Хвилина мовчання: згадаймо медикиню Катерину Ступницьку
З початку повномасштабного вторгнення 25-річна дівчина була в самому епіцентрі боїв на Київщині
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Катерину Ступницьку.
Бойова медикиня 14-ї бригади Катерина Ступницька загинула 8 березня 2022 року на Київщині. У її медичний пункт влучив російський снаряд. Катерині посмертно присвоєно звання Герой України. Їй було 25 років.
Дівчина народилася у селі Залізниця на Рівненщині. Ще з дитинства вона знала, що стане медиком.
«Змалку мріяла про медицину. Всі ляльки були моїми пацієнтами. А ще мене дуже вабив білий халат. Отож закінчила Дубенський медичний коледж. Першим місцем моєї роботи став ФАП у селі Даничеві, де я рік була завідувачкою», – розповідала Катерина в інтерв’ю 2020 року.
Коли їй було 20, у 2016 році, уклала контракт із ЗСУ. Батьки намагалися переконати її бути цивільним медиком, але вона знову і знову перепідписувала контракти. А з початком повномасштабного вторгнення росії сержант Ступницька вирушила на передову санінструктором, бойовим медиком 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
8 березня 2022-го тривали важкі бої за визволення селища Макарів на Київщині, через яке росіяни мали намір прорватись до столиці. Ворожа артилерія не вщухала. Того дня підбили екіпаж танка командира роти, і Катерина вирушила на евакуацію. Під шквальним вогнем противника змогла евакуювати всіх – і командира, і членів екіпажу. Дівчина оперативно надала першу медичну допомогу і вивезла танкістів для подальшої евакуації у безпечне місце. Сама ж одразу повернулась до підрозділу. Ввечері окупанти завдали низку ракетно-бомбових ударів по периметру, снаряд влучив прямо у будівлю, яка слугувала медичним штабом. Побратими дівчини до останнього вірили, що Катю ще можна врятувати, з надією розбираючи завали.
Героїню поховали у рідному селі.
У Катерини залишилися батьки та молодші брати. Власної сім’ї дівчина так і не встигла створити.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.