У квартиру влучили ворожі снаряди. Згадаймо 8-річного Дмитра Кос’янова

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дмитра Кос’янова.

8-річний Дмитро Кос’янов загинув у Харкові. Хлопчик зазнав важких травм внаслідок удару російської ракети по будинку, де він жив. Саме квартира Дмитра була чи не найбільш уражена ворожою зброєю. «Він був у комі, в реанімації, але на жаль, дитина не вижила», – розповіла сусідка родини загиблого Марія Петлицька. Дмитро помер 17 березня 2022 року.

«Це величезне горе і для батьків, і для нашого двору. Дімка був сином виховательки моєї дочки. Вони часто гуляли разом на дитячому майданчику. Непоправна втрата, страшний збіг обставин. Чому ця ракета прилетіла саме до їхньої квартири? Чому в цей момент дитина була саме в тій кімнаті?... Питання, які назавжди залишаться без відповіді», – сказала Марія Петлицька.

Дмитро Кос’янов навчався у 2-му класі 73-ї школи міста Харкова. Сусідка Марія зауважила, що він був дуже світлою та відкритою дитиною.

У Дмитра залишилися мама, тато і старша сестра.

Ще до одруження харків’янка Олена мріяла, що в її сім’ї буде дві дитини – дівчинка та хлопчик. Жінка вийшла заміж за Сергія Кос’янова. Невдовзі у подружжя народилась донечка. Опісля довгий час жінка не могла завагітніти. Врешті у 2012-му подружжя отримало довгождану звістку – вони вдруге стануть батьками.

30 липня 2013 року в Кос’янових народився син Дмитро. Тато Сергій, який був на пологах, взяв малюка на руки через три хвилини після народження. Ті емоції, які відчував тоді, йому зараз важко описати словами.

Дмитро був дуже схожим на Сергія. Якщо поряд поставити дитячі фото тата й сина – важко зрозуміти, хто де. Схожі риси обличчя, однаковий колір волосся – білявий. А от із мамою в дитини був наче якийсь невидимий зв’язок. «Іноді здавалось, що між ними не обрізали пуповину, Дмитро та Олена були настільки близькі», – розповіла хрещена хлопчика Інна Вердиш.

У квартирі Кос’янових був цілий автопарк: і Сергій, і Дмитро любили колекціонувати машинки. Тато почав їх збирати раніше, а коли син зацікавився моделями, взявся купувати автівки й хлопчикові. За кілька років у колекції Дмитра вже було більше машинок, аніж в батьковій.

«Дмитро змалечку був добрим та ввічливим. Завжди з усіма вітався та цікавився справами в сусідів. Якщо випадково мене чимось зачіпав, то обов’язково говорив «Бабусю, вибач, будь ласка». А якось він пішов у крамницю за морозивом, але грошей не вистачило. Засмучений, побачив на вулиці сусіда: «Дядьку Мішо, не буде у вас двох гривень?». Звісно, він додав йому до потрібної суми. Купивши морозиво, Дмитро побіг додому за тими гривнями. Сусід не хотів їх брати, а малий йому: «Беріть, а то будете думати, що я нечесний», – пригадала Любов Кос’янова. Дмитро був єдиним хлопчиком серед трьох онуків жінки.

Дмитро народився із вадою серця. Лише у сім років йому дозволили займатись спортом. Батьки відвели сина у секцію з тхеквондо. Хлопчик першим із групи отримав кімоно. Це було після нового 2022 року.

«Дуже зрадів тоді. Та так жодного разу і не вдягнув кімоно на тренування, лише вдома носив», – розповів тато Сергій Кос’янов.

24 лютого 2022 року Кос’янови зустріли у Харкові. Родина жила на Салтівці у багатоповерхівці. Від обстрілів переховувалась у підвалі. Дмитро спокійно сприймав війну. Обстріли його не лякали.

7 березня сім’я хотіла виїхати з Харкова. Зібрані речі вже стояли у коридорі. Електроенергії не було. Мама, тато, двоє дітей та бабуся сиділи в одній кімнаті. Коли світло з’явилося, розійшлись по окремих приміщеннях. Виїхати мали от-от. Мама ще хотіла встигнути приготувати їжу дітям.

Раптом – глухі звуки випуску боєприпасів. 15-20 секунд – і російська зброя влучила по під’їзду, де жила родина. Кілька поверхів будинку провалились. Усі родичі зазнали травм, Сергій, оговтавшись від шоку, став шукати рідних між уламками того, що раніше було його затишним домом.

Найбільше постраждав Дмитро – по ньому влучив телевізор, хлопчика вдарило об стіну. У лікарні медики діагностували кілька важких поранень. Один з уламків, який застряг у хребці, неможливо було дістати. Через нього хлопчика не вдалося транспортувати на лікування за кордон, хоч батьки уже й домовились про це. Десять днів Дмитро провів у реанімації, а 17 березня 2022 року помер.

Після похорону сина Кос’янови евакуювались із Харкова. Нині Олена та донька Марія за кордоном, а Сергій – у Дніпрі. Від колишнього життя у них майже нічого не залишилось – усе знищено в тій розбитій квартирі.

Зауважимо, згідно з останніми даними ООН, російські терористи за час повномасштабного вторгнення вбили щонайменше 9444 і поранили 16940 мирних українців. Серед загиблих – 545 дітей, поранених неповнолітніх – 1156. При цьому в організації зазначають, що реальна кількість жертв значно вища, оскільки отримання інформації в умовах війни ускладнене.

За останніми даними Офісу генпрокурора, в Україні через російську агресію загинуло щонайменше 504 дитини. Ще понад 1120 постраждали. Ці цифри також не остаточні. Триває робота щодо їх встановлення у місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.