Черкаську філармонію названо на честь диригента, який прославив «Щедрик» на весь світ
Перший заступник голови Черкаської облради повідомив про історичну подію
Черкаська обласна філармонія відтепер носитиме ім’я видатного українського хорового диригента, композитора та етнографа Олександра Кошиця. Відповідне рішення ухвалили депутати Черкаської обласної ради під час пленарного засідання. Про це повідомив перший заступник голови Черкаської облради Роман Сущенко, передає «Главком».
«Сьогодні сталася історична подія! Черкаська обласна рада під час пленарного засідання одностайно ухвалила важливе рішення Черкаська обласна філармонія відтепер носитиме ім'я Олександра Кошиця, хорового диригента, композитора та етнографа, який написав оркестрове аранжування пісні «Ще не вмерла Україна», – йдеться у повідомленні.
Сущенко нагадав, що рід Кошиців мав давнє шляхетське коріння, яке Олександр Кошиць пов’язував із нащадками Гедиміна та носіями герба «Порай». Повідомляється, що народився він на Канівщині в багатодітній родині. Водночас своєю батьківщиною Кошиць вважав село Тарасівці Звенигородського повіту, куди його батька призначили священником нової парафії. Освіту він почав здобувати в Богуславській єпархіальній бурсі, а продовжив у Київській духовній семінарії, яку закінчив 1901 року зі ступенем кандидата богослів’я. Попри отриману освіту, священником він не став: натомість вчителював і заприятелював із Симоном Петлюрою.
За сприяння Миколи Лисенка, Кошиць здійснював етнографічні експедиції по козацьких станицях, записуючи від нащадків запорізьких козаків, депортованих з України, народні пісні. Зібраний матеріал з 500 пісень він упорядкував у десяти зошитах, які були представлені на етнографічній виставці та отримав за роботу Золоту медаль. У Києві відбулось стрімке становлення Кошиця як диригента та композитора.
З 1909 року керував студентським хором Київського університету св. Володимира. Учасники цього хору 1916 року вперше виконали «Щедрик» у обробці Миколи Леонтовича. Потому Кошиць був диригентом Київської опери, а за доби УНР Центральної Ради очолював музичний відділ генерального секретаріату освіти.
У січні 1919 року голова Директорії Симон Петлюра зобов’язав Олександра Кошиця та Кирила Стеценка зорганізувати українську республіканську капелу та вирушити у світове турне з метою популяризації України. Репертуар капели складався виключно із народних пісень в обробці Лисенка, Стеценка, Кошиця, Леонтовича. Концерти Кошиця без виключення в усіх містах Європи пройшли з успіхом. Західноєвропейська преса із захопленням писала про тріумф українських музикантів. Протягом 1919-1921 років капела здійснила вдале турне країнами Європи, а у 1922 році перетнула Атлантику підкорила Америку.
Попри бажання Кошиця, повернутись в Україну капела не могла, оскільки радянська влада не давала дозволу. Він залишився у США, а в 1941 році переїхав до Вінніпегу на запрошення освітньої референтури УНО Канади керувати хором і викладати на диригентсько-вчительських курсах. Помер Олександр Кошиць 21 вересня 1944 року і похований в колумбарії цвинтаря «Глен-Іден» недалеко від Вінніпега, заповідаючи аби його прах був перенесений до України.