Булінг у літературі: думка видавця, письменника та психолога
Письменники чутливі до всього, що відбувається довкола, тож тема булінгу рано чи пізно повинна була б прозвучати в їхніх творах
Сучасні українські автори, які пишуть про і для тінейджерів – не бояться провокувати відвертий діалог. Далі – думки видавця, письменника й психолога про те, чи здатна така література впливати на явища підліткового цькування.
«Булінг нищить людське – притлумлює жертву й доруйновує агресора. Серед багатьох його причин – фізіологічно збурена підліткова нестриманість й мовчання ще не розкритої, слабкоголосої душі. У протидії йому література може багато – вона пробуджує сумління і викликає на розмову з собою. Хороший твір завжди задає роботу душі та почуттям. З часом вони допомагатимуть розумові й волі тримати під контролем недобрі, немудрі емоції й пориви», – Василь Теремко, директор «Видавничого центру «Академія».
До розмови про булінг долучилася Юлія Чернієнко, головна бібліотекарка читальної зали у Херсонській обласній книгозбірні ім. Дніпрової Чайки, а віднедавна – письменниця, яка дебютувала підлітковою повістю «Помста». Це драматична історія про те, якою може бути підліткова жорстокість і сліпота, безвідповідальність дорослих. В центрі оповіді – дівчина Міра, яка за два тижні до випускного вирішує помститися своїм однокласникам за роки щоденних знущань: вона приходить у клас, одягнута в жилетці з вибухівкою й починає привселюдно й по черзі розповідати кожному все, хто чим перед нею завинив.
Помста – нетипова поведінка, особливо для дівчинки.
А для хлопців хіба прийнятна? Корінь проблеми значно глибше. Тривалі нелюбов і несприйняття, дії й бездіяльність ізолюють людину й зонують її я на «нормальне» і «ненормальне», «прийнятне» й «неприпустиме». Психіка жертви інколи навдивовижу довго опирається й захищається, але все ж стаються ситуації, коли людина «перемикається», стаючи здатною на те, чого від неї не очікує ніхто.
Чи були такі межові моменти у вашій юності?
Звичайно. Говорити про них і досі не хочеться. Важко з ними справлялася, та все ж пережила. Мудрість не береться нізвідки. Досвід не накопичується, якщо не збиваєш коліна дорогою до мети.
Перейти в іншу школу, переїхати в інше місто, – варіантів уникнення ситуацій чимало. Продовжувати перебувати серед кривдників – свідчення сили чи неспроможності захистити себе?
Як реагувати, підліток-жертва має вирішувати разом із сім’єю. Змінити обставини може далеко не кожен, тому найголовніше – підтримувати дитину і її рішення, створити для неї атмосферу любові і захищеності.
Чаша терпіння Міри, здається, не має дна. Чому інстинкт самозбереження й підліткового максималізму майже не керують нею, щоб протидіяти кривдникам?
Міра трохи закомплексована. На формування її характеру вплинули проблеми в родині, в якій батько випиває і тримає всіх в страху і покорі, і це змушує Міру прилаштовуватися й постійно остерігатися, щоб вижити. Їй дуже не пощастило з першою вчителькою. Та вганяла Міру в іще більші комплекси. До того ж, вона потрапляє в новий колектив, який теж не сприймає її. А ще їй дуже важко постійно знаходитися в щоденній боротьбі проти тридцяти кривдників, це виснажує і на певний час призводить до замирення із ситуацією.
Що, на ваш погляд, може вберегти підлітків від ситуацій, описаних у «Помсті»?
Проста увага до тих, хто поруч і визнання права іншої людини бути несхожою ні на кого. Як не парадоксально, треба приручати щастя, бо тільки відчуваючи цей стан людина не кривдитиме інших. А ще, звісно, постійна робота над собою – над фізичним і ментальним здоров’ям. Ось тут література має подвійний ефект: і формує особистість, і готує її до різних ситуацій, ненав’язливо пропонуючи моделі поведінки.
«Жертвою знущань у підлітковому колективі може стати будь-хто. Достатньо один раз потрапити у невдалу ситуацію – і принизливий ярлик приклеюється надовго. В цьому віці типова потреба – сформувати в зграю, об’єднуючим фактором якої може бути «дружба проти когось».
Булінг – це групове явище. Тут жертва має справу не з окремими людьми, з якими можливий нормальний діалог, домовленість, а груповий розум, керований радше «тваринною психологією». Ось чому змінити ситуацію самотужки так складно. Приблизно кожен другий підліток зазнає знущань в той чи той період шкільного життя.
Поява книг про булінг – крок до руйнування замкнутого кола проблеми, коли підлітки й дорослі не можуть зважитися на довірливий діалог. Такі книжки можуть захопити юного читача захопливим сюжетом і водночас – дати можливість уважніше придивитися до проблеми, вийти за межі своєї сьогоденної ролі. А головне – усвідомити всю серйозність можливих наслідків і свою відповідальність за них», – Марія Макуха, психолог, гештальт-терапевт, спеціалізується на роботі з дітьми та підлітками, сексології.