Хвилина мовчання: згадаймо майданівця та видавця Назара Матлака з Тернопільщини

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Назара Матлака.

18 червня поблизу міста Оріхів у Запорізькій області у боротьбі з російськими загарбниками загинув Назар Матлак (позивний Штахета).

З юних років Назар був громадським діячем та активно працював над очищенням України від комуністичної спадщини. Чесний, щирий, життєрадісний, справедливий, все готовий, надійний, вірний своїм цінностям і переконанням – саме таким Штахета був другом, наставником, націоналістом та громадянином.

Захисник народився 9 серпня 1991 року у місті Борщів Чортківського району Тернопільської області. Шкільні роки провів у рідному місті.

«Він був справжнім. Справжнім у всьому. Він дуже любив Україну. Щиро, відкрито, по-синівськи. Він завжди вирізнявся серед своїх однолітків. Він був особливий. Він захищав Батьківщину та кожного з нас. Наш Назар. Людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця», – так згадують у рідній гімназії про захисника.

Після школи він вступив у Національний авіаційний університет в Києві на спеціальність «авіоніка». 

Назар був надзвичайно глибокою та ерудованою особистістю. Він перечитав десятки, якщо не сотні книг абсолютно різного спрямування: від історії визвольного руху до політичних ідеологій та релігій. Достатньо було залишитися з ним на одинці, як буденна розмова перетворювалася на світоглядні дискусії. Для молоді чоловік став вчителем, наставником, натхненником, який завжди вмів дати доречну пораду, розрадити та вселити оптимізму.

Домашня бібліотека військового була переповнена – попри роботу та громадську діяльність, він завжди знаходив час для читання та збагачення свого світогляду.

Свою любов до книг Назар переніс і в професійну діяльність. У 2016 році долучився до команди видавництва, де відповідав за продажі, згодом почав опановувати професію верстальника, яка стала його основною діяльністю. З 2019 року і до повномасштабного працював у видавництві «Наш Формат» спочатку як верстальник, пізніше як технічний редактор.

«Назавжди запам'ятаємо його як відповідального, працьовитого, принципового й уважного товариша. Він підбадьорював нас з фронту, вірив у Перемогу та не дозволяв опускати руки. Бо він там, щоб кожен з нас міг й далі жити та працювати. Востаннє ми бачилися наприкінці січня, коли Назара нарешті відпустили на кілька днів додому. Тоді він заглянув у книгарню та переконував нас, що все буде добре й ми обов'язково переможемо. Його запал і віра вселяли в нас надію. І від того ще важче повірити в те, що його більше немає з нами.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Назар без вагань у перший же день пішов добровольцем в ЗСУ. Отримав орден «За мужність» III ступеня. «Чому було важливо стати на захист України? Звучатиме пафосно, але так і є: просто так правильно», – казав він. За свої переконання Назар віддав життя. За те, у що завжди вірив: і коли ще у 2010 році почав займатися громадською діяльністю, і коли брав активну участь у Революції гідності, і коли у 2014 році долучився до лав волонтерів», – згадують військового колеги.

З-під його руки у світ вийшли десятки бестселерів та улюблених книжок читачів, зокрема проєкт, яким він дуже пишався – «Перспективи української революції» Степана Бандери.

З перших днів разом із побратимами Штахета долучився до Революції гідності. Згодом як волонтер брав участь у фінансових зборах та поїздках на фронт для доставки волонтерської допомоги. 

Для Назара чільне місце в діяльності займала декомунізація – очищення Києва та області від радянського спадку. Він долучився до десятків акцій зі знищення комуністичних пам’ятників, заміни вуличних покажчиків. 

Рішучий та відважний – з перших днів повномасштабного вторгнення Штахета став на захист України. Спочатку він намагався потрапити до лав територіальної оборони Києва. Однак, через відсутність місць, мобілізувався у роту охорони.  

Після втечі російських військ з-під Києва у травні чоловік перевівся в 54-ту окрему механізовану бригаду імені гетьмана Івана Мазепи у піхоту, захищав країну на донецькому напрямку поблизу Соледару, згодом бригада перейшла на бахмутський напрямок. На початку зими чоловік отримав поранення, одразу після відновлення продовжив службу на передовій. 

У червні 2023 року перевівся в 47-му окрему механізовану бригаду «Маґура», де обіймав посаду водія в мінометному взводі. 18 червня Назар Матлак віддав своє життя за вільну та незалежну Україну. У нього залишилися батьки, брат і дружина.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.