону», які не мають відношення до вашої партії, проте використовують схожі назви та символіку? Ви випрацювали технологію боротьби з ними?

Технологія клонів пішла в кілька напрямків. Є напрямок чисто медійний, коли клон проявляється виключно на зовнішній рекламі, але не проводить зустрічей. Є такі, що просто зареєструвались, щоб відвертати увагу в бюлетені. І, за нашою інформацією, 90 % таких клонів зараз нема в країні. Вони зараз десь відпочивають. Ведеться кампанія по заплутуванню виборців, щоб вони не так проголосували, і наш кандидат набрав менше. Тобто це технічні кандидати.

А є й такі, хто хоче через мімікрію під «слуг» реально виграти вибори.

Так. Звідки вони взялися? Це наш спадок з президентської кампанії, бо ми багато працювали з волонтерами і не дуже це формалізували. Волонтери – люди вільні, у них нема грошової мотивації, і їх просто неможливо якось структурувати. З цих волонтерів викристалізовувались лідери, не всі з яких були з гарною мотивацією, але президентську кампанію якось з нами пройшли. В основному, поруч – паралельно вони шли своїм шляхом, робили якісь івенти, заходи, які не узгоджували з нами. З кимось з них ми побудували стосунки, з кимось – ні. Частина з цих людей вирішила, що вони мають стати нашими кандидатами на парламентських виборах. Але навіть на рівні пропозиції трьох законопроектів вони не могли нічого згенерувати. Тому що в більшості це навіть не громадські, а швидше «вуличні» активісти, які можуть гучно десь покричати, або підприємці, у яких нема бачення, навіщо їм Верховна Рада. Частину цих людей ми погодили кандидатами, великій частині – відмовили. І вони тепер є такими активними клонами, які пишуть, що вони – Зе-команда, використовують нашу символіку, їздять агітують, але не є нашими кандидатами, за яких ми можемо брати відповідальність.

Але ж всі ці клони не одномоментно з’явились, ви давно мали думати, як цьому явищу протистояти.

Перша інформація щодо клонів з’явилась в квітні – між першим та другим туром. У нас нема юридичних механізмів вплинути на це. ЦВК не має інструментарію перевірки відомостей, які надають кандидати, – комісія не може надіслати запит на підприємство, чи дійсно людина так працює.

А за що ви тоді судитесь? Чи запатентований на вас бренд «Слуга народу»?

Ми зараз судимось по кількох напрямках. По-перше, ми вже відсудили партійність, бо 12 людей з цієї армії клонів (всього їх близько 85 по більш ніж 50 округах) вказали, що є членами партії «Слуга народу», хоча їх нема в партійному реєстрі. Ми виграли суд, і ЦВК була вимушена прибрати їхню партійність з бюлетенів. Наступне питання – у нас є права на товарний знак «Слуга народу». Зараз йде досудова підготовка, але відповідачем є оператор зовнішньої реклами, а не сам кандидат. Ми йдемо цивілізованим шляхом – спочатку пишемо лист, що ми власники знаку, який у вас висить незаконно, будь ласка, зніміть. Якщо протягом п’яти днів вони цього не зроблять, ми починаємо судитись. І ще один напрямок – ми вбачаємо в діях цих клонів ознаки злочину «перешкоджання волевиявленню громадян» і подали по цій статті заяву в поліцію.

Але ж ви розумієте, що до дня виборів ви вже цю ситуацію не зміните?

Звичайно. У нас є зараз робочі комітети по напрямках, де списочники вже готуються до депутатської діяльності. Є комітет з правової політики, який якраз розглядає питання виборів – так вони зараз прямо з коліс роблять правки в виборче законодавство, щоб ці речі в майбутньому усувати. Зокрема, надати ЦВК право встановлювати місце роботи кандидатів.

Ви кажете, що у вас є патент на «Слугу народу». А чи він розповсюджується на ті ж приватні підприємства з такою назвою?

Наскільки я знаю, приватні підприємства можна так називати. А проти перекручених назв на кшталт «Зе-команда-Слуга народу», «Слуги народу», «Слуга закону» взагалі ніяк не можна боротись.

Це дійсно сильно по вас б’є?

В різних округах по-різному. Ми почали активно роз’яснювати виборцям – з’явився рекламний ролик, в якому йде мова про те, як знайти справжнього кандидата від «Слуги народу».

Один з клонів-волнтерів, про яких ви згадували, Сергій Лещенко, який так і не став частиною вашої команди, в своїй агітації по одному з київських округів використовує зелені кольори та слоган «Справжній слуга народу». І навіть газети роздає зі своїм фото з Зеленським та словами підтримки на користь президента.

 Та будь ласка. Ми завжди за чесну конкуренцію.

Ви ж з ним особисто знайомі, не було розмов з цього приводу?

Я знаю, що наш кандидат на нього подала скаргу до ЦВК. Розумієте, у нас певна децентралізація в кампанії – більшість рішень приймають окружні штаби, центральний штаб не займається конкретними округами. Я спілкуюсь від сили з п’ятьма мажоритарниками, яким ми допомагаємо і яким може бути потрібна наша порада. У нас є жорсткий критерій – жодного колишнього нардепа у списку або на округах. Лещенко вважає, що  має право так робити, отже – у нас є право на це реагувати.

«Я можу побитися об заклад, що протягом року у нас ніхто не «стушкується»

Коли вам дорікають підозрілими зв’язками багатьох ваших кандидатів, це ж не просто тому, що журналістам хочеться вас «подовбати». Просто для вас самих є небезпека, що така різношерстна фракція просто швидко розбіжиться в парламенті. А якщо у цих кандидатів ще й оточення складається з Медведчука та Льовочкіна… Зрозуміло, що меморандум про відповідальність, який ви змусили всіх кандидатів підписати, – це ж просто папірець.

Ми просто спілкуємось з кожним кандидатом, з більшістю майбутніх депутатів-списочників і частиною мажоритарників я спілкувався особисто. І в цих розмовах ми це питання підіймали. 

Ну, вам же ніхто не скаже на співбесіді, що планує просто потрапити з вами до парламенту, а потім – ауфідерзейн.

У нас просто нема підстав не довіряти тому ж Андрію Холодову, коли він каже, що особисто не знайомий з Медведчуком, а це його дружина є кумою Оксани Марченко. Так само у нас нема підстав не довіряти кандидатам, які на даний момент нам обіцяють той рівень довіри і співпраці в майбутній фракції, який всіх має задовольнити. Коли є якась велика спільна мета, вона може пересилювати минулі зв’язки.

Справа навіть не в зв’язках, ви ж розумієте, що ваших депутатів можуть банально перекупити.

Це ми розуміємо. Треба, звичайно, бути готовими до того, що такі речі  можуть відбуватись. Проте я можу побитися об заклад, що протягом року у нас ніхто не «стушкується». Чому року – тому що перший рік парламенту буде визначальним для наступного життя країни. Якщо протягом цього року ми зможемо зробити хоча б половину того, що маємо зробити для швидких реформ, то далі вже не буде сенсу комусь «тушкуватись» чи якось криво голосувати, тому що просто всі ці механізми припинять працювати.

А якісь законодавчі ініціативи проти «тушкування» не хочете пропонувати? Чи це вже взагалі кріпацтво буде?

Ми так можемо спуститися в якісь, умовно кажучи, «азійські» варіанти, які не дуже потрібні демократичній європейській країні. У нас зараз зі 120 списочників, які теоретично проходять, близько ста працюють в робочих групах – оце все зона їхньої роботи.

В групових дискусіях напрацьовуються законодавчі ініціативи, які будуть далі реалізовуватись. В бізнесі це називається адаптацією співробітника, коли його включають в робоче життя компанії. Ми зараз цю корпоративну культуру вибудовуємо. Для старих політиків це, звісно, звучить як повний космос. У нас все-таки люди не з традиційної політики, а з громадського середовища, з бізнесу і для них така форма роботи більш зрозуміла. Чим більше ми будемо так людей залучати до дискусій, тим більше у них буде мотивація бути з фракцією і президентом і нести відповідальність за рішення, які вони самі напрацювали. Ми зараз цей бік роботи не дуже світимо, бо під час політичної боротьби будь-яка наша дія відразу стає об’єктом атаки конкурентів.

Просідання ваших рейтингів – це результат атаки конкурентів чи закономірний процес, до якого ви були готові?

А де просідання? За останнім опитуванням «Рейтингу» у нас 48 %.

Інші опитування показували менше.

Це сезонні коливання, як коливання цін на нафту чи полуницю. Коли рейтинг «слонячий», як у нас, то ці 2–3 % – це похибка через особливості опитування. Я 15 років займаюся виборами і трохи це знаю. Коли починається пора відпусток у другій половині червня, ці опитування стають менш валідними, бо люди від’їжджають і соціологи можуть менше якісного «поля» зібрати. Наш рейтинг знаходиться в районі 45–48 %.

Так у нас і вибори будуть в пору відпусток. Ви можете постраждати від цього?

Поки що ми не бачимо такої проблеми, тому що явка очікується висока як для дострокових виборів та літнього періоду. Те, що ми бачимо по мажоритарних кампаніях, то інтерес до виборів вищий, ніж у 2014 році. Більше людей виходить на зустрічі, долучається до агітації і так далі.

Ваш «слонячий» рейтинг не розхолодить вашого виборця?

В останній тиждень ми запускаємо мобілізацію, будемо нагадувати, що треба піти проголосувати. В подібній ситуації ми були у другому турі президентських і внутрішньо до неї готові.

Ви вважаєте проект «Голос» Святослава Вакарчука своїм конкурентом? Як ви оцінюєте його кампанію? Ви згодні з тими хто вважає, що Славку треба б було вести її подібно Зеленському на президентських виборах – подалі від людських очей?

Ми вітаємо ті процеси, які почалися з обранням президента Зеленського, – створення нових сил за новими принципами. Ми ж не можемо бути самі в цій ніші, і «Голос» потрапляє до цієї когорти. Щодо їхньої кампанії, то ми не бачимо з їхнього боку якоїсь активності щодо нас і так само ми її не проявляємо щодо них. У нас своєрідний «фейр-плей». Ми конкуруємо з будь-якою партією, тому що наш рейтинг зараз відображає всю Україну. На Заході ми конкуруємо, звичайно, з «Голосом», «Батьківщиною», партією Гриценка, залишками «Самопомочі» і навіть з «ЄС» в нас пересікається електорат. На Сході ми конкуруємо з проросійськими силами, тому що для частини електорату Опоблоку і «За життя» визначальним моментом є навіть не проросійськість, а «соціальна близькість»  цієї сили для людей, які живуть на цій території. Маркер «свій-чужий» там дуже серйозний.

Так проросійські сили якраз мочать вас в тому сенсі, що ви якісь незрозумілі і взагалі не кращі за попередників.

А що ж їм казати? У «Опоплатформи «За життя» падає рейтинг, бо їх кусає інший Опоблок, який отримав перше місце в бюлетені, та партія Шарія, яка швидко зростає. 

А вас Шарій не кусає? 
Нас теж трішки кусає, бо ми конкуруємо з усіма. На Півдні, наприклад, ми конкуруємо з партією Шарія. Його медійний продукт досить добре дивляться Миколаїв, Херсон, Запорізька область, смуга ближче до Дніпропетровська, Одеси. Це наші базові регіони. Але якщо «Голос» почав кампанію пізно, то Шарій – надто пізно. Хоча зараз процеси і пришвидшилися, все одно є певна електоральна інертність.

«Малоймовірно, що Тимошенко стане прем’єром»

Чи йдуть вже попередні перемовини про майбутню коаліцію? Бо і Юлія Тимошенко, і Ігор Смєшко кажуть, що готові підставити плече молодому президенту та стати йому дороговказом. Ви розцінюєте такі заяви як примазування до вас?

Вони просто використовують наш рейтинг, і ми це розуміємо. Сподіваємось, для виборців це теж очевидно. У нас принцип простий – ми спочатку дивимось на результат на табло, який потенційний склад Верховної Ради і далі починаємо вже ці розмови. В українській політиці були випадки, коли за останній тиждень хтось набирав дуже багато, як «Свобода» в 2012-му, той же Смешко на президентських виборах. Тому аби так не вийшло, що ми з кимось домовились, а результати інші, про це поки рано говорити. Закон дає нам на створення коаліції в сумі два місяці, але ми не будемо так затягувати.

І коли, за вашими планами, вона буде створена?

Ми б хотіли почати роботу нової Верховної Ради вже із розумінням, як і з ким ми її формуємо. Рада має відкритись максимум 9 вересня, але ми будемо робити це раніше.

Невже ще влітку?

Так.

Чи можете ви гарантувати, що в коаліції з вами не буде партії Медведчука? Бо Богдан допускав, що Опоблок може підголосовувати разом з вами, як він це і раніше робив з владою.

Є старі сили і є проросійські сили. Якщо помножити старість на проросійськість, то у партії Медведчука коефіцієнт несприйняття нами, а в нас несприйняття ними, зашкалює. Тому це просто неможливо. І Богдан мав на увазі інший Опоблок, який є, все-таки, проукраїнським.

За деякими соцопитуваннями, в Раду можуть потрапити чотири сили – ваша, Опоплатформа, «ЄС» та «Батьківщина». Важко уявити ваш союз з Порошенком чи «опо», тож залишається «Батьківщина». Але ж вона «стара» за вашими мірками.

У нас в пріоритеті нові сили, але ми подивимось, хто проходить і далі робимо висновки.

Тобто коаліцію з Тимошенко ви допускаєте?

Давайте виходити з конкретної ситуації.

Прем’єр Тимошенко за президента Зеленського – це можливо?

Я оцінюю, що це малоймовірно.

Є така популярна страшилка про неминуче повернення Медведчука до президії на посаді віце-спікера, яку віддадуть опозиції. Оцініть її ймовірність.

Нам взагалі треба попрацювати над структуруванням опозиції, бо у нас нема закону про опозицію. І треба це зробити швидко, аби не було маніпуляції посадами і тим, хто більша опозиція, а хто менша. Зараз формується певна «ширка» в опозиції – проявляються явні ознаки співпраці Медведчука та Порошенка, які ведуть синхронну медійну активність. Якщо є кілька фракцій в опозиції, то хай вони роблять свою коаліцію в опозиції і висувають якісь спільних кандидатів на посади, які їм як опозиції мають належати. Ми ж знаємо, як це все буде: вони всі прийдуть і будуть говорити, що вони найголовніша опозиція і їм треба дати комітет свободи слова. Це скажуть і Медведчук, якому треба, щоб його канали остаточно не позакривали, і Порошенко, і Юлія Володимирівна, якщо лишиться в опозиції. І як нам бути?

Ваш керівник СБУ Іван Баканов казав про можливі санкції щодо телеканалів з пулу Медведчука. Ваша команда реально налаштована на ці санкції чи так само, як Порошенко, який кричав про реванш, але по факту він та його представники отримували там ледь не половину ефірного часу?

Зараз робоча група напрацьовує варіанти вирішення цього питання на законодавчому рівні, щоб, в першу чергу, запобігати концентрації телеканалів в одних руках в умовах інформаційної війни. І взагалі будемо займатись деолігархізацією медіа.

А як ви буде нею займатись? Прийдете до Ахметова і скажете – віддай чи продай половину каналу?

Треба зробити запобіжники щодо втручання в інформаційну політику. Але це треба юридично ґрунтовно прописати.

В такому випадку збитковий канал може стати йому взагалі малоцікавим.

Ситуація, коли в країні 1200 університетів і мільйон каналів, неправильна. Якщо рекламний ринок є на три телеканали, то справедливо, якщо їх буде три.

У вас уже є пакет законопроектів, які ви подасте в перший день роботи нової Ради? Окрім люстрації попередників.

Ми перевнесемо все, що вніс президент ще в цю Раду. Це вже треба голосувати. Почнемо процес по скасуванню недоторканості – він має певну стадійність, але частину недоторканості можна зняти вже до внесення змін до Конституції. Заборону прослуховування та деякі інші речі можна познімати через закони. Будемо вводити заходи для посилення депутатської дисципліни та відповідальності, вводити сенсорну кнопку. Власне, регламент будемо змінювати.

Як партії влади вам не дуже вигідна сенсорна кнопка. 

Чому?

Ви уявляєте, як збирати та утримувати постійно в залі фракцію в сто з гаком, а то і двісті людей?

Володимир Зеленський до цього дуже багато дивував всіх. В новорічну ніч він висунувся в президенти, зареєструвався, хоча всі казали, що цього не буде, набрав 30 % в першому турі, провів дебати на стадіоні, потім отримав 73 %. І ми будемо продовжувати в гарному сенсі дивувати, зокрема, новою якістю роботи Верховної Ради. Давайте почекаємо, до вересня небагато лишилось.

«У нас не є метою пересаджати півкраїни»

Зараз ваша команда веде атаку на мера Києва Віталія Кличка. Він сам сказав, що новий президент попередив його про розділення посад голови КМДА та мера, як було за часів Януковича. Але кияни при всі специфіці Черновецького тоді не сприйняли «гауляйтера» Попова, якого їм спустили зверху. До того ж, тоді Черновецький самоусунувся, чого Кличко явно робити не збирається. Не боїтеся, що такими діями тільки настроїте киян проти себе?

Поки що нема передумов, що це терміново буде робитись. Є кілька варіантів закону про столицю – якісь з них внесені в Раду, якісь наші експерти з групи по самоврядуванню і адміністративно-територіальній реформі обговорюють. Треба виходити з інтересів киян, щоб місто реально розвивалось.

Ви вважаєте, якщо буде двовладдя, це позитивно відіб’ється на розвитку міста?

Влада, на мою думку, має бути в одних руках. Але Київ потребує реального розлогого місцевого самоврядування. Зараз столицю, де проживає майже два мільйони виборців при біля чотирьох мільйонів мешканців, в Київраді представляють 120 депутатів. В той час область, в якій проживає до мільйона людей, в облраді представляють теж 120 депутатів. При цьому в області є райони, ОТГ і так далі, а в Києві в тебе нема депутата місцевої ради, крім того «землеголосувальника», якого ти обрав в Київраду, яка, окрім землі, нічим не займається. Ми проводили опитування в Києві, і більшість людей не знає свого депутата Верховної Ради (знають лише відсотків 20–30), а про те, хто депутат Київради, не знають всі 95 % і ніколи не дізнаються при такій системі. Нам треба повернути реальне самоврядування на рівні районів, а ще краще на рівні якихось міжрайонних структур самоврядності та самоорганізації. . Тому цей дискурс щодо мера та голови КМДА буде втрачати свою магічність, бо містом будуть управляти мешканці через підзвітну місцеву владу на локальному рівні.

Порошенко під час президентства заручився підтримкою мерів великих міст (не всіх зміг, але у тих почались проблеми зі сміттям). Зеленський шукатиме такої підтримки чи буде в своїй новій манері їздити і влаштовувати їм рознос?

Будемо будувати відносини так, як центральна влада має їх будувати з місцевою. Якщо до цих мерів є питання у силових структур, вони будуть їх задавати. Якщо у нас будуть питання, ми будемо задавати. Треба переосмислювати елементи феодалізму, коли президент призначає своїми представниками мерів чи мажоритарників. Не має бути ідолопоклонства перед президентом, щоб перед ним всі «ку», як у славнозвісній комедії «Кін-дза-дза», робили. Від цієї системи треба уходити.

Наскільки часто вам пред’являють претензії, що ви досі нікого не саджаєте, хоч обіцяли? Вже і весна пройшла, осінь скоро.

На кожній зустрічі запитують. Ми були нещодавно на одній зустрічі, і моя колега Анастасія Красносільська робила невелику доповідь про нашу реформу антикорупційних органів, прокуратуру і так далі. До нас після цього підійшли кілька мерів малих міст і напівжартома почали питати, що ми ж посадки, мабуть, не з них почнемо, а вище. У нас є метою не пересаджати півкраїни, а відновити справедливість, аби люди почали довіряти правоохоронній системі, судам.

Слухайте, суди, НАБУ, ДБР, САП залишаться в тій же комплектації, в якій були сформовані при минулій владі. У вас дуже обмежені можливості щодо кадрових змін.

У нас є план, як їх реформувати включно з персоналіями. Верховна Рада буде реформувати самі процедури призначення, щоб зміна керівництва в деяких організаціях була простішою, в деяких – навпаки складнішою. Треба ж виходити з мети, а мета – щоб все запрацювало. Якщо воно не працює в нинішній конфігурації, то треба її міняти.

Скільки мажоритарників ви плануєте провести?
199.

А серйозно?

Ми віримо в перемогу кожного мажоритарника.

Щось не схоже. Дивіться – є такий округ № 77 в Запорізькій області. Від «Слуги народу» тут балотується безробітний Сергій Штепа, який раніше був позаштатним кореспондентом та фотографом. Не дуже розкручена персона. Мало того, що йому протистоїть такий ресурсний кандидат як власник «Мотор Січі» Вячеслав Богуслаєв, так голова вашої партії Дмитро Разумков ще й приїжджає на це підприємство і там з Богуслаєвим фотографується. Виглядає, що ви просто цей округ зливаєте.

Дмитро поїхав з агітаційною метою на завод – в Запоріжжі не так багато заводів, які може відвідати лідер партії. І він же не закликав голосувати чи не голосувати за Богуслаєва.

Як виборчий штаб комунікує з Офісом президента?

Ми спілкуємось час від часу, коли є робочі питання. У нас тут не сидять якісь емісари Офісу президенту, і ми там теж не сидимо. Ті ж Руслан Стефанчук, Михайло Федоров зараз більше інтегровані в президентську структуру, у них там є робочі місця.

Ви з Зеленським спілкуєтесь з виборчих питань?

Мабуть, останній раз, коли ми з’їзд проводили і обговорювали принципи формування списку. А оперативної координації з президентом нема.

А не буває такого, що ви дзвоните в Офіс президента і кажете – ми от тут прорахували на фокус-групах, що президенту треба сказати те й те або вчинити так і так, щоб рейтинг «Слуги народу» зріс?

Ну, як я можу сказати щось робити президенту? На мій погляд, навколо президента дуже компетентна команда і вона в силах давати йому потрібні поради та й сам він може поради дати. Ми займаємось порадами нашим списочникам і мажоритарникам.

Ви в курсі історії про конфлікт між Богданом та Бакановим?

Там немає ніякого конфлікту – це одна команда. Може, в якихось моментах буває неузгодженість або люди по-різному дивляться на ті самі механізми. Ми з Андрієм Йосиповичем теж дискутували інколи під час президентської кампанії, але в результаті до якогось рішення завжди приходили, яке потім виявлялося правильним. 

Скільки людей зараз в штабі працює і у скільки вже обійшлася кампанія?

Ми подали проміжний звіт, і скоро це стане відомо. А в штабі у нас не дуже багато людей працює, тому що ми багато процесів віддали в округи, де йде основна робота. Якщо взяти всю нашу велику команду по країні, це буде до трьох тисяч людей. В центральному штабі – 25–30 людей, всі вони волонтери.

Окрім боротьби з двійниками, які основні складнощі та виклики цієї кампанії для вас?

Ще такого ніколи не було в історії українських виборів, щоб за короткий час треба познайомити виборців із зовсім новими людьми і новою політичною силою. Наші кандидати застосовують креативні підходи, щоб швидко продемонструвати, хто ти, до чого йдеш, що несеш. Ми більш-менш з цим великим викликом справляємося. 

Є певні організаційні виклики, пов’язані з недосконалістю законодавства. Ну і, звичайно, очікування людей – ми ще не стали повноцінною владою, а ці очікування вже сформовані. Це не виклик, а, скоріше, хрест, який ми погодились нести.

Павло Вуєць, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»