Морпіх захищав Україну з перших днів війни. Згадаймо Андрія Кравчишина

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Кравчишина.

Життя захисника України Андрія Кравчишина обірвалося 2 грудня 2025 року. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Львівську міську раду.

Андрій Кравчишин народився 13 грудня 1990 року у Львові. Навчався у середній загальноосвітній школі №95 міста Львова. Згодом у державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва» здобув професії монтажника санітарно-технічних систем і устаткування та газозварювальника. Пізніше у цьому ж навчальному закладі продовжив навчання за спеціальністю «Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і вентиляції». Вищу освіту здобув у Національному університеті «Львівська політехніка».

Проходив військову строкову службу.

Працював комірником у товаристві з обмеженою відповідальністю «Група Юг Львів», згодом – у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій був доброю, відважною, комунікабельною і веселою людиною, люблячим батьком, хорошим сім’янином, вірним другом та хоробрим побратимом. Захоплювався спортом, зокрема футболом і баскетболом. Любив риболовлю та перегляд футбольних матчів.

Був учасником АТО. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на донецькому та херсонському напрямках у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного Військово-Морських Сил Збройних сил України.

Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий Хрест».

Поховали воїна 10 вересня 2026 року на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

В Андрія Кравчишина залишилися дружина, донька, син, батьки, бабусі, брати та сестри.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.