Майстрував з дерева, мріяв про власний дім. Згадаймо Валентина Мельника

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Валентина Мельника.

28-річний аеророзвідник із Буковини Валентин Мельник (Хома) пережив шість контузій, рятував побратимів під обстрілами та загинув від ворожого КАБа на Донеччині. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Чернівецьку обласну раду.

Народився Валентин Анатолійович Мельник 14 серпня 1997 року у селищі Глибока на Буковині. Тут навчався у школі, а опісля здобув професію маляра-штукатура. Хлопець працював на будівництві, але найбільше любив майструвати з дерева. Цьому ремеслу Валентина навчив дідусь Григорій, який замінив йому батька. Юнак мріяв звести будинок та власноруч зробити меблі для своєї оселі.

Валентин дуже любив дітей. Особливо своїх маленьких племінниць-двійнят. Коли старший брат Юрій, який уже пройшов війну на сході України, став батьком двох донечок, Валентин із великою радістю погодився бути їхнім хрещеним. Для дівчаток він був справжнім чарівником. Приходив із подарунками, вигадував ігри, носив їх на руках, умів розсмішити одним лише поглядом.

У 2021 році старший брат Валентина знову повернувся до війська. А через три роки повістка прийшла і йому. Служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Спочатку був штурмовиком, а згодом опанував одну з найважчих військових професій – оператора бойових дронів.

Позивний обрав простий і рідний – Хома. Так його називали ще з дитинства через мамине прізвище. Поступово це ім'я стало відомим серед побратимів. Бо Хома завжди був там, де найнебезпечніше.

«Він не любив говорити про свої подвиги. Лише зрідка розповідав, як витягував поранених побратимів під обстрілами. Як повертав із поля бою загиблих, щоб матері могли востаннє обійняти своїх синів. Для нього це був не героїзм, а людський обов'язок. За час служби Валентин пережив шість контузій. Якось пожартував: «Кажуть, після восьмої вже списують... От тоді й одружуся». Він умів навіть про війну говорити з усмішкою. Мабуть, щоб не лякати найдорожчих», – пригадує мама воїна Людмила Хоміцька.

Валентин Мельник загинув 2 квітня 2026 року районі села Василівка на Донеччині. Ворожа керована авіабомба влучила просто в бліндаж, де працювала група операторів БпЛА.

Валентина Мельника поховали у рідній Глибокій. Йому було 28 років.

«Я мав велику честь служити поруч із ним. Він був душею компанії й мужнім воїном. Таких людей не забувають», – сказав на похороні захисника його командир Тор.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.