Загинула від влучання дрона росіян у авто «Госпітальєрів». Згадаймо Олександру Мулькевич

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександру Мулькевич. 

Внаслідок атаки російського дрона на авто «Госпітальєрів» у селищі Білий Колодязь на Харківщині загинула медикиня Олександра Мулькевич, подруга Майк. Про це повідомила засновниця «Госпітальєрів» Яна Зінкевич.

«На Харківщині росіяни скоїли черговий злочин. Було поцілено з fpv-дрона евакуаційну машину медиків-госпітальєрів на Харківщині, яка прямувала на виконання задачі», – йдеться у повідомленні. 

Як повідомила Зінкевич, екіпаж із трьох дівчат відпрацьовував крайній день своєї ротації і назавтра вже вони мали бути вдома зі своїми сім'ями.

«Троє відважних українок, які обрали своєю місією порятунок людських життів, наймирнішу і найнебезпечнішу ідею, були змушені змінити свої мирні професії і долучитись до підтримки українських Сил оборони. На кривавому рахунку росіян іще одна обірвана молода доля відважної українки», – написала Яна Зінкевич. 

Олександра Мулькевич народилася 27 березня 1989 року.

У своєму останньому дописі в Instagram медикиня розповіла про особливості військового спорядження й одягу. Натомість у сторіз доброволиця закликала побачити «важливе», опублікувавши світлину Чумацького Шляху.

Мулькевич пояснила «новеньким» та тим, хто бажає долучитися до війська, свій вибір військових обладунків та форми. Для медикині завжди у пріоритеті була «зручність, функціональність і мінімалізм». Втім, вона зауважила, що кожен обирає самостійно, адже, зрештою, у кожного «свої задачі».

У сторіз доброволиця опублікувала фото Чумацького Шляху над Стоунхенджем.

«Зупиніться і подивіться вгору, важливе завжди залишається непоміченим», – підписала світлину Олександра.

Як згадують про Олександру Мулькевич у батальйоні

Пресслужба батальйону опублікувала спогади побратимів Олександри, які згадують її як чудову й сильну людину.

«… я ніколи не зустрічав людину, якій під силу дійсно все! Всі наші спільні знайомі відгукувались про неї як про «універсального бійця» який ніколи не відмовляв у допомозі, міг виконати будь-яку роботу, будь-який проєкт, при цьому завжди створювавши найприємніший «клімат», який тільки доводилось відчувати», – каже один з побратимів.

«З Майк працювали на одному напрямку суміжними екіпажами у червні, і вийшло так, що дуже швидко потоваришували. Кепсько, що так мало часу була честь знати її. Майк була неймовірною людиною, водієм, бойовим медиком, командиром екіпажу і просто свідомою громадянкою нашої країни. Завжди мотивувала, сама теж прагнула навчатись, підвищувати навички, саморозвиватись. Завжди піклувалась про свій екіпаж, і не тільки. Мене, коли я їхала в червні вперше старшою на медевак, та і наш екіпаж увесь підтримувала на всіх етапах – від зборів на базі, підготовки машини до простого «як ви?» та напоїти чаєм на стабі після важкого евака. Не цуралась і неабияк підтримувала новеньких в батальйоні. Була взірцем у роботі та поза її межами. Легка на підйом, ще й усіх теж підіймала», – згадує Олександру інша посестра.

«Під час знайомства з такими сильними і тендітними дівчатами, в голові зникає фраза «Дівчатам не місце на війні».. Герої не вмирають», – додає ще один побратим.

«Майк, нам буде тебе дуже не вистачати. Вже не вистачає. І біль розриває серце на шматки. Чудова, добра, усміхнена, сильна», – додали у батальйоні.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.