Живіша всіх живих. Як «заборонена» Компартія готується до реваншу

9 квітня 2015 року Верховна Рада заборонила пропаганду комунізму і нацизму в Україні. 24 липня цього ж року очільник Мін'юсту Павло Петренко повідомив, що підписав накази щодо заборони діяльності трьох політсил: КПУ, Компартії (оновлена) і Комуністичної партії України робітників і селян. Документи міністр підписав, за його словами, після відповідних висновків комісії з декомунізації. І вже 25 січня 2016-го року Мін’юст гучно повідомив про судову заборону Комуністичої партії. Мовляв, рішення за касаційною скаргою остаточне, і духу вірних ленінців тепер в Україні не буде.

Щоправда, у той же день на сайті політсили з’явилось спростування – інформацію Міністерства комуністи назвали «свідомою і нахабною брехнею». «Насправді, ніякого рішення Вищого адмінсуду про заборону КПУ не було, а була необґрунтована відмова в розгляді касаційної скарги КПУ на протиправні дії Мін'юсту України, особисто міністра Петренка, а також протиправні рішення нижчих судів за позовами КПУ до Мін'юсту. ...Що стосується рішення Окружного адмінсуду Києва про припинення діяльності Компартії, то воно не вступило в силу!», - роз’яснили у КПУ.

Іншими словами, суд не забороняв діяльність Компартії, а лише відмовив Симоненку у розгляді скарги щодо одного із зустрічних позовів партії до відомства. Оскільки ж накази Петренка спиралися на висновки комісії з декомунізації (яка, у свою чергу, була створена після прийняття закону про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки), то Компартія, аби відстояти своє право на існування, звернулася до Конституційного суду: щодо відповідності Конституції закону про декомунізацію. Там тяганина триває і досі.

Сьогодні глава Компартії Петро Симоненко розповів «Главкому», що Апеляційний суд припинив розгляд справи про заборону КПУ у зв’язку з тим, що «справа про неконституційність декомунізації розглядається у Конституційному суді». Та Компартія не обмежується боротьбою лише в українських судах. «Ми досі не заборонені, нас підтримала Європа – в ЄСПЛ вже прийнято два наші подання щодо грубих порушень прав людини і свобод в Україні», - зазначив Симоненко у коментарі «Главкому».

Нині ж Компартія щодня оновлює офіційний сайт, має свій канал на YouTube, справно подає фінансові звіти, у якому показує майна на три мільйона гривень. А її члени продовжують робити регулярні партійні внески.

Кишені Компартії

Згідно з фінзвітом, поданим Комуністичною партією України до НАЗК, нині на її благо працює 23 особи. На рахунку політсили - 13 245 грн.

Не можна сказати, що партія розвивається, водночас її члени підтримують життєдіяльність політичної сили, яка опинилась у «підвішеному» стані через тривалу судову тяганину з Мін’юстом.

Симоненко розказав «Главкому», що його партія «отримала висновки від низки юридичних кафедр університетів, у яких йдеться про те, що недопущення Компартії до участі у політичному житті суперечить Конституції». «Після рішення Конституційного суду стане зрозуміло, який варіант вирішення цієї ситуації буде можливий. Якщо там сидять нормальні, чесні юристи іншого рішення, як окрім про неконституційність закону про декомунізацію, бути не може. Венеціанська комісія теж не схвалила декомунізацію», - додав він.

У третьому кварталі цього року політсила отримала внесків на 82,9 тис. грн. Основну суму внесли фізичні особи - члени партії, від юрособи, партійного осередку КПУ у Закарпатській області, надійшло 500 грн.

Всього ж внески здійснили вісім членів партії: Іван Мигович, Петро Цибенко, Олександр Масенко, Микола Кухарчук, Георгій Буйко, Анатолій Левченко, Вадим Зачосов та Валентин Уланов. Всі вони переказали приблизно однакові суми: від 9,6 тис. до 11 тис. грн.

До речі, у звіті за перший квартал основними спонсорами партії також були її члени. Суми вносилися схожі, щоправда іншими представниками політсили, хоча деякі прізвища і повторюються (Кухарчук, Мигович, Буйко). У звіті за другий квартал Компартія чмусь вирішила приховати прізвища своїх благодійників – у відповідній таблиці вони просто затерті.

Майже вся сума пожертв витрачається на підтримку життєдіяльності офісів партії: плата за користування системою «Клієнт-Банк», сплата комунальних послуг, послуг інтернет-зв'язку тощо. Всі рахунки  сплачувались з Києва.

Золото партії

Згідно з фінансовим звітом партії за третій квартал поточного року, у політсилі є майна на 3,2 млн грн. З них 3 млн грн – нерухоме майно: дві земельні ділянки на Полтавщині, одне складське та 41 жиле (або ж офісне) приміщення. До слова, 12 з них знаходяться в окупованому Криму. Цікаво, що більшість з цих об’єктів коштували партії всього кілька десятків тисяч гривень, є й унікально дешеві – приміром, квартира у м. Артемівську за 5 тис. 600 грн, а одна з земельних ділянок обійшлась дешевше 1300 грн. Принаймні, такі суми зазначені у графі «Вартість придбання майна».

«Приміщення ж різні бувають. Хороші коштують відповідно, а було таке, що хати купувалися за «бросовими» цінами – вони більше і не коштують», - пояснив «Главкому» один з членів партії  Олександр Масенко.

Рухоме майно, що перебуває у власності КПУ та оцінюється у 117 260 грн, - це кілька автівок. Зокрема, чотири «Славути» різних років випуску, одна Lada та мікроавтобус ГАЗ 2705.

Наталія Сокирчук, «Главком»