Зоряний час Гройсмана

«Ми довели самі собі і всьому світу, що є абсолютно демократичною країною. Яка має прекрасних громадян, що можуть абсолютно вільно прийти і проголосувати так, як вони вважають це за необхідне».

Такими пафосними словами прем’єр-міністр Володимир Гройсман підсумував перший тур президентських виборів на засіданні уряду після дня голосування.

Всього лише два місяці тому, на форумі, де Петро Порошенко висувався у президенти, Гройсман підтримав главу держави. Але зараз він обрав показово нейтральну риторику. Водночас пул наближених до прем’єра політологів співає йому осанни як державнику, що знаходиться поза брудною сутичкою.

Паралельно активізувалась особиста піар-кампанія під тегом #урядГройсмана – на зміну білбордам кандидатів у президенти приходять площини з загадковим слоганом «Україна – не просто місце на карті». Помітно схудлий Гройсман всіляко намагається показати себе таким собі вихідцем з народу, якому просто більше пощастило. Зі своєю «народністю» він навіть перегинає – його спільні фото з пролетаріатом стають мемами. А самого прем’єра порівнюють з Брежнєвим. Але це той випадок, коли піару забагато не буває.

Гройсман вже давно не вважається тінню президента, як це було на початку його каденції. Ба більше, заміну Арсенія Яценюка на «невдячного» Гройсмана в президентському оточенні навіть вважають однією з ключових помилок Порошенка. У  результаті прем’єр, отримавши владу та видряпавши для себе кілька посад в уряді, «відірвався від коренів». І Порошенку тепер доводиться миритись з цією реальністю. Якщо президент може піти з посади вже за кілька тижнів, то прем’єр, який не має складати повноваження після президентських виборів, буде виконувати свої обов’язки, доки його не звільнить Верховна Рада. А шансів на це до парламентських виборів небагато. Фактично Гройсман, голова парламенту Андрій Парубій та впливовий міністр внутрішніх справ Арсен Аваков стануть модераторами можливого трансферту влади від Порошенка до Зеленського. А накачаний амбіціями Володимир Борисович перетворюється в того, в чиїх послугах зацікавлені ключові учасники політичного процесу.

Згадаємо контрасигнацію

Період до парламентських виборів стане для Зеленського-президента важким. У нього швидко наступить протверезіння від ейфорії, бо політичного ресурсу для виконання передвиборчих обіцянок у нього, принаймні, до осені, не буде. Звичайно, якась частина депутатів перебіжить до нового голови держави, але навряд чи напередодні парламентських виборів така маса буде критичною. А без підтримки Ради та Кабміну Зеленський не зможе замінити навіть тих урядовців та посадовців, які в Конституції прописані за президентською квотою. Також Зе (пардон, вже Володимир Олександрович) не зможе поміняти голів місцевих державних адміністрацій та керівників інших органів виконавчої влади без подання прем’єр-міністра. Навіть під час призначення послів президенту потрібний підпис прем’єра та міністра закордонних справ. За часів президентства Віктора Ющенка тодішній прем’єр Віктор Янукович зловживав такими своїми повноваженнями, блокуючи ініціативи голови держави, а країна завчила незвичний термін «контрасигнація».  

Звісно, у президентському арсеналі є свій список «сюрпризів» для Кабміну та Ради на випадок, якщо вони будуть саботувати всі його ініціативи. Але на перших порах новому президенту доведеться знаходити спільну мову саме з Гройсманом. Чи він її знайде? Це буде залежати від тих поводирів, які будуть вводити його в буремний світ української політики. Показово, що Зеленський та Гройсман не робили ніяких викривальних чи просто образливих заяв один щодо одного, що залишає їм поле для маневру та домовленостей. Серед радників Зеленського є колишній міністр уряду Гройсмана Олександр Данилюк, у якого, щоправда, досвід співпраці з цим прем’єром був дуже неоднозначним.

Політолог Володимир Фесенко зазначає, що відносини між новим президентом і урядом будуть залежати від того, яку тактику обере  президентська команда. Це може бути як пряме протистояння з урядом чи парламентом, особливо під час виборчої кампанії у парламент, так і точкова взаємодія з певних питань та пошук взаємоприйнятних рішень.

«Зеленський та Гройсман – з одного покоління, практично ровесники, але дуже різні, – каже політолог. – При новому президенті Гройсман буде придивлятись та пристосовуватись. Він буде одним зі стабілізаторів ситуації, з яким будуть взаємодіяти різні міжнародні організації, на нього будуть орієнтуватись впливові бізнес-гравці».

«Стратегія» на осінь

Потрібний Гройсман і Порошенку, і «Народному фронту». Якщо чинний президент програє вибори, логіка підказує, що йому та його фракції треба йти в жорстку опозицію до Зеленського. Знову ж таки за вороже налаштованої Верховної Ради і Кабміну безпорадний новий гарант може розгубити підтримку до парламентських виборів, що відіб’ється на рейтингах його поки суто віртуальної партії «Слуга народу». А Петро Олексійович, який навряд чи збирається завершувати політичну кар’єру, навпаки – розраховувати на реванш. Вочевидь, нинішню президентську силу доведеться серйозно переформатувати, аби «продати» виборцям як нову та очищену. І саме Гройсмана Порошенко може бачити в її авангарді. Втім поки прем’єр всіляко відбивався від намагань прив’язати себе до БПП «Солідарність» і зарезервував під себе окрему партію «Українська стратегія», керівником якої значиться секретар Вінницької міськради Павло Яблонський. Фесенко впевнений, що в разі поразки Порошенка на президентських виборах Гройсман точно піде у вільне від Петра Олексійовича плавання. Задача Порошенка – цього не допустити, бо обидва вони будуть товктись на тому самому електоральному полі.

Гройсман з його випестуваним іміджем господарника лідирував в березневому соцопитуванні КМІСу на тему, кого українці хочуть бачити очільником уряду після президентських виборів з 13 % (щоправда, 60% опитаних не визначились). Тож у прем’єра можуть розраховувати, що цей рейтинг вдасться конвертувати на виборах до парламенту. На двигун у вигляді Гройсмана розраховують і топ-фігури «Народного фронту». Там розрахунок на те, що до осені виборці забудуть їхні грішки, що призвели до нинішнього нульового рейтингу політсили, і «фронтовики» потраплять у наступний парламент під дахом оновленої «проєвропейської демократичної сили».

Шлях, яким далі піде Гройсман, може прояснитись на засіданні уряду вже сьогодні, де буде вирішуватися доля голови Одеської облдержадміністрації Максима Степанова. Порошенко відсторонив того без обов’язкового в таких випадках подання Кабміну, не пояснивши причин такого кроку. Степанов вже заявив, що це рішення є неконституційним і він не збирається йти з посади. За чутками, президента обурило, що його ставленик саботував запуск в регіоні сумнозвісної «сітки» з роздачею матдопомоги певним категоріям громадян під перший тур виборів. Безпрецедентний демарш Степанова проти Порошенка уряд може підтримати, якщо не внесе подання на його звільнення. Таким чином Гройсман займе іміджево привабливу позицію «за чесні вибори» та максимально дистанціюється від Порошенка. У будь-якому разі прем’єр – один з тих гравців, який може використати виборчий гармидер на свою користь.

Павло Вуєць, «Главком»