Скандальні судді часів Януковича після перемоги Зеленського повернулись на посади, – ЗМІ
Більшість «служителів Феміди» зі скандальною репутацією працюють у Печерському та Шевченківському райсудах
Скандальні судді режиму Януковича, які після Революції Гідності були люстровані, після перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського, поновилися на посадах. Про це йдеться у статті Олега Черниша «Іменем України: як скандальні судді повертаються на посади» на сайті РБК Україна.
Журналіст пише, що масове звільнення суддів, які порушили присягу, відбулося 29 вересня 2016 року. «Тоді Верховна Рада на позачерговому засіданні «пакетом» звільнила майже 30 суддів. Це був останній день, коли парламент міг так вчинити. Через добу, 30 вересня, ця функція перейшла до Вищої ради правосуддя (ВСП). Через чотири роки багато звільнених Радою суддів змогли поновитися на посаді і повернутися на роботу в столичні суди», – йдеться у статті.
Більшість «служителів Феміди» зі скандальною репутацією працюють у Печерському та Шевченківському райсудах, в яких часто розглядаються справи за участю представників політичної еліти.
Окремо стоїть Окружний адмінсуд Києва. Тут підозрюваними у захопленні влади стали семеро суддів на чолі з головою суду Павлом Вовком та двома його заступниками. Зараз жоден з них не відсторонений від посади – констатує Черниш.
Він зауважує, що «подарунком» судовій системі стало прийняте на початку червня рішення Конституційного суду, який фактично скасував кримінальну відповідальність суддів за неправосудні рішення.
Найбільше суддів, які виносили суперечливі вердикти у «гучних справах», працюють у Печерському суді. «Саме судді Печерського суду у часи режиму Януковича виносили рішення, які заведено вважати політично мотивованими. З 2010 по 2013 рік тут було засуджено до тюремних термінів Юлію Тимошенко, Юрія Луценка та ексзаступника міністра оборони Валерія Іващенка. Всі вони після Революції гідності були реабілітовані, а їх вироки скасовані. Судді, які їх судили, почали піддаватися кримінальному переслідуванню», – йдеться у статті.
Родіон Кірєєв, який судив Тимошенко, від українського правосуддя ховається в Москві.
Натомість суддя Сергій Вовк, який виносив вироки і Луценку, й Іващенку, залишився в Україні і отримав підозру у винесенні завідомо неправосудних рішень. У січні цього року Вовка повністю виправдали і визнали невинуватим. У липні це рішення підтвердила апеляційна інстанція.
«Очистившись» від усіх пред’явлених звинувачень, суддя Сергій Вовк став знову виносити рішення у резонансних справах: від арешту фігурантів кримінальної справи про вбивство Шеремета до стягнення з державного ПриватБанку 10 млрд гривень на користь сім’ї Суркісів.
Ще одна суддя, яка поновилася на посаді у Печерському суді і – Світлана Волкова, яка відпустила з-під варти командира «чорної роти» спецназу міліції «Беркут» Дмитра Садовника, який керував силовиками в момент розстрілу «Небесної сотні» на Інститутській у Києві.
У серпні цього року Волкову повністю виправдали. А ще в жовтні 2019 року Верховний Суд поновив її на посаді судді, визнавши незаконним і скасувавши рішення Верховної Ради про її звільнення.
Таким же чином повернулася на роботу ексзаступниця голови Шевченківського районного суду Києва Наталія Сіромашенко, яка виносила неправосудні рішення проти активістів Евромайдану, за що і була звільнена.
Ще двоє звільнених раніше суддів Печерського райсуду Оксана Царевич і Віктор Кицюк, які у 2015 році отримали від правоохоронців підозри у винесенні свідомо неправосудних рішень проти активістів Автомайдана і були звільнені, зараз намагаються поновитися на посадах.
Чинна суддя Печерського суду Марія-Маргарита Пилаєва, яка у грудні 2010 року відправила під варту Юрія Луценка, уникла звільнення через закінчення строків притягнення до відповідальності. Зараз вона як суддя-спікер коментує пресі позицію Печерського суду з різних питань.
Міністр юстиції Денис Малюська визнає, що Україна, підписавши Меморандум з Міжнародним валютним фондом (МВФ), взяла на себе зобов’язання запровадити механізм «очищення» Вищої ради правосуддя як ключового органу судової влади. Однак він прогнозує, що проходження відповідного законопроєкту у парламенті буде «мегаскладним», – резюмує автор.