Людина з великим серцем і волонтер, якого знав весь фронт. Згадаймо Едуарда Хатмулліна

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько–українська війна. Нині згадаємо Едуарда Хатмулліна.

Едуард Хатмуллін народився 1970 року в місті Костянтинівці на Донеччині. Від 2014 року один із співзасновників ГО «Схід та Захід єдині». Активно волонтерив з початку АТО.

Після початку повномасштабного російського вторгнення із сім'єю переїхав до Шумська. Згодом вирушив на фронт. Служив у складі підрозділу Санти і 57-й окремій мотопіхотній бригаді. Брав участь у бойових діях на Донеччині та Харківщині.

Загинув Едуард Хатмуллін 30 квітня 2024 року поблизу села Синьківна на Харківщині при спробі винести поранених побратимів.

Яким запам'ятали Максима друзі і знайомі

«Народився Едуард у Константинівці Донецької області. З 2014 року став одним із засновників волонтерської організації, неодноразово бував на Шумщині. З початку повномасштабного вторгнення його родина переїхала жити в м.Шумськ. Кожного дня вони також активно допомагають нашим волонтерам. Адже тут на Шумщині знайшли багато вірних друзів, стали близькими з друзями Едуарда. З 2022 року Едуард взяв у руки зброю і разом з побратимами захищав рідну землю від ненависного ворога, мріяв звільнити рідну землю та відбудувати рідні міста. Та не судилось... Загинув мужній Герой 30 квітня 2024 року в жорстоких боях з ворогом. А мама зустрічатиме свого сина на щиті... Вічна пам'ять та слава Герою! Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та бойовим побратимам загиблого Воїна.. За волею рідних чин поховання відбудеться в місті Шумськ», – повідомив міський голова Шумської територіальної громади Вадим Боярський.

«Ед був скелею, був опорою, був тим, на кому тримався неймовірний світ. Він сам був ланцюжком, який обʼєднував кращих. Людиною з великої букви. З великим серцем, золотими руками та розумом. З характером, з принципами, з жагою до життя та всього нового. Ед завжди всім допомагав, вирішував купу питань, боровся за справедливість. Він постійно щось вигадував, знаходив нестандартні рішення в будь-якій ситуації. Його знав весь фронт. Його любили та поважали, з ним рахувались. Хтось його боявся, хтось обходив стороною, бо розумів, що з ним можна мати тільки чесні стосунки.

Він був турботливим сином: рятував свого хворого батька, обожнював маму, чудову Ніну Яківну, про яку я не перестаю думати ці дні. Сестру Олену. Він безмежно любив своїх дітей та онуків. Своїх собак… Коли прилетіли ракети на базу, він більш за все переживав, що загинув алабай.

Він був хазяїном. Скільки я у нього залишалась, а іноді то були тижні, в нього завжди була чистота та щось смачненьке – він готував так, як мало хто вмів», – згадувала про загиблого Олександра Чудна.

6 травня у Києві, на Майдані Незалежності, відбулася урочиста церемонія прощання із загиблих воїном 57-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ, відомим волонтером із Донбасу Едуардом Хатмулліним. Попрощалися із воїном у закритій труні…

7 травня під пронизливі звуки сирени машин громада зустріла живим коридором військовослужбовця та волонтера. На площі Героїв Майдану у Шумську духівники спільно із присутніми помолилися за душу відважного захисника. Траурна процесія під супровід оркестру пройшла вздовж міста до Спасо-Преображенського храму у м. Шумськ. З почестями поховали Героя на місцевому кладовищі. Сьогодні для нього востаннє прозвучали залпи військового салюту та Державний Гімн.

Священнослужителі, побратими та міський голова Вадим Боярський під час прощання ділилися власними історіями знайомства з Едуардом, розповідали про його мужність і рішучість у боротьбі з окупантами.

«Його знав весь фронт. Його любили та поважали, з ним рахувались. Хтось його боявся, хтось обходив стороною, бо розумів, що з ним можна мати тільки чесні стосунки», – такими словами його згадують друзі.

У загиблого захисника залишився 16-річний син, дружина, сестра та мама.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.