Брав участь у звільненні Київщини. Згадаймо Павла Єпіфанцева

Павло Єпіфанцев обіймав посаду головного сержанта роти, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня
колаж: glavcom.ua

Два тижні захисник України не дожив до свого 25-річчя

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Павла Єпіфанцева.

Виконуючи бойове завдання поблизу села Георгіївка Донецької області, 14 лютого 2024 року загинув старший сержант Павло Єпіфанцев (позивний Єфіоп). Герой отримав мінно-вибухову травму. Про це повідомила Станишівська територіальна громада у Facebook.

Павло народився у багатодітній родині на Житомирщині. Після здобуття середньої освіти закінчив Житомирський технологічний фаховий коледж Київського національного університету будівництва і архітектури за фахом комп'ютерна інженерія. У цивільному житті працював на заводі огороджувальних конструкцій у Житомирі. Цікавився автомобілями.

У 2019 році розпочав карʼєру військового, підписав контракт із 72-ою окремою механізованою бригадою імені Чорних Запорожців. Під час повномасштабної війни його зарахували до складу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у звільненні Київщини від російських загарбників. Пізніше Павла перевели до 46-ї окремої аеромобільної бригади, де чоловік обіймав посаду головного сержанта роти. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відомчою відзнакою «Шлях честі».

У 2019 році Павло Єпіфанцев розпочав карʼєру військового, підписав контракт із 72-ою окремою механізованою бригадою імені Чорних Запорожців
фото: Павло Єпіфанцев/Facebook

«Це надзвичайно добра людина, люблячий батько, син, чоловік та брат. Для мами він був першою найбажанішою дитиною, що дуже рано стала дорослою, бо треба було бути прикладом для молодших братів та сестер, а також опорою для батьків. Любові і турботи йому не бракувало, і він завжди був щирим навзаєм. Людина – сонечко! Хоч він і на вигляд весь такий мужній та брутальний, але у середині – найдобріша людина, яка завжди допоможе у скрутну хвилину. Кохаю всім серцем», – сказала наречена Софія.

Поховали воїна на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі.

«Незважаючи на молодий вік, він став батьком для своїх підлеглих, для побратимів», – так говорили командири на прощанні з Павлом.

Захисника не дочекалися наречена Софія, мама Олена, тато Олег, брати Тимофій та Петро, сестри Поліна та Єва, діти Єлизавета та Максим і ще не народжена третя дитина.

Захисника не дочекалися наречена Софія, мама Олена, тато Олег, брати Тимофій та Петро, сестри Поліна та Єва, діти Єлизавета та Максим і ще не народжена третя дитина
фото: Павло Єпіфанцев/Facebook

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.