Вибори мера: другий тур. Найголовніші битви у малих містах

15 листопада в Україні відбудуться другі тури місцевих виборів

Кого обиратимуть мешканці Краматорська, Кам’янця-Подільського і Українки

Вже найближчої неділі, 15 листопада, відбудеться перша хвиля других турів виборів міських голів. Вони пройдуть у містах з населенням більше 75 тисяч виборців, де в першому турі жоден кандидат не набрав більше 50 % голосів. 

15 листопада в голосуванні за одного з фіналістів на посаду очільника міста повторно зможуть визначитись виборці таких обласних центрів як Луцьк (Ігор Поліщук проти Богдана Шиби), Одеса (Геннадій Труханов проти Миколи Скорика), Суми (Олександр Лисенко проти Вадима Акпєрова), Херсон (Ігор Колихаєв проти Володимира Сальдо). Детальні розклади перед другими турами в облцентрах «Главком» описував в матеріалах:

Але повторне голосування за міських голів відбудеться не тільки в обласних центрах, а ще в кількох великих містах «75 тис. плюс» та в місті Українка Київської області. Воно хоч і не дотягує до цього критерію та тут склалася унікальна ситуація – обидва кандидати-лідери набрали абсолютно однакову кількість голосів. Тож виборці яких міст необласного значення підуть повторно на дільниці цієї неділі, якщо, звісно, не злякаються «карантинних вихідних».

Краматорськ

Олександр Гончаренко (самовисуванець, 48,6 %) – Андрій Панков (самовисуванець, 37,7 %)

Другі тури пройдуть в таких знакових для Донбасу містах як Краматорськ (15 листопада) та Сло’вянськ (22 листопада). Обидва вони деякий час перебували під контролем проросійських бойовиків, але українській армії вдалося повернути у міста жовто-синій прапор. У Краматорську зараз навіть знаходиться військово-цивільна адміністрація неокупованої частини Донецької області.

Втім ментальність виборця на Донеччині залишається дуже специфічною. Тут продовжують правити бал колишні «регіонали», тільки «синьо-білих» брендів стало більше – ОПЗЖ, Опоблок, «Партія мира та розвитку», «Наш край» і т.д. Історія з розколом Опозиційного блоку на «ахметівське» та «бойко-льовочкінське» крила гриміла на всю Україну, але на Донеччині протистоять один одному і дрібніші клани. Між ними зараз і ділиться спадок Партії регіонів. Краматорськ, де цього тижня відбудеться другий тур – показовий приклад. 

Діючий мер Краматорська Андрій Панков до того, як очолити місто, кілька років працював заступником міського голови. А в 2015 році обирався за підтримки впливового колишнього «регіонала» Георгія Скудара. Останній є власником Новокраматорського машинобудівного заводу та не потребує в місті особливого представлення. Велика фракція Опоблоку в міськраді, яку контролював Скудар, на початках підтримувала нового мера. Але Панков вирішив зайнятися «диверсифікацією ризиків» і навів мости з опонентом Скудара в місті – ще одним відомим краматорцем Максимом Єфімовим.

Співвласник «Енергомашспецсталі» та Старокраматорського машинобудівного заводу на той момент був народним депутатом від Блоку Порошенка, тож мав можливості допомогти Панкову налагодити контакти з центральною владою. Зокрема, нардеп дуже тісно співпрацював з тодішнім головою Донецькою військо-цивільної адміністрації Павлом Жебрівським, з яким неодноразово з’являвся на публічних заходах. Також як додаткову «підпорку» для мера Єфімов мав свою кишенькову фракцію «Наш край» в міськраді.

У 2019 році Єфімов переобрався до Верховної Ради по своєму 48 округу як самовисуванець, але цього разу подався не до Порошенка, а до групи «Довіра», яка тепер плідно співпрацює з «зеленою» владою. До того моменту його відносини з Паньковим зіпсувались – мер Краматорська втомився бути «слугою двох панів» і вирішив йти у автономне плавання.

Не сподобалась його надто самостійна поведінка і Скудару. Гендиректор «скударівського» НКМЗ Геннадій Суков заявив, що Панков «плює в колодязь, з якого пив», і міськрада навіть намагалася відправити мера достроково у відставку. Голосів не вистачило, а Панков назвав це політичною розправою за його самостійну позицію.

Найкращою ж ілюстрацією ставлення Єфімова до колишнього фаворита є той факт, що він виставив проти нього свого кандидата, який і вийшов з діючим мером у другий тур.

Мова про депутата міськради від «Нашого краю», директора з маркетингу та збуту «Енергомашспецсталі» Олександра Гончаренка, який навіть обігнав Панкова у першому турі. Гончаренко буквально за кілька місяців до виборів обрушився на мера з систематичною нищівною критикою, звинуваючи його в неефективній роботі, непрофесіоналізмі та різних тіньових схемах.

Ставленик Єфімова, як і Панков, йшов на вибори самовисуванцем, хоча його патрон вже завів у міськраду фракцію «Команда Максима Єфімова «Наш Краматорськ» у складі 12 депутатів. Разом з ОПЗЖ (14 мандатів) вона складатиме беззаперечну більшість. Вже колишній для Єфімова «Наш край» цього разу взяв нуль мандатів, що добре ілюструє «ефективність» нібито загальноукраїнських брендів, коли на місцях за ними не стоїть впливовий спонсор.

При таких розкладах навіть потенційна перемога діючого мера ставить його в дуже складне становище. Але, як показує досвід, він навчився викручуватись з різних ситуацій.

Кам’янець-Подільський

Володимир Мельниченко (самовисуванець, 40,5%) – Михайло Посітко (ВО «Свобода», 35,5%)

Сліди Партії регіонів не оминули навіть такий західний регіон як Хмельницька область. Тут в першому турі лідирує Володимир Мельниченко, якого ЗМІ свого часу називали цивільним чоловіком колишньої народної депутатки Інни Богословської. Він свого часу очолював Кам’янець-Подільську організацію партії Януковича, був депутатом Хмельницької облради та Верховної Ради від цієї політсили. Щоправда, треба визнати, Мельниченко разом з Богословською одними з перших заявили про вихід з Партії регіонів ще в 2013 році, одразу після жорсткого нічного розгону студентського мітингу на київському Майдані Незалежності. Мельниченко після цих подій почав фотографуватись на фоні народних віче, які організовувала опозиція.

Хтозна, чи позначився вчасний «зіскок» з  корабля Януковича, але в 2014-му на виборах в Верховну Раду Мельниченко впевнено переміг на Хмельниччині в 193 окрузі як самовисуванець, на 20 % обігнавши найближчого конкурента. А вже у парламенті доєднався до фракції Блоку Порошенка. Фундація VoxUkraine навіть визнавала його одним з найефективніших депутатів того скликання. Але вже на парламентських виборах-2019 Мельниченко не зміг здолати на тому ж окрузі кандидата від дуже популярних на той момент «слуг народу». До речі, його нинішній конкурент по мерському другому туру в тому ж окрузі посів тоді третє місце, відставши від Мельниченка в чотири рази. Зараз це відставання набагато менше, а це обіцяє цікавий другий тур.

Юрист Михайло Посітко очолює Кам’янець-Подільську місцеву організацію «Свободи» та її фракцію в міськраді. У єдиному (сьомому) скликанні Верховної Ради, де фракція «Свободи» була присутня, він був помічником-консультантом нардепа Олександра Мирного, а на президентських виборах 2014 та 2019 років – довіреною особою відповідно кандидатів від партії Олега Тягнибока та Руслана Кошулинського. Посітко позиціонує себе як правозахисник, волонтер та громадський діяч, який з командою «Свободи» реалізував багато проєктів в Кам’янці. Місцеві ЗМІ зауважують, що у Посітка підписаний меморандум про співпрацю з міським головою Хмельницького Олександром Симчишиним. У останнього – специфічні відносини зі «Свободою»: обравшись від неї в мери минулої каденції, він нібито і залишився членом партії, але при цьому на ці вибори йшов з власним проєктом «Команда Симчишина». Посітко, натомість, залишається вірним партійним прапорам.

Одне можна сказати точно – як мінімум депутатом міськради Посітко знову стане, бо «Свобода» впевнено здобула перше місце на виборах в Кам’янець-Подільську міськраду (11 мандатів). А от далі в битві між колишнім «регіоналом», який активно займається благодійністю, та націоналістом багато що залежатиме від того, як розподіляться голоси, віддані в першому турі за «слугу народу» Сергія Ведернікова (14,3 %)

Українка

Оксана Кирилюк («Слуга народу»,17,4%) – Олександр Туренко («Європейська солідарність», 17,4 %)

І в двох словах про ситуацію в невеликій Українській ОТГ. В цьому містечку на Київщині, в принципі, не мав відбуватися другий тур, через його розміри, але справа в тому, що обидва основні кандидати взяли однакову кількість голосів – по 1233. Інтриги додає той факт, що вони представляють політсили, які одна одну на національному рівні, м’яко кажучи, недолюблюють. На виборах в Українську міськраду «слуги» та «ЄС» також прийшли майже з однаковим результатом.

Представницю президентської політсили Оксану Кирилюк можна назвати людиною нардепа Олександра Дубинського, який відповідає у «слуг» за Київську область. Кирилюк була заступником колишнього міського голови Українки Павла Козирєва і не приховує, що залишається в його команді і зараз. Кандидатка вказує на своїй сторінці в «фейсбуці», що працює в Асоціації малих міст України, де головує Козирєв. Кирилюк закликає рятувати місто від «варягів та непрофесіоналів» та спокушає виборців своїм п’ятирічним планом розвитку громади, яка останнім часом прийшла у занепад.

Опонент Кирилюк Олександр Туренко – місцевий бізнесмен-будівельник, колишній голова Обухівської та Бориспільської райадміністрацій. Він в своїй кампанії напирає на те, що не хоче нікого критикувати, але зауважує, що його команда вже двічі продемонструвала свою ефективність. Обіцяє зайнятись в громаді зменшенням викидів Трипільської ТЕС, вирішити сміттєве питання, залучити в регіон інвестиції та створити технопарк.

Загалом у обох кандидатів стандартний в таких випадках набір обіцянок, тому на першому місці під час повторного голосування можуть вийти симпатії до політсил, які висунули кандидати.

Павло Вуєць, «Главком»

Ще одна хвиля других турів має пройти за тиждень – 22 листопада. Про найголовніші двобої під час них читайте на «Главкомі».