Рік дистанційного навчання. Голова Держслужби якості освіти підбиває підсумки

В Україні триває другий рік навчання в умовах карантину. З-поміж усіх сфер освіти найбільші виклики спіткали шкільну: більшість закладів середньої освіти до пандемії не були готові. Не всі учні та вчителі мали комп’ютери і постійний швидкісний інтернет, і викладачам, і школярам довелось на ходу вчитися працювати дистанційно.

Як змінилась ситуація за останній рік? Чи задоволені діти, батьки та педагоги? І що прийшло на заміну телеурокам, якість яких гостро критикувалась? Про це в інтерв’ю «Главкома» з головою Державної служби якості освіти Руслан Гурак.

Кілька областей України повернулися до «червоної» карантинної зони і, відповідно, дистанційного навчання. Яка його якість, за якими критеріями оцінюєте?

Державна служба якості освіти постійно здійснює оцінювання роботи школи. У нас є така процедура як інституційний аудит. Окрім того ми двічі за останній час провели моніторингові дослідження. Востаннє на початку 2021 року щодо підготовки і реалізації навчання в умовах пандемії. Під час дослідження ми опитували не тільки директорів шкіл, вчителів, а й батьків, дітей і засновників шкіл.

Якщо ми беремо початок 2020 року і навчання в умовах повного локдауну, то школи, порівнюючи з університетами, не користувалися раніше елементами дистанційного навчання. Заклади вищої освіти були більш підготовленими до впровадження такої форми навчання.

Тому навчання в умовах карантину було викликом для системи освіти. Чи впоралися з ним? Ми бачили, що було дуже багато непорозумінь щодо впровадження змішаного дистанційного навчання. Ми бачили, як спілкувалися учителі з учнями, як організовували онлайн-навчання, які були методики, як давалися домашні завдання тощо. Це був рівень, який не можна назвати досконалим у 2020-му.

На початок 2021 року ситуація змінилася. По-перше, вчителі та школи почали більш ефективно використовувати цифрові методи навчання. Це не тільки користування комп’ютерною технікою, а й впровадження різних онлайн-платформ. Ідеться не тільки про Zoom чи Google Teams, а й про онлайн-платформи на сайтах шкіл. На них можна ознайомитися з конкретними завданнями, розкладом занять, побачити, в який спосіб вирішувати завдання. Школи у порівнянні з 2020 року суттєво просунулися у реалізації змішаної форми навчання. Прогрес очевидний. Окрім того, на допомогу школам була запроваджена онлайн-платформа Всеукраїнська школа онлайн. Вона дала можливість розмістити уроки, методики змішаного навчання, допомогу вчителям у тому, як правильно реалізовувати змішану форму навчання.

Минулого року по телебаченню йшли відеоуроки. Тепер вони перейшли на платформу школи онлайн. Наскільки достатня якість цих уроків, як оцінити ефективність роботи цієї платформи?

Уроки по ТБ були реактивною відповіддю на те, як допомогти школі, дітям і батькам навчатися вдома. Не можу сказати, що цей проєкт був системним і розрахованим на багато років. Це було вирішення того виклику, який був з локдауном на початку 2020-го. Уроки виконали певну свою роль і відійшли в минуле. Прийшла Всеукраїнська школа онлайн. Якщо ви зараз зайдете на її сайт, то зможете знайти відповіді на багато питань. Там розміщені уроки, методики, абсолютно усе, що стосується змішаного навчання. Ви можете не тільки як учень чи його батьки, а й для себе переглянути, подивитися, пройти курс шкільної програми. Тому від цього є користь. Окрім того, Всеукраїнська школа онлайн добре впроваджується у сільській місцевості, де немає вчителя з того чи іншого предмета. А ми маємо і такі ситуації, коли один учитель викладає декілька предметів. Якщо порівнювати дистанційне і очне, то якість освіти краща там, де люди мають можливість у класі соціалізуватися і дискутувати. Навіть опитування показує, що і батьки, і вчителі вважають, що навчання у класі якісніше за дистанційне.

«Якщо є випадки звільнення потрібного вчителя-пенсіонера, повідомляйте…»

Нині вчителів-пенсіонерів переводять на контракти. Місцева влада таким чином скорочує літніх викладачів і завантажує педагогів, школи яких закриваються. Але тут є інший бік медалі: молодих педагогів часто завантажують годинами, які не є профільними для них. Умовно кажучи, молодому вчителю біології доводиться викладати ще й математику чи історію, бо фахівця-пенсіонера з цих предметів відправили на відпочинок? Від цього ж страждає якість освіти…

Якщо є конкретні такі випадки, безумовно, давайте їх розглядати. Я сумніваюся, що такі випадки є. Якщо ж так, будь ласка, повідомляйте Державну службу якості освіти, ми реагуватимемо на кожен конкретний приклад. І це (викладання одним вчителем кількох предметів) не пов’язано в жодному разі зі вчителями-пенсіонерами. Якщо школа бачить, що їм потрібен вчитель, то я не бачив, щоби директор чи засновник такої школи намагався би звільнити учителя і залишити посаду вакантною. Напевно, є глибша проблематика, на яку потрібно глибше вникати. Якщо є випадки, де є звільнення, непідписання контрактів з пенсіонером, натомість та посада, на якій він працював дуже довго залишається вакантною, то повідомляйте Державну службу якості освіти, ми реагуватимемо.

Але ви самі визнаєте, що є випадки, де один учитель читає декілька предметів. В якому разі це допустимо, а в якому – ні?

Є ситуація, коли деякі вчителі можуть читати декілька предметів. Це пов’язано з (суміжними) галузями. Якщо ви візьмете, зокрема, мовно-літературну галузь, то не виключено, що учитель-філолог може читати і іноземну мову, і українську мову й літературу. Це предмети однієї галузі.

«Дітей важче мотивувати вдома до навчання»

Великий сумнів, що учитель української може успішно читати французьку, німецьку, чи англійську.

Якщо ми говоримо про ідеальну картинку, то, звичайно, коли вчитель має фах іноземної філології, то бажано, щоби він учив учнів іноземної мови. Та є випадки, коли в деяких школах учителі поєднують викладання декількох предметів. Це стосується малокомплектних шкіл, сільської місцевості, шкіл, де є реальна потреба у кваліфікованому вчителі.

Яка ж тоді якість знань у учнів, яких навчає багатьох предметів один учитель?

Якість залежить від багатьох факторів, вона абсолютно різна. Вона не може бути однаковою в межах усієї України. Ця проблема є в кожній з освітніх систем чи то Європи, чи то у США. Фактор соціально-економічної ситуації того чи іншого регіону, мотивація батьків до навчання їхніх дітей, можливість забезпечення школи кваліфікованими вчителями, мотивація самих дітей до навчання. Якщо ви візьмете результати міжнародного дослідження якості освіти PISA (Programme for International Student Assessment – Програма міжнародного оцінювання студентів/учнів), яке проводилося в Україні, то воно також свідчить про те, що діти у деяких сільських школах діти відстають у знаннях від своїх однолітків у міських школах…

Як вплинуло дистанційне навчання на якість освіти? Те, що відмічають учителі, батьки, то думки розділилися, 50 на 50. Деякі учителі вважають, що якість освіти знизилася, а деякі – що не змінилася. Діти вважають здебільшого, що отримують дистанційно той самий набір знань, який отримували і до пандемії.

Цей навчальний рік перший, коли із самого початку частина занять проходили у дистанційному режимі через розпал пандемії. Чого чекаєте від підсумкових тестувань, ЗНО?

Батьки відзначали, що дітей важче мотивувати вдома до навчання, ніж це відбувалося у школі. Але освітній процес продовжувався. Більш предметно про якість освіти зможемо говорити у кінці навчального року, коли школи проведуть підсумкову атестацію. За її результатами буде видно, як закінчуються навчальний рік і які є виклики. Зможемо говорити про якість через інструмент ЗНО, яке також буде наприкінці року. Все решта – це суб’єктивні оцінки учителів, батьків, учні.

Змішане навчання, яке розпочалося у 2021 році було фактично у більшій мірі очним. Тільки там, де виявляли випадки коронавірусної хвороби, відправляли класи на карантин. Тоді включалася модель змішаного навчання, коли вчитель продовжив проводити уроки в онлайн режимі. Я не бачу якоїсь катастрофічної картини з результатами оцінювань знань, яку ми побачимо наприкінці року. Не буде суттєвої відмінності між результатами ЗНО цього року із попередніми.

За результатами ЗНО 2020 року найважче учням далися історія України, математика, хімія і українська мова з літературою. Викладання яких предметів є найскладнішим у дистанційних умовах?

Складніше реалізовувати предмети, які пов’язані з технічним забезпеченням. Уроки з хімії, фізики, де є лабораторні завдання, експерименти, де потрібно проводити досліди безумовно за умов дистанційного навчання важче, ніж у лабораторії.

«10% шкіл взагалі не мають власних сайтів»

Більшість батьків і вчителів, яких опитав «Главком», кажуть, що інструментами навчання є здебільшого Zoom і Viber. Наскільки багато вчителів і учнів користується ще й онлайн платформою?

На початку 2020-го наш перший моніторинг показав, що навіть в межах однієї школи різні учителі використовували різні програмні продукти для проведення навчання. І це шкодило освітньому процесу, дитина втомлювалася від використання різних програмних продуктів, їй було складно розв’язувати домашні завдання. Ми намагалися рекомендувати, щоби школи переходили на одну платформу. Минулого року ми дослідили, як працюють сайти шкіл. І побачили, що біля 10% шкіл взагалі не мають власних сайтів. Тому комунікація відбувалася у дуже поганий спосіб. Ще 10% сайтів у школах хоч і були створені, але не були технічно наповнені. Відповідно, батьки також не могли дізнатися, в який спосіб проводиться навчання, який його розклад тощо. Нині є тенденція до вирішення проблеми, сайти наповнюються, стають хорошою платформою для навчання.

Що стосується Всеукраїнської школи онлайн, то вона набирає обертів у відвідуваннях. Наші дослідження показують, що все більше і більше вчителів і учнів нею користуються. Потрібен час. Днями ми збиралися з директорами інститутів післядипломної освіти, обговорювали необхідність запровадити спецкурс для вчителів про те, як їм краще проводити той чи інший онлайн урок, як краще потім перевірити, що учень засвоїв урок.

Українські вчителі не були підготовлені для викладання дистанційно, вони в таких умовах працюють уже рік. Причому якщо очно урок триває 45 хвилин, то дистанційно 20, значить і методика підготовки до очного і дистанційного занять різна. Як педагоги справлялися до цього часу, як опановували навики дистанційного викладання? І чи опанували?

Проблема дистанційного навчання – багатовимірна, багатофакторна. Маємо говорити не тільки про вплив комп’ютера, інтернету на дитину, на її здоров’я і соціалізацію. Ми маємо говорити і про санітарні норми, скільки часу може дитина бути перед комп’ютером.

Що стосується методологій, то їх розроблено багато. Є рекомендаційні листи з міністерства освіти і науки про те, як правильно організовувати дистанційну освіту. Є також методичні рекомендації, які розроблені Радою Європи щодо змішаного навчання. Багато хороших розробок є в європейських колег. Ми рекомендували нашим учителям, директорам шкіл блок напрацювань англійських колег про те, як впроваджувати навчання. Тому ті учителі, які мали бажання, мотивацію ознайомитися з методиками, вони це робили. Окрім того, наші учителі вчилися в університетах, а там є курси, які говорять про дистанційне навчання в тому числі. Тому казати, що вони узагалі були не готові, не можна.

Які типові скарги вчителів, дітей, батьків, які до вас надходять?

Найбільше – це питання доступності до якісної освіти. Дуже велика група скарг стосуються булінгу, питання насильства у школі. І це не тільки насильство між учнями, а й насильство з боку вчителів і на вчителів. Причому немає відмінностей: як у сільських, так і в школах обласних центрів є насильство. Якщо взяти динаміку скарг, то у великих містах їх набагато більше, ніж у маленьких містечках і селах.

Минулого року було затверджено нове Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти. Але немає закону про дистанційну освіту, про необхідність якого ходили розмови на початку карантину. То чи потрібен цей закон? Що він має містити?

У нас у нинішньому Законі про освіту передбачені усі форми освіти. Там є очна, заочна, дистанційна форми. Якщо подивимося на Положення, то питання до його виконання є питанням виконавчої влади, тобто міністерства освіти і науки України. Приймати окремий закон щодо дистанційної освіти, на мою думку, не потрібно, не на часі і беззмістовно. Єдине, що я пропонував народним депутатам на засіданні профільного комітету Верховної Ради, то це легалізацію змішаного навчання. Дистанційне навчання – навчання триває весь час без відвідання закладу освіти, тобто онлайн. А ми ж бачимо, що у 2020-му і 2021 роках саме змішане навчання. Бо школа потрапила у червону карантинну зону і перейшла до дистанційного, а до того працювала у звичайному очному режимі. Так от, такої форми навчання ми не могли передбачити, але от зараз на часі її легалізувати і побачити, як вона має бути реалізована. Ці зміни слід внести до закону «Про освіту».

Внесення змішаної освіти до закону могло би передбачити в тому числі, як вираховувати навантаження вчителів, як проводити комунікацію з батьками, яким чином ставити завдання і вимоги до учня, до вчителя, скільки часу ми використовуємо у школі офлайн, а скільки в мережі тощо. Це така форма, яка була б в подальшому корисна не тільки під час карантину, а й корисною і цікавою для сільської школи в поєднанні з можливостями платформи Всеукраїнської школи онлайн і для дітей, які за станом здоров’я постійно не можуть відвідувати школу.

Депутати вас почули?

Вони не могли не почути. Але які вони приймуть рішень і зробили висновки, потрібно запитати у них.

Михайло Глуховський, «Главком»