Був бойовим командиром, за яким йшли хлопці. Згадаймо 21-річного Олега Мазура

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олега Мазура (Малого).

Старший лейтенант Олег Мазур, позивний Малий, загинув 21 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Нестерне, що під Чугуєвом на Харківщині. За два місяці, 30 березня, захиснику виповнилося б 22 роки. Про це повідомляє Вінницька міська рада. 

Народився Олег Мазур у Вінниці 30 березня 2002 року. По закінченню 9-ти класів ліцею №6, юнак отримав гарний військовий вишкіл. Спочатку – у Кам’янець-Подільському військовому ліцеї, а далі – у Національній академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького, після дострокового випуску із якої, відразу вирушив на війну.

Для проходження служби обрав для себе загін спеціального призначення «Сталевий кордон». Обіймав посаду заступника начальника другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби. Воював із ворогом на найгарячіших ділянках східного фронту, серед яких: Кліщіївка, Бахмут, Купʼянськ.

Загинув оборонець 21 січня під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Попрощалися з Олегом Мазуром 25 січня 2024 року у Спасо-Преображенському кафедральному соборі Вінниці. Поховали прикордонника на кладовищі Лука-Мелешківська Вінницької області.

Як розповіли рідні, після Перемоги Олег мав намір продовжити службу у Збройних Силах. Хотів стати інструктором, щоб передавати свої знання військової справи, навчати та підтримувати. А ще мріяв створити сім’ю, продовжувати допомагати батькам, яких надзвичайно любив та оберігав…

«Він був душею компанії, вірним другом. Дуже справедливим і добрим. Завжди говорив, як сильно нас любить і що пішов на війну, аби війна не прийшла до нас у дім! Він був справжнім патріотом України, сам прийняв рішення йти воювати. Все життя було попереду, але залишитись осторонь не міг. Був бойовим офіцером, штурмовиком, командиром, за яким йшли хлопці! Добрим і чесним, завжди стояв за справедливість, був веселим, мав гостре почуття гумору. Найкращий племінник, золотий син, коханий онук!» – розповіла тітка загиблого Ольга.

За відгуками побратимів, Олега у війську поважали всі: від солдатів до старших офіцерів. Він мав сталевий характер, був розсудливим, обізнаним та наполегливим, що не раз доводив під час штурмових операцій. Ведучи за собою у бій, найбільше прагнув зберегти життя інших. Робив для цього все можливе.

В Олега залишилися батьки, молодший брат, люблячі рідні, друзі та побратими.

Відділену яром частину вулиці Івасюка у Вінниці вирішили назвати на честь захисника України: провулок Олега Мазура. Відповідний проєкт рішення до сесії погодив виконком Вінницької міської ради 11 квітня.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.