«Зранку просинаєшся: тебе облизує собака, а ти лежиш у костюмі і в одному черевику». Губернатор Горган про своє «життя на межі»

Олександр Горган – голова Київської обласної державної адміністрації і успішний бізнесмен відкрився ще в одній іпостасі. Він проводить мотиваційні тренінги. Щоправда, специфічні…

Чому ж вчить і як мотивує коуч Горган?

У жовтні у столиці відбулася закрита зустріч з Горганом. Квитки для охочих надихнутись рецептами успіху коштували символічні 150-250 грн. «Главкому» вдалось потрапити на захід, але «підпільно», оскільки його організатори не вітали зайву публічність. На початку зустрічі і сам тренер-губернатор перепитав у аудиторії, чи, бува, не сховались у залі журналісти. «Заявлений формат – це мотиваційний виступ, не прес-конференція! Якщо хтось хоче зробити матеріал - ми зустрінемося окремо», - звернувся Горган до слухачів, натякаючи, що розмова буде аж занадто відвертою…

Робити стрім лекції Горган також не дозволив. Пізніше відео із записом його виступу не з’явилося ані на YouTube каналі спортивного хабу LIVE.LOVE, де відбувався захід, ані на сторінці закладу у Facebook, хоча відео попередніх та наступних лекцій хаб викладав.

«Я дуже дбайливо веду журнал досягнень»

«Кожен день в кінці дня без асистента записую, чого досягнув. Завжди у певній графі записую людей, завдяки яким мені це вдалося. За роки у мене сформувалась каста людей, які реально результативні. Спілкування з ними приводить мене до результату».

Напевно, у цій «касті» можна було б побачити екс-президента Леоніда Кучму, одіозного кума Путіна Віктора Медведчука, та колишнього «регіонала», нардепа Ярослава Москаленка…

Для тих, хто не дуже обізнаний з нашим героєм, варто нагадати. У 1992-му у 17 років Олександр Лялька (саме Лялька - перше прізвище нинішнього губернатора Київщини, Горганом він став значно пізніше, у 2008 році) став членом Всеукраїнської громадської організації Союз українського студентства, а за два роки став її головою. У цей час він активно підтримував режим Леоніда Кучми. У 1995 році був обраний заступником голови УНКМО (Українського національного комітету молодіжних організацій), а ще за чотири роки увійшов до складу Національної ради з питань молодіжної політики при президенті Кучмі. Очолював цю раду Віктор Медведчук. У 2002 році Лялька безуспішно пробивався у владу - балотувався на парламентських виборах від СДПУ (о), яку, як відомо, з 1998 по 2007-й очолював саме Медведчук. Лише через три роки доля йому усміхнулася, і він пройшов до Вишгородської міськради від майданної партії «Пора». Після 2010 року Олександр знову зник з горизонту.

Наступний стрімкий зліт Горгана відбувся вже після другого Майдану, у 2015 році. Він очолив Вишгородську райдержадміністрацію, а вже у жовтні став депутатом Київської облради, увійшов до провладної фракції «Солідарність». Нарешті, 11 жовтня минулого року Горган став переможцем кадрового конкурсу на посаду голови Київської ОДА, а вже 28 числа того ж місяця указом президента призначений на посаду.

Своїми успіхами Горган може завдячувати не лише надзвичайній самодисципліні та Віктору Медведчуку, а й нардепу Ярославу Москаленку (група «Воля народу»). До слова, серед позаштатних радників Горгана є кілька помічників саме депутата Москаленка. До Ради цього скликання Москаленко пройшов самовисуванцем, а от у минулому був членом Партії регіонів.

На початку цього року Горган разом зі своїм покровителем-нардепом потрапили у гучний скандал: голови райдержадміністрацій Київщини запідозрили їх у корупції. Так, на думку голів Володарської і Яготинської РДА, Горган і Москаленко взялися за кадрові чистки в районах, щоб покрити можливі корупційні схеми і розсадити у крісла своїх протеже.

Та повернімося до лекції Горгана, яка називалась «Життя на межі». Щоправда, почалась вона з розповіді про «життя до межі».

Усвідомлене життя, за словами Горгана, у нього почалося з дев’яти років – власне, з того віку його життя було підпорядковано «певним технікам організації життєвих циклів».

«Спочатку це було зовнішнє управління, жорстке наставництво, тому що я був у тоталітарній націоналістичній організації. Потім це було розуміння того, що керувати життєвими циклами – це як мінімум розумно, бо свій головний життєвий ресурс – час – ти витрачаєш усвідомлено».

Для того щоб отримати повний контроль над ресурсом часу, Горган фіксував на диктофон всі свої дії, а потім давав на розшифровку аналітику. Той давав йому конкретні поради щодо впорядкування графіку. Горган умовно розділив всі свої пріоритети на п’ять напрямків: родина, справа, drive (громадська, спортивна активність тощо), soul (від англ. душа), fundamental (базові, основні потреби - сон, тощо). В принципі, більшість мотиваційних тренерів розкажуть вам щось подібне.

«Я завжди був спортсменом, був активною частиною громадських ініціатив».

«Для мене було дуже важливо підтримувати стосунки з друзями».

«Я слідкував за тим, щоб приходити додому вчасно. Хай там що, о 18.30 я був вдома».

«Щовечора я грався з дітьми. Якщо ти цього не робиш, у дітей вмикається режим продукування емоцій через подарунки. Дітям треба приділяти час. Наші стосунки доходили до того, що вони не просили подарунків, хотіли просто проводити час разом».

«Важливо щовечора дбати про побут, прибирати».

«Обов’язково я щовечора спілкувався з дружиною».

Та найцікавіші одкровення чекали на слухачів попереду.

Горган (з незмінною усмішкою) перейшов до того, що нині він – вже зовсім інша людина, ніж два роки тому. Раніше він «зміг побудувати збалансоване, просте, зрозуміле, кероване, успішне життя, так би мовити, знайшов «золоту середину». Але сьогодні в нього інше життя – повна протилежність тому, що було раніше. І саме цей досвід підходить для людей, які прагнуть більшого, ніж реалізувати свій середній wish-list.

«Є момент кризи системи. Не може бути система стійкою весь час, вона підпорядкована певним циклам, розвивається, а потім деградує. Це сталося, коли мені було десь 38 років (зараз Горгану 42. - «Главком»). Фактично все йшло як по маслу: мені надсилали звіти, і я бачив, що все вдається. Всюди позитивна експонента росту: швидше бігаю, більше заробляю, краще працює мій бізнес, частіше бачу батьків, дорожчі подарунки дарую друзям, все далі подорожую, глибше пірнаю, а щастя нема. Починаєш розуміти, що тобі цього мало. Не тому що ти жадібний, а тому що ти розумієш, що ця система – особливо коли повноцінно виконувати частину, яка стосується духовних практик – зумовлює проблему росту. Ти виростаєш з цих потреб, для тебе фінансові потреби вже не значимі взагалі…»

Далі з Горганом сталося те саме, що з Королевською у 2012-му: у нього з’явилася мрія.

«Велика мрія, заради якої ти готовий пожертвувати всім іншим… Її неможливо придумати – вона народжується у силу переконань, спілкування з людьми, які мають глибину поглядів, вона приходить після певних випробовувань, розчарувань, ран…»

Далі губернатор повертається із філософії у реальність і згадує, що не так давно (30 вересня - 1 жовтня) у київському Палаці спорту пройшов щорічний Olerom Forum One. Бізнес-експерти світового масштабу виступали з промовами, в яких розкривали секрети свого успіху. Цьогоріч хедлайнером форуму був засновник Apple Стів Возняк, серед інших спікерів - співзасновник та віце-інженер Siri Inc Адам Чеер, бізнес-мислитель та світовий експерт в галузі менеджменту Маршалл Голдсміт та інші. Горган не пропустив нагоди похизуватися своїм особливим статусом на цьому заході.

«Я був на форумі One, який проводили у Палаці спорту. Я не встиг посидіти на офіційних виступах, але мені сподобався фуршет, вечеря з тими, хто виступав. У мене був «платиновий квиток», який коштував 120 тис. грн. Він давав право потім у дуже вузькому колі посидіти, поспілкуватися із людьми».

«У мене сьогодні є місія, яку я для себе чітко сформулював. Я розумію, що мені для того, щоб цю мрію оголосити, мінімум потрібно 15 хвилин виступу на Генеральній Асамблеї ООН».

«Життєва місія носить надособистий характер… Велика гра не передбачає примітивних мотивів – заробити грошей. Коли видно, що людей цікавить просто «напакуватися», з ними ніхто не хоче мати справу. Вони «токсичні». Фінансові ресурси в таких серйозних процесах є побічним ефектом, певним свідченням твоєї ефективності, але ніяк не самоціллю. Тих гравців, які є в цьому процесі, точно не цікавить фінансова мотивація».

«Найскладніша частина моєї роботи на посаді глави обласної державної адміністрації – це концентрація. Уявіть собі, протягом дня доводиться проводити більше десяти дуже складних перемовин».

«Перші півроку роботи на новій посаді я приходив додому дуже пізно – друга-третя година ночі… Заходиш у передпокій і прокидаєшся о пів на шосту ранку в одному черевику. Тому що ти один знімаєш, присідаєш і думаєш «ну посиджу 5 хвилин на підлозі, встану і піду спати. Зранку просинаєшся від того, що тебе облизує собака, а ти лежиш у костюмі і в одному черевику».

«Якщо ви подивитеся на мій робочий графік від першої зустрічі до останньої – це не для того, щоб похвалитись – але однієї такої зустрічі з мого рутинного робочого дня для пересічної людини достатньо для того, щоб про це розповідати внукам. А для мене це рутина».

Після того як до Горгана прийшла мрія, всі звички та переконання з «минулого життя» кудись поділися. Зникла потреба спілкуватися з рідними. Раптово усвідомлена життєва місія змусила забути про друзів.

«У мене була нещодавно дуже складна розмова з другом. Він мені справедливо дорікнув, що я його кинув. Ми все життя дружили. Я його не привітав із днем народження, не зателефонував. Перед тим рік не бачив. Але це питання пріоритетів. Мені було боляче це чути, бо це втрата… Життя на межі – це коли ти на горі, на кряжі, тебе здуває, тут провалля, там провалля, вітер, тебе здуває, а ти ідеш в тумані. І в той день я намагався втриматися на цій межі. Всі свої сили у той день я спрямував на те, щоб утриматися у цій життєвій концепції».

«Для того, щоб бути ефективним, потрібна суперсила. У моєму випадку технікою генерування цієї суперсили є моя релігійність. У випадках ,коли відбуваються особливі ситуації, я черпаю цю суперсилу через певну метафізичність. Я відчуваю, що є колосальне джерело, яке є нереальною силою».

«Я змушував свого старшого сина кросфітити по 20 хвилин і заставляв його повторювати 20 циклів комплексу Сінд». Я певен, ніхто з присутніх і 10 не протримається, а шестирічна дитина виконувала 20 і після цього ригала. Я змушував його це робити. Я себе змушував завжди робити більше, ніж його. Я повинен бути тим батьком, у кого є моральне право бути батьком цієї дитини.  Коли це вже не працює, а такі ситуації трапляються, я молюся. Це працює 100%».

«У тому статусі, в якому знаходжуся я, є дуже просте правило: не імітувати… Повинна бути клінічна відвертість. Не простота, не наївність, але точно – чесність. Не бути хитрим, тому що хитрожопість на цьому рівні вираховується одразу. Людей, які нечесні у цих колах, вважають балабонами. Таких людей використовують, вони можуть бути зручними для якихось комбінацій, і людина вже стає не особистістю, а ресурсом».

«Свою місію я не хочу озвучувати. Бо якщо я її оголошу, я стану заручником того, що сказав, і це буде дуже сильно сковувати. Якщо говорити алегорично, уявіть собі, що людство знаходиться під загрозою знищення інопланетною цивілізацією. Це точно не так, але припустімо. Отже, моя життєва місія – донести людям, які приймають рішення на рівні ключових держав нашої планети для того, щоб вони зрозуміли, що поряд з очевидними загрозами, існує ще одна, на яку не звертають уваги. Моя місія – доповнення порядку денного ще однією проблемою. Я її для себе бачу очевидно, я з нею працюю кожен день на роботі».

Інна Михайлівська, «Главком»