Різдвяні марева Юлії Тимошенко. Чи з’явиться в Україні канцлер?

Юлія Тимошенко у Софійському соборі під час святкового різдвяного богослужіння
фото з відкритих джерел

В оточенні Тимошенко переконують: зміни до Конституції – це не просто передвиборчі гасла…

31 грудня в Україні офіційно стартувала передвиборча кампанія. Поки жваво обговорюються результати останніх соцопитувань та прогнози, хто саме протиснеться до другого туру – Порошенко, Зеленський чи «кандидат від Південного Сходу», головний фаворит лишається незмінним. Тимошенко, якщо ще й не відчуває себе переможцем, то всіляко намагається грати його роль. Лідер «Батьківщини» вже озвучує, що робитиме, коли займе омріяний кабінет на Банковій, намагається заручитись підтримкою регіональних еліт, роздає обіцянки і навіть малює «шахматки», на яких демонструє, як розставлятиме кадри після інаугурації. Еліти ж в свою чергу приглядаються до лідера гонки, але обережно, аби раніше часу не викликати гнів нинішнього господаря Банкової. А у нього, за даними соціологів, залишаються значні шанси поборотися за другий тур.

Тимошенко тим часом працює не лише з електоратом, елітами, а й з дипломатами. Вона ставить перед фактом західних партнерів: після виборів обіцянка знизити ціни на газ власного видобутку буде виконана. Тимошенко свідома того, що це входить в протиріччя з вимогами Міжнародного валютного фонду, але вона має свої аргументи. Головний з них – дуже прагматичний. Зниження тарифів для лідера «Батьківщини» – ключ до перемоги її партії на наступних парламентських виборах. Більшість у парламенті Тимошенко вважає гарантією того, що вона проведе усі потрібні реформи. І головна з них – конституційна.

Варто погодитись, зниження тарифів було б сильним ходом з боку нового президента напередодні парламентських виборів. От тільки проблема – вирішує це ніяк не президент, а сформувати новий уряд просто зараз Тимошенко, якщо вона, звісно, виграє, навряд чи дадуть.

Слід віддати ЮВТ належне – поки інші кандидати кидаються доволі абстрактними гаслами на кшталт мови, миру чи всесвітньої справедливості, а всі обговорюють особистості політиків, вона задекларувала цілком конкретний план – зміни до Конституції та створення «канцлерської» республіки. Цим канцлером вона, зрозуміло, бачить лише себе. Як повідомляють співрозмовники в оточенні Тимошенко – це не просто передвиборчі гасла. Вона твердо має намір їх реалізувати. Щоправда, вже зараз постає питання: як саме це зробити?

Переможець отримує все

Змінювати через Конституцію форму правління – традиційна українська забава. Першим цю традицію започаткував ще Леонід Кучма. У 2000 році під час політичної кризи президент провів референдум щодо змін до Конституції в частині дострокового припинення повноважень парламенту, зменшення кількості депутатів та зняття з них недоторканості. Народ підтримав всі три пункти, проте правових наслідків цей референдум не мав.

В 2004-му під час політичної кризи, пов’язаної з президентськими виборами, депутати проголосували за конституційну реформу, яка перетворювала Україну на парламентсько-президентську республіку.

У 2010-му ручний Конституційний суд Віктора Януковича її скасував, повернувши йому широкі повноваження, а Верховна Рада на кілька років перетворилась на декоративний орган, де рішення освячувались за помахом руки покійного Михайла Чечетова.

Після втечі Януковича в лютому 2014-го Верховна Рада в революційному пориві скасувала відміну політреформи та повернула Конституцію до «ющенківських» часів, коли у президента не було абсолютної влади. Втім навіть такий варіант багатьох не влаштовує – на дуалізм гілок влади в українській політиці нарікають давно. Хоча зараз в нас формально діє парламентсько-президентська республіка, президент все одно має достатньо повноважень та може блокувати рішення парламенту. Повернення до авторитарної Конституції часів Януковича теж нікого не влаштовує.

Що ж пропонує Тимошенко?

Біля сотні експертів, які, за словами лідера президентської гонки, працювали над проектом нової Конституції, пропонують суттєво підсилити парламент, а пост канцлера фактично зробити його продовженням. За ідеєю Тимошенко, канцлером, який очолить уряд, ставатиме лідер списку тієї політичної сили, що переможе на виборах. «Це найсильніша форма виборів, тому що буде лідер виконавчої влади, і відразу – лідер більшості, на яку він спирається – без торгів, без шантажу, без корупції», – малює захопливі перспективи Юлія Володимирівна. При цьому, аби канцлер дійсно представляв більшість парламенту, планується, як в деяких європейських країнах, проводити парламентські вибори в два тури. У другий тур виходять дві партії, які показали найкращі результати у першому. Переможець другого туру автоматично отримує в парламенті 226 місць – мінімальну однопартійну більшість. Інші ж партії, які в першому турі подолали прохідний бар’єр, ділять місця між собою згідно показаному тоді результату. Тож канцлер номінально буде тримати і уряд, і парламент. Про посаду президента в цій концепції зовсім не згадується, а от опозиції пропонується віддати посади віце-спікера, голів комітетів, керівника Рахункової палати та слідчі комісії. Також автори нової Конституції пропонують наділити громадян правом ініціювати дострокові вибори депутатів за наслідком референдуму.

Референдум-примара

Політолог Андрій Золотарьов вважає, що в елітах є певний консенсус щодо перерозподілу президентських повноважень на користь парламенту і така ідея Тимошенко знизить тривожність еліт відносно її приходу до влади. «Всі згодні, що Порошенко забрав собі по факту забагато повноважень, – переконує експерт. – Непрямо на це вказує той факт, що основні бізнес-політичні групи дистанціюються від відкритих ставок на президентській кампанії, а роблять їх на парламентську. Але поки я не бачу, як реалізувати ідею Тимошенко на практиці».

У разі перемоги Тимошенко на президентських виборах вона гіпотетично ще встигає внести анонсовані конституційні зміни на розгляд нинішнього парламенту, який може оперативно прийняти їх протягом двох сесій. Але віриться в такий бліцкриг важко. В майбутній Раді, обраній восени, провести ці зміни буде ще складніше, бо сама їхня логіка передбачає перевибори парламенту. А який сенс щойно обраним депутатам знову занурюватись в передвиборчу гонитву?

Розуміючи складність такого підходу, Тимошенко каже про інший шлях схвалення нового Основного закону – через всенародний референдум. Причому одразу після президентських виборів – таким чином вона отримає зайвий вотум народної довіри. Проте тут інша перепона – наразі нема діючого закону про референдум. 26 квітня цього року Конституційний суд визнав неконституційним закон «Про всеукраїнський референдум» від 6 листопада 2012 року. При цьому голова КС Святослав Шевчук заявив, що з відміною цього закону не починає діяти закон «Про всеукраїнський і місцевий референдуми» 1991 року, бо Верховна Рада його скасувала. Тож аби закрити цю законодавчу прогалину, парламент має прийняти новий закон, для якого, на відміну від змін до Конституції, треба лише 226 голосів.

«Поки нема закону про всеукраїнський референдум, говорити про можливість будь-якого референдуму взагалі є недоречним, – впевнений екс-заступник голови ЦВК Андрій Магера. – На сьогодні існує дірка в правовому врегулюванні проведення референдумів».

Юля вмовить?

В оточенні Тимошенко дуже розпливчасто коментують, як саме вона сподівається реалізувати свої наполеонівські плани щодо впровадження нової Конституції.

«Очевидно, треба буде приймати закон про референдум, бо відсутність такого закону напряму суперечить діючій Конституції, – каже народний депутат Леонід Ємець, що є співавтором Конституції Тимошенко. – Якщо президент поміняється, то зі статусом і авторитетом цієї посади Юлії Володимирівні буде набагато простіше переконати депутатів, що Конституцію треба виконувати та приймати відповідний закон».

За планом Тимошенко після успішного референдуму планується, що нові парламентські вибори будуть проведені вже за новою схемою та системою відкритих списків, що передбачені в новій Конституції. Яка поки існує тільки у вигляді концепту. Політолог Володимир Фесенко каже, що, за його інформацією, є проблеми з узгодженням суспільного договору, бо кожен хоче бути батьком нової Конституції.

«До президентських виборів цей проект намагатимуться узгодити, винесуть його на всенародне обговорення – це буде така передвиборча технологія, – вважає він. – Але прийняти цю Конституцію до парламентських виборів, на мій погляд, практично неможливо – навіть якщо Тимошенко швидко протисне закон, сама кампанія референдуму триває мінімум два місяці. Звісно, якщо не перенести дату виборів».

Експерт скептично налаштований щодо того, що парламент буде підігравати Тимошенко з її конституційною затією, а от на що без проблем знайдуться 300 голосів – так це на перетворення в класичну парламентську республіку з коаліційним урядом з остаточним урізанням повноважень президента. Але на таке вже навряд чи піде сам майбутній голова держави. Особливо якщо ним стане Тимошенко. А у це, за останніми даними соціологів, поки що вірять менше чверті українців.

Павло Вуєць, «Главком»

До вашої уваги: 
  • Детальніше про президентські вибори читайте тут