Президент-«резидент». Зеленський як заручник віртуальної реальності

Коли Володимир Зеленський тріумфував на виборах глави держави, багато хто дуже напружився в очікуванні подальших дій президента-неофіта, але мало хто сумнівався, що з піаром та комунікацією у шоумена проблем точно не буде. Красиві відеоролики під час виборчої кампанії, формат дебатів на стадіоні, акторські здібності Зеленського – все це давало підстави очікувати продовження такого ж стилю спілкування з народом і надалі. І дійсно – новий господар Банкової продовжив дивувати форматами спілкування: інтерв’ю в «теслі», відеозвернення під час прогулянок в центрі Києва та занять в тренажерній залі, багатогодинний прес-марафон на фудкорті – таким його попередники точно не балувалися. Ці формати були заздалегідь продуманими, Зеленський виглядав в них цілком гармонійно, проте коли справи стосуються оперативного реагування, нова команда одразу сідає в калюжу, а її система дає збій.

Останні такі «кейси» – історії зі збитим в Тегерані українським «боїнгом», чи то особистою, чи то робочою поїздкою в Оман, яка передувала авіакатастрофі. В президентському оточенні швидко заплутались у власних версіях, які вигадували на ходу, та відверто забрехались. Обидва ці «кейси» (особливо оманський, в який Зе-команда вплуталась самостійно) продемонстрували, що президент та його команда впевнено себе почувають лише всередині інформаційної бульбашки, яку самі створюють. Але як тільки вони виходять (чи їх виводять) за її межі, починаються проблеми.

#чутки #інсайди

Не є секретом, що Зеленський та «слуги народу» у виборчій кампанії активно використовували популярні соцмережі. Володимир Олександрович завів себе аккаунти у «фейсбуці», «інстаграмі», «ютубі», «твіттері», «телеграмі», які миттєво обросли мільйонами підписників. Паралельно в соцмережах були створені офіційні та напівофіційні сторінки «Зе-команди», її регіональних осередків. Тодішній керівник діджитал-напрямку в штабі Зеленського, а нині міністр цифрової трансформації Михайло Федоров дуже пишався створеною мережею прихильників, що постили-репостили повідомлення, які креативив штаб кандидата. Але то була виборча кампанія зі своєю специфікою. Зараз же природа та масштаб викликів, що стоять перед Зеленським, геть інший.

В Офісі президента обрали тактику зі створення та розкрутки вже існуючих анонімних «телеграм»-каналів: вони щоденно завалюють читачів купою чуток та «інсайдів», які нібито отримують з різних джерел, зокрема, безпосередньо з Офісу президента. Часом ці «інсайди» дійсно справджуються, про що автори каналів неодмінно з гордістю звітують. Але більшість дописів – це звичайний «білий шум», створення паралельної реальності. Теорії змов, які неможливо перевірити, конспірологія, туманні натяки з претензією на інформованість – така манера подачі є спільною для провідних політичних каналів.

Найпопулярнішими серед таких ресурсів, які мають більше 20 тис. підписників, є тріо – «Легітимний», «Жінка з косою» та «Резидент». Всі вони досить компліментарно висвітлюють діяльність Зеленського, хоча й критикують його оточення. Помітно, що на розкрутку та утримання цих каналів викинуті чималі кошти і над ними працюють колективи авторів. Оновлення контенту відбувається щоденно, враховуючи вихідні, плюс ці канали активно репостять інформацію один одного. Наприклад, «Легітимний» ділиться черговим «інсайдом» від «Резидента», що за голосування за ринок землі Ігор Коломойський вимагає закрити питання Приватбанку, «Голос» вимагає два міністерські портфелі, а група «За майбутнє» – стільки ж губернаторських крісел. Загальний лейтмотив більшості подібних «інсайдів» – «тривають торги» всіх з усіма.

Цікаво, що «Резидент» регулярно буцається з популярним каналом «Темний лицар». Останній веде анонімний еnfant terrible зі «Слуги народу», який викладає на ньому всю внутрішню «брудну білизну» фракції. Ці публікації часто дивним чином збігаються з риторикою Олександра Дубінського, на якого в першу чергу і падає підозра щодо авторства. «Темний лицар», в свою чергу, запевняє, що за «Резидентом» стоїть заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко.

Росіяни – у пригоді

Таким чином, через сітку близьких до себе «телеграм»-каналів в Офісі президента намагаються формувати інформпростір – забиваючи його різноманітними дрібними чутками. Так у команди Зеленського створюється враження, що вона керує політичним дискурсом і задає порядок денний. За інформацією джерел «Главкома», до розкрутки пулу пропрезидентських «телеграм»-каналів долучені російські спеціалісти, які модерують найвпливовіший в Росії політичний канал «Незигарь». Основний його контент – конспірологія про внутрішню боротьбу «веж Кремля», в тому числі, на українському напрямку. Російські чиновники з жахом очікують викривальних публікацій про себе на цьому каналі, а кількість його підписників сягає трьох сотень тисяч, що і не снилося українським колегам. Власне, той же «Легітимний» не приховує, що хоче стати таким собі українським «Незигарем» – ці канали іноді займаються обопільними репостами.

Творець «телеграму» росіянин Павло Дуров, після того як влада «віджала» створену ним популярну мережу «Вконтакті», покинув Росію

Взагалі культура політичного «телеграму» розвинулася у росіян значно раніше. Власне, ця платформа є дітищем росіянина Павла Дурова, який після того як влада «віджала» створену ним популярну соцмережу «Вконтакті», покинув Росію. Після невдалої спроби заблокувати «телеграм» з боку Роскомнагляду свої акаунти у «ворожому месенджері» завели навіть штатні пропагандисти на кшталт Володимира Соловйова. Зростає вплив «телеграму» і в українських реаліях: варто згадати такі резонансні проекти з компроматом як «Джокер» та «Трубу прорвало», на контент яких посилаються «традиційні» ЗМІ. До речі, є припущення, що «Джокер», який так стрімко розкрутився, також був викуплений у його засновників Банковою і після цього фактично «здувся».

У наших «телеграм»-каналів є й ще одна функція. Поки вони відволікають увагу читачів на нескінченні підкилимні війни верхів та парламентські інтриги, поза увагою суспільства лишаються інші речі – наприклад, перестановки в керівництві держпідприємств та їхня підготовка до приватизації. Принаймні, на це сподіваються власники цих каналів. Але соціальний психолог Олег Покальчук вважає, що всі ці намагання маніпулювати увагою суспільства мало що дають їхнім ініціаторам: «Суспільству в масі своїй глибоко наплювати на всі ці витончені псевдоманіпуляції».

Наразі українські «телеграмери» розганяють побоювання щодо планів посилення контролю над інтернетом. На їхню думку, завдання влади – на початку дискредитувати «телеграм»-канали як джерело інформації, а згодом обмежити публікацію інформації з соціальних медіа. Такі «алярми» звучать пікантно в контексті того, хто саме контролює провідні «телеграм»-майданчики. Втім, звісно, всі вони заперечують свій зв’язок з Офісом президента.

Така віртуальна активність під анонімним прикриттям цілком кореспондується із заявами оточення президента, що їм не цікава комунікація з суспільством через традиційні ЗМІ, а наступні вибори взагалі можна буде провести онлайн. Але захоплення віртуальністю, на думку політтехнолога Андрія Золотарьова, може зіграти злий жарт.

«Так, дійсно аудиторія «ютуб»- та «телеграм»-каналів збільшується за рахунок зменшення аудиторії традиційних теленовин, – визнає експерт. – Багато хто взагалі говорить, що наступна виборча кампанія буде кампанією в смартфоні, але я би так не поспішав. Така вибудова паралельної реальності занурює політику у віртуальність, коли спотворюється сприйняття реальності і те, що для однієї аудиторії є даністю, інша сприймає зовсім інакше. Тому це захоплення «телеграмом» похвальне для оперативного реагування, але замикатись та зациклюватися на ньому було б помилкою».

А тим часом (через «телегу», звісно) розповсюджуються чутки, що у Зеленського придивляються до інвестицій в російський «телеграм»-сегмент…

Павло Вуєць, «Главком»