Хвилина мовчання: згадаймо Сергія Гончарука зі Хмельниччини

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Сергія Гончарука.

41-річним військовий Сергій Гончарук із Хмельниччини загинув у січні біля села Кліщіївка у Бахмутському районі на Донбасі. Сергій потрапив під мінометний вогонь, коли виконував бойове завдання. У рідному селищі в нього залишилися мама, вітчим і дружина, із якою вони зіграли весілля лише за три місяці до загибелі.

На фронт чоловік хотів іти ще у 2014 році. Однак тоді він переніс операцію на хребті, отримав групу інвалідності. Цього разу у 2022 році про свої проблеми зі спиною він нікому не сказав.

Спочатку Сергій перебував на тренувальному полігоні, звідти дзвонив рідним щодня. А коли їх відправили на фронт, він сказав мамі, що дзвонити буде рідше, по три дні може не бути на зв'язку. У цей час, значить, він був на нулі, виконував бойове завдання.

Торік у жовтні захисник приїжджав у відпустку. Тоді вони зі своєю дівчиною Віталіною вирішили одружитися. Зіграли весілля, щоправда, фотографії з урочистостей Сергій так і не встиг побачити.

«Він ні Віталіні, ні мені теж нічого не розповідав, беріг усіх. Уже після його загибелі я розпитала його товаришів по службі. З'ясувала, що спочатку вони воювали в Миколаївській області, звільняли село Снігурівка. Потім їх перекинули під Херсон, там ворог був буквально через річку від них. А вже наприкінці листопада їхня бригада опинилася під Бахмутом», – каже теща бійця Людмила Леонідівна.

Мама розповідає, що Сергій після школи закінчив ПТУ та здобув професію електрика. «Кілька років він вахтовим методом їздив працювати до Києва, був охоронцем на заводі. Потім став їздити до Польщі, там працював на будівництві. Він дуже любив Україну та хотів жити тут. Єдине, чого не вистачало, – роботи й гарної зарплати. У нього була однокімнатна квартира. Але вони з Віталіною хотіли завести дітей, купити більше житло», – зітхає мама.

Сергій був великим прихильником спорту і часто відвідував спортзал. Він ніколи не курив і не пив, дотримувався правильного харчування та часто ходив пішки. Рідні люди говорили, що він був надзвичайно комунікабельним та мав багато друзів. Сергій завжди був готовий допомогти іншим, особливо своїм побратимам. Якщо комусь з них ставалися проблеми, Сергій міг поговорити з командиром та вирішити все.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.