«Урядовий квартал»: хто і як в’їхав у високі кабінети

В периметр столичних вулиць Шовковичної, Грушевського та Банкової  поселяються нові мешканці. «Урядовий квартал» поглинає в себе переважно маловідомих до цього часу політиків лідерів…  

Хто ж всі ці люди, які з сьогоднішнього дня стали верхівкою нової української влади? Про окремих політиків відомо зовсім мало, про деяких уже написані сотні статей. Знайомтеся. 

Прем’єр-міністр

Олексій Гончарук, 35 років

Гончарук давно вважався фаворитом на одну з головних посад в країні, але остаточно відомо, що саме його кандидатуру внесе в Раду президент, стало останніми днями. Плюси заступника голови Офісу президента для Зеленського – відсутність (поки що) власних політичних амбіцій, молодість та технократичність. Хоча новий прем’єр і не є повноцінною «людиною Зеленського» – до його команди він потрапив вже після президентських виборів. Перед цим він встиг написати пост у Facebook, де дякував головному опоненту нового президента Петру Порошенку за п’ять складних років роботи.

Гончарук – уродженець Чернігівської області, де отримав юридичну освіту, працював юристом на Городнянському заводі продтоварів, а згодом в київській інвестиційній компанії Prior-invest, де очолював юридичний відділ.

З 2008 року – арбітражний керуючий, засновник і керуючий партнер юридичної фірми «Constructive Lawyers», паралельно очолював громадську організацію «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам».

Закінчив Національну академію держуправління при президенті. В 2013 році зацікавився політикою, коли разом з однодумцями створив партію «Сила людей», а в 2014-му на позачергових парламентських виборах очолив її список, втім партія набрала лише 0,1 % голосів (на останніх виборах вже без Гончарука – майже 0,2 %).

Після цього Гончарук переключився на роботу у виконавчій владі і став позаштатним радником міністра екології Ігоря Шевченка. В міністерстві він займався питаннями Держслужби геології та надр. Нібито Шевченко виношував плани зробити Гончарука головою цієї служби, але через незрозумілі перспективи самого міністра в уряді призначення так і не відбулося.

Наприкінці 2015 року міністр економрозвитку Айварас Абромавічус, який зараз знаходиться в команді президента, створив Офіс ефективного регулювання – BRDO. Його очолив Гончарук. Ця структура, що створена на європейські гранти, займалася розробкою реформ для українського уряду. Паралельно Гончарук був радником першого віце-прем’єра – міністра економрозвитку Степана Кубіва, який змінив Абромавічуса в уряді.

Охолонувши до «Сили людей», в 2018 році Гончарук запускає новий проект «Люди важливі», серед засновників якого були нинішній голова Митної служби Максим Нефьодов та депутат Київради ресторатор Сергій Гусовський. Згодом члени цього проекту «розсипалися» по різних політичних силах – зокрема, Гончарук та двоє його колишніх співробітників з BRDO опинилися в прохідній частині «Слуги народу». До Офісу президента Гончарука привів його всюдисущий голова Андрій Богдан.

Спікер

Дмитро Разумков, 35 років

Ще одне призначення, яке виглядало майже безальтернативним. Син Олександра Разумкова, який був першим помічником президента Леоніда Кучми та заступником секретаря РНБО. У Разумкова дві вищі освіти – він закінчив Київський інститут міжнародних відносин ім. Шевченка та юридичний факультет Національного університету державної податкової служби.

Широко відомим є факт, що Разумков був активним членом Партії регіонів та критикував політику Віктора Ющенка. При цьому стверджує, що ніколи не був політтехнологом ПР. Ще під час перебування в «регіонах» працював в структурах Сергія Тігіпка, з яким був добре знайомий його покійний батько. Після виходу з партії в 2010 році став членом передвиборчого штабу Тігіпка, який балотувався в президенти та зайняв третє місце. Коли Тігіпко став віце-прем’єром, Разумков увійшов до його служби протоколу. На дострокових виборах президента в 2014 році Разумков знову працював в штабі Тігіпка, але після поразки останній відійшов від політики, а от його пробивний консільєрі – ні.

Разумков керував власною консалтинговою компанією Ukrainian Consulting Group. Але, коли він з’явився в оточенні Зеленського, його роль виявилась куди більшою, ніж просто політтехнолога. Через відсутність досвідчених політиків в «Зе-команді» Разумков став головним спікером кампанії Зеленського, бо самого кандидата випускали «в люди» дуже обережно й дозовано. Головним завданням Разумкова, враховуючи специфіку кампанії майбутнього президента, було говорити багато, не сказавши толком нічого, аби не відлякати  різну аудиторію виборців. Судячи з результатів виборів, це йому вдалося. Разумков під час кампанії став так нерозривно асоціюватись з Зеленським, що з «голови, яка говорить» перетворився на майже безальтернативного першого номера майбутнього партійного списку та голову Верховної Ради. З серпня Разумков вже не є головою партії (ним став Олександр Корнієнко), але з сьогоднішнього дня він керує більш ніж чотирма сотнями парламентарями.

Представник президента в Верховній Раді додав собі ще одну «зірочку на фюзеляж». Виступаючи перед голосуванням за свою кандидатуру, Стефанчук зауважив, що вся його біографія свідчить про те, як наполегливо він йшов до своєї кар’єрної вершини.

Уродженець Тернополя має дві вищі освіти – за спеціальностями «правознавство» та «менеджмент виробничої сфери». Свого часу був помічником у народного депутата від «Нашої України – Народної самооборони» Анатолія Матвієнка та віце-прем’єра Степана Кубіва. У 2011–2013 роках завідував відділом проблем розвитку національного законодавства в Інституті законодавства Верховної Ради.

Має ступінь доктора історичного наук, звання професора, члена-кореспондента Національної академії правових наук. За словами самого Стефанчука, з Зеленським він познайомився за часів навчання в університеті, де молоді люди грали в КВК. Стефанчук дуже давно займається науковою діяльністю, працював у Хмельницькому університеті управління, де є проректором, та в Національній академії прокуратури України. Сам Зеленський називав Стефанчука головним ідеологом своєї партії. На масивній фігурі Стефанчука буде зав’язана робота з реформування державних інститутів та інвентаризація законодавства. Недавно він шокував всіх заявою, що «Слуга народу» готує 465 змін до Конституцію, але пізніше пояснив, що ця цифра – загальна кількість підготовлених законодавчих актів та змін в закони. Реальних же змін до Конституції, за словами Стефанчука, буде біля десяти.

«Слуга народу» одразу заявила, що це – одна з небагатьох посад, яку більшість віддає опозиції. Враховуючи, що поза монобільшістю опинились одразу чотири фракції та позафракційні, всі вони могли називати себе опозицією і висувати свою кандидатуру на маловпливове крісло по ліву руку від спікера. «Голос» одразу відмовився від висунення свого кандидата, «Європейська солідарність» запропонувала Мустафу Джемілева, позафракційні – Ірину Констанкевич, «Опозиційна платформа «За життя» – Нестора Шуфрича. Але голоси знайшлись тільки на представницю «Батьківщини» Олену Кондратюк, яка буде єдиною жінкою в президії. Цікаво, що в «Батьківщині» довго вагались, чи то подавати свою кандидатуру, чи ні. А в день голосування Юлія Тимошенко заявила, що «Батьківщина» передумала йти в опозицію до президента та його партії.

Кондратюк – давня соратниця Юлії Володимирівни, депутат від БЮТ та «Батьківщини» трьох скликань. Закінчила історичний факультет Львівського національного університету ім. Франка. Під час виборчих кампаній Кондратюк традиційно займається рекламним креативом та організацією публічних заходів для Тимошенко. Чоловіком нового віцеспікера є Олександр Богуцький – президент медіагрупи StarLightMedia, тож Кондратюк пов’язують з її власником олігархом Віктором Пінчуком. Можливо, цей фактор також зіграв якусь роль при виборі претендента на віцеспікерську посаду.

Іван Баканов родом із Кривого Рогу. Він має дві вищі освіти. Першу здобув у Криворізькому економічному інституті Київського економічного університету ім. Гетьмана. Другу освіту Баканов отримував у КНЕУ ім. Гетьмана, однак вже в столиці.

До травня 2019 року керівник ТОВ «Квартал 95». З грудня 2017 року до травня 2019 - голова партії «Слуга народу», а також під час передвиборчої кампанії керував штабом Зеленського.

Указом президента України 22 травня 2019 року призначений першим заступником голови СБУ. Вже на початку червня призначений виконуючим обов'язки керівника відомства на час перебування Василя Грицака у відпустці. Тепер парламент призначив його повноцінним очільником Служби безпеки.

Заступник голови Офісу президента переходить на місце Юрія Луценка. На відміну від останнього, у Рябошапки є юридична освіта – він закінчив Міжнародний Соломонов університет за спеціальністю «правознавство». Після навчання працював в Мінюсті, де з 2003 по 2010 роки очолював Департамент законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність і антикорупційної політики. Згодом очолив новостворене Бюро з питань антикорупційної політики Секретаріату Кабміну України, яке дуже скоро було ліквідоване.

Рябошапці знайшли місце заступника директора Департаменту юридичного забезпечення Секретаріату Кабміну. З 2013 року він протягом півроку перебував поза державною службою – керував Департаментом аналізу антикорупційної політики в неурядовій організації Transparency International Україна. Але в березні 2014 року Рябошапка повернувся до Мін’юсту на посаду заступника міністра. За два роки його було обрано членом новоствореного органу Національного агентства з питань запобігання корупції. Але пропрацював він в НАЗК ледь більше року і звільнився, заявивши, що керівництво агентства не реагувало на існуючі проблеми.

Коли стало відомо, що балотування Зеленського – не жарт, Рябошапка разом з Айварасом Абромавічусом став з’являтись поряд з ним, а на президентських виборах був радником Зе з правоохоронної та антикорупційної політики. В Офісі президента Рябошапка до останнього моменту очолював Нацраду з питань антикорупційної політики.

Головний «цифровик» Зе-команди, автор сенсаційної виборчої кампанії в соцмережах. В списку «Слуги народу» був на високому 6 місці. Закінчив факультет соціології та управління Запорізького університету, Вищу політичну школу, освітню школу представників НАТО в Україні. Має власне діджитал-агентство. Федоров запевняє, що як координатор IT-комітету в партії разом з командою розробив концепцію тотальної цифровізації на найближчі п’ять років. В планах нового віце-прем’єра – організувати голосування онлайн уже на виборах 2024 року.

Як і Разумков, закінчив Інститут міжнародних відносин ім. Шевченка, тільки на відміну від новоспеченого спікера, працював за спеціальністю. В структурі МЗС з 2003 року: працював в Постійному представництві України при ОБСЄ та в секретаріаті міністерства, де відповідав за зв’язки з громадськістю та питання багатосторонньої дипломатії.

У 2013 році став радником тодішнього віцепрем’єра-міжнародника Костянтина Грищенка з гуманітарних питань. Після уходу з міністерства очолив міжнародний благодійний фонд культурної дипломатії UART, метою якого була популяризації України та української культури за кордоном.

В 2014 році міністр закордонних справ Павло Клімкін запросив Кулебу назад до міністерства на посаду посла з особливих доручень з питань стратегічних комунікацій. В 2016 році Кулебу було призначено постійним представником України при Раді Європи.

Прізвище Пристайка на чолі МЗС називалось дуже давно, до свого призначення в уряд дипломат відповідав за міжнародний напрям в Офісі президента. У Пристайка є дипломи київського «політеху» та Української академії зовнішньої торгівлі. Він був співзасновником одного з перших українських інтернет-провайдерів та інтернет-видань «Електронні вісті», а згодом зробив блискучу кар’єру в «міжнародці».

В 1994 році почав роботу в Міністерстві зовнішніх економічних зав’язків і торгівлі України, згодом перейшов до МЗС. В його трудовій книжці – робота консулом в Австралії, тимчасово повіреним у справах України та послом в Канаді, заступником директора департаменту НАТО МЗС, заступником керівника місії Посольства України в США. В минулому уряді був заступником міністра закордонних справ, є головою Місії України при НАТО.

Бізнесмен, засновник і генеральний директор компанії Discovery Drilling Equipment, яка спеціалізується на проектуванні та виготовленні бурових установок і компонентів для нафтової промисловості. У Загороднюка – диплом Оксфордського університету та диплом права Київського національного університету. З армією його пов’язує те, що він був добровольцем Збройних сил та керував Управлінням реформ Міноборони. Його компанія поставляла українським військовим системи обігріву і машини швидкої допомоги, які робили з броньованих інкасаторських авто. До свого призначення Загороднюк був позаштатним радником президента та членом Наглядової ради «Укроборонпрому».

Закінчила Український гуманітарний ліцей при КНУ ім. Шевченка, також отримала ступінь бакалавра по політології в Києво-Могилянській академії. Стажувалась в європейських аналітичних центрах. В Міносвіти працює з 2014 року – займала посаду радника міністра Сергія Квіта, згодом очолила управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції міністерства. З 2017 року працює генеральним директором директорату стратегічного планування та європейської інтеграції. Займалась створенням Нацагентства по забезпеченню якості вищої освіти в Україні, курувала програму ЄС «Горизонт-2020».

Нещодавно була обрана народним депутатом – на парламентських виборах Новосад була під 50 номером у списку «Слуги народу». Новий міністр раніше зізнавалась, що в міністерстві працює багато професіоналів, проте вона була вражена рівнем бюрократизму, коли вперше туди потрапила. Вважає найбільшим питанням, яким має займатись наступний уряд, – запуск реформи «Нової української школи».

Міністерство інфраструктури очолив колишній радник голови МВС Арсена Авакова та екс-керівник Головного сервісного центру МВС України. Криклій очолював робочу групу з впровадження автоматичної фото- та відеофіксації ПДР. А в ранзі заступника начальника ДАІ займався ліквідацією цього органу. На парламентських виборах займав 12 рядок в списку «Слуги народу».

Криклій закінчив Київський національний університет ім. Шевченка з відзнакою за фахом «фінанси». До МВС працював в банку та інвестиційній компанії, тож не дуже зрозуміло, чому його «кинули» саме на інфраструктуру. Новий міністр запевняє, що Аваков не просував його по службі, а його кандидатуру на затвердження в МВС подавала тодішній заступник міністра Ека Згуладзе, якої вже нема в Україні. Раніше Криклія було затверджено головою парламентського комітету з питань інфраструктури, але його похід в міністерство, звісно, призведе до втрати депутатського мандату.

Один з двох міністрів, що лишилися зі старого складу Кабміну. Але якщо у випадку з Аваковим Зеленський визначався до останнього, то щодо Маркарової таких вагань не було. Фінансова стабільність та продовження роботи з міжнародними кредиторами виявились для президентської команди важливішими за можливість поставити на Мінфін свою людину. Маркарова виконує обов’язки міністра фінансів з 8 червня минулого року після звільнення Олександра Данилюка, а в листопаді була затверджена на постійній основі.

Маркарова отримала диплом магістра з екології в Києво-Могилянській академії, проходила практику в Світовому банку, в Університеті Індіани здобула ступінь магістра в галузі міжнародних публічних фінансів та торгівлі. До свого приходу в уряд працювала головою інвестиційної групи ІТТ.

Досить несподівана кандидатура, яка сплила в останній момент. До цього на МОЗ називались різні прізвища, включаючи пролонгацію повноважень Уляни Супрун, але Черненко серед них не було. Спочатку планувалось, що міністром стане голова Національної служби здоров’я Олег Петренко, але той відмовився. Потім вакансію намагались закрити екс-одеським губернатором Максимом Степановим, але і він «злетів».

Випускниця Києво-Могилянської академії Черненко відома як експерт з питань медичної реформи у «Реанімаційному пакеті реформ», голова правління Української медико-правової асоціації, директор громадської організації «Форум здоров'я» і член Всесвітньої асоціації медичного права. Також вона очолює комісію з питань реформування системи охорони здоров'я Громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я України.

Її колишній чоловік – Олександр Черненко – в минулому скликанні був нардепом від Блоку Порошенка. Призначення нового міністра супроводжувалось першим смс-скандалом в цій Раді. Так журналісти сфотографували телефон голови профільного комітету нардепа Михайла Радуцького, який із застосуванням нецензурної лексики вихвалявся невідомому співрозмовнику, що новий міністр – «його людина».

Цей міністр народилась в Кривому Розі, а це багато про що говорить в нинішніх реаліях. Бабак – колишній народний депутат від «Самопомочі». Щоправда, довго в парламенті вона не витримала і подала заяву про складання повноважень, яку Рада так і не розглянула. Закінчила з відзнакою Київський державний педагогічний інститут іноземних мов, одержала кваліфікацію магістра за спеціальністю «Бізнесадміністрування» та спеціалізацією «фінанси» Олд Домініон Університету в США. До потрапляння в парламент Бабак очолювала організацію Інститут місцевого розвитку, є співавтором багатьох прийнятих законопроектів, що стосуються житлово-комунального господарства.

Креатура особисто нового прем’єра. Керівник сектору «Енергетика» в Офісі ефективного регулювання (BRDO), який очолював Гончарук. Оржель закінчив Інститут енергозбереження та енергоменеджменту НТУУ КПІ, отримавши ступінь магістра за спеціальністю «Енергетичний менеджмент». З 2006 по 2014 роки працював у Національному регуляторі у сфері енергетики.

Оржель є головою Української асоціації відновлювальної енергетики. Новий міністр вважає, що головна вада нашого ринку електроенергії – його надмірна концентрація в одних руках, тож, очевидно, від нього можна очікувати якихось кроків з демонополізації. Оржель був 16 номером в списку «Слуги народу», тож заради роботи в уряді йому доведеться скласти депутатський мандат. Зверніть увагу, що Міненергетики об’єднали з Мінекології.

Ще одне об’єднане міністерство очолить «наставник» «слуг народу», школа якого проводила для них легендарний тренінг в Ужгороді. Мілованов отримав ступінь магістра економіки в Київській школі економіки, почесним президентом якої зараз є, а також ступінь доктора філософії з економіки в Університеті Вісконсин-Медісон (США). Викладав в кількох американських університетах. В Україні став засновником платформи VoxUkraine.

У 2016 році Мілованова було обрано членом Ради Нацбанку, а пізніше – заступником голови Ради. В травні він потрапив в скандал, коли обурився, що в разі прийняття мовного закону Київська школа економіки втратить можливість викладати англійською, а вчити студентів українській мові школа не збирається.

Культурою, молоддю та спортом буде опікуватись колишній керівник медіахолдингу Віктора Пінчука StarLightMedia. Бородянський очолював холдинг з березня 2012 року, а залишив в грудні 2018-го в розпал трансформації, яка була в ньому затіяна. Він закінчив Київський національний економічний університет за фахом «Фінанси та кредит», після цього був комерційним директором газети «Московський комсомолець в Україні», керував відділом з управління медіаактивами «Альфа-банку».

У 2004-му році Бородянський очолив правління телеканалу «СТБ», який зараз є частиною StarLightMedia, переформатував його в розважальний  і за кілька років вивів в лідери ринка за комерційною аудиторією «18–54, 50+». Згодом Бородянський очолив весь холдинг. В липні президент Зеленський призначив його своїм позаштатним радником з гуманітарних питань, тож появи колишнього телеменеджера в уряді можна було очікувати.

Про цього міністра відомо небагато. Соколовська – керівниця напрямку «Підтримка реформи здоров’я» у USAID, яка вела напрямок соціальної політики на тренінгу «слуг» в Трускавці. Навчалася у Національній академії держуправління при президенті України, Київському національному економічному університеті, Об'єднаному Віденському інституті. Раніше працювала директором департаменту в Міністерстві економрозвитку і торгівлі, наразі є радником міністра фінансів.

Як і у минулому уряді, це міністерство (чий функціонал доповнився тимчасово окупованими територіями) довірили очолити жінці. Щоправда, непростій. До цього Оксана Коляда була заступницею міністра Ірини Фріз та брала участь в створенні міністерства з нуля. Закінчила Львівський інститут внутрішніх справ за фахом «правознавство», отримала диплом магістра права у Львівському державному університеті внутрішніх справ. З 2003 по 2015 роки працювала в структурах МЗС, в 2015–2017 роках проходила службу в Збройних силах і має звання полковника запасу. В зоні АТО–ООС займалась створенням регіональних військових прес-центрів, проводила курси для журналістів, що працюють на тих територіях. На протязі трьох місяців була заступником командуючого АТО, очолювала робочу групу з розробки системи стратегічних комунікацій в Збройних силах. На посаду міністра Коляду радила Рада ветеранів України.

Колишній ІТ-директор Приватбанку, який є одним з розробників популярної онлайн-системи «Приват 24» та одним зі співзасновників першого українського віртуального банку monobank. Син колишнього голови правління Приватбанку навчався за кордоном, закінчив Лондонську бізнес-школу. З 2015 року вже після уходу з «Привату» Дмитро займався розвитком порталу iGov, що має допомагати в боротьбі з корупцією та підвищувати ефективність роботи чиновників. Фактично Дубілет йде на допомогу Федорову впроваджувати ту саму «державу в смартфоні».

Раніше він став радником в.о. голови СБУ Івана Баканова і заявляв, що не йде в політику, а лише візьме участь у кількох проектах по боротьбі з корупцією в Україні як експерт з інформаційних технологій. Як бачимо, в політику все ж іти довелося, відповідно вже оголошено, що проект monobank Дубілет покидає. От тільки фокус в тому, що така посада як міністр Кабінету міністрів не передбачена законом, але якщо це не надто бентежило минулу владу, то нинішню – й поготів.

Вишенька на торті. Майбутнє Авакова за нової влади було однією з головних інтриг і непотоплюваному міністру все-таки вдалося вмовити Зеленського, що плюсів від його переобрання буде більше, ніж мінусів. Не збентежили президента ані акції «Аваков – чорт» під вікнами Офісу президента, ані те, що у фракції «Слуга народу» була група, незадоволена таким рішенням.

Голова фракції «Слуга народу» Давід Арахамія, пояснив, що Аваков залишається на посаді під особисту відповідальність Зеленського і буде «перехідним» міністром. Але, знаючи хватку Арсена Борисовича, можна тільки уявити, скільки продовжиться цей «перехідний період».

Павло Вуєць, «Главком»