Хвилина мовчання: згадаймо майданівця, парамедика та аеророзвідника Олександра Моісеєнка
Чоловік добровольцем пішов боронити Батьківщину ще на початку війни у 2014-му
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Моісеєнка.
Олександр Моїсеєнко на псевдо Богомол родом із Одещини. Служив у розвідроті у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. У 2013-2014 роках брав активну участь у Революції гідності. Після Майдану пішов воювати на Донбас добровольцем, спершу в батальйоні парамедиків. Вболівав за втілення стандартів НАТО у системі прийняття рішень в ЗСУ, активно застосовував їх на практиці у своєму підрозділі.
Свою майбутню дружину Віру захисник зустрів у 2016 році у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Він був бойовим медиком у роті розвідки, а після травми перейшов в аеророзвідку.
«Ми познайомилися у Нью-Йорку. Думали, потім розповідатимемо про це дітям», – згадує кохана Олександра Моїсеєнка. Тоді селище ще називалося Новгородським.
«Спершу він був моїм напарником. Потім ми стали друзями і почали зустрічатися. Ми були разом 24 на 7. Це виїзди, навчання нових пілотів. Нашою роботою було спостерігати за всім з висоти пташиного польоту», – розповідає дружина покійного українського воїна.
За два роки, поки закохані були разом, у них було лише одне побачення у Бахмуті Донецької області. Розписалися Віра і Олександр у розпал пандемії коронавірусу у Львові. На церемонії були лише побратими і батько нареченої. Інші приїхати не змогли через карантинні обмеження. Відсвяткували вдома удвох.
Олександр загинув при виконанні бойового завдання в районі Попасної на Луганщині 7 травня. У захисника залишилися дружина, батьки та дві сестри.
Віра була з Олександром у момент обстрілу.
Олександр похований на Личаківському цвинтарі у Львів. З початком війни в Україні там з'явилася Алея героїв, які загинули за Україну.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.