Чому мріяти корисно. Інтерв'ю з психологом

Життєві турботи та раціональність поглинули наші «а що, якби» та змушують зосередитися на повсякденності. А можливо, все ж варто розбудити внутрішнього Мрійника й уважно послухати, що він вам наговорить?

Про те, як мріяти, щоб жити гармонійніше, ми розпитали головного психолога проекту телеканалау «1+1» «Здійсни мрію» Марію Абрамчук. Цей проект допомагає через здійснення мрій важкохворих дітей покращувати їхню моральну здатність боротися за життя.

Маріє, ви висловлюєте пораду людям: відпустити погуляти на деякий час свого внутрішнього Критика та Раціоналіста та розбудити Мрійника, щоб він розказав про його бажання. Тож чому важливо мріяти?

Мрійник підказує нам наші шляхи та доріжки до щастя. Дуже часто, коли мрія велика, всепоглинаюча та стосується усіх сфер, у людини з'являється більше сенсу в житті, діях. Людина може звіряти свої щоденні кроки з тим, що може приносити їй щастя у глобальному масштабі. Більше того, мрія – це завжди не прямо «сьогодні», вона велика, вимагає часу. Але коли ми йдемо в її бік - ставимо цілі, плануємо і розуміємо, що за цим стоїть чималий сенс, у нас з’являється більше сил, натхнення, ресурсів. Особливо тоді, коли мрія існує на рівні щось дати світові та зачіпає інших людей, майбутнє планети та людства.

А чому Мрійника треба будити?

У нашій культурі дуже багато обмежень на мрію і обмежувальних переконань. Що мрії – це лише мрії. Що все одно все розіб'ється об реальність і так далі. Але якщо не мріяти, то ми й не зрозуміємо, яке життя ми могли б прожити. Якщо ми не дивимося в бік мрії та мислимо тільки раціонально, то ми й не дізнаємося, на що ми здатні, ким ми можемо стати, які, можливо, кращі версії нас можуть ходити по планеті та робити щось істотне. Саме мрія – це такий ресурс, який дає нам контакт із собою, зі своїми глибинними потребами. Це може бути підказкою, орієнтиром, який допоможе приймати рішення та ставити цілі кожен день.

Чим «пробудження мрійника» різниться від звичайної візуалізації цілей?

Візуалізація цілей - це більше про «брати». Про те, що я хочу, - будинок, машину. Це мета, яка зобов'язує до дії. Ти ставиш мету, у неї є кінцева дата, і до неї треба рухатися. А у мрії нема обмежень. Ми можемо просто помріяти і зрозуміти, а в який бік нам узагалі мріється по-справжньому? У цю мить важливо залишити раціоналіста, бо він – антагоніст мрії. Ти не можеш мріяти й одночасно бути в раціо, це абсолютно різні процеси.

Отже, різниця дуже суттєва. Візуалізація цілей - це коли ми в деталях, у всіх фарбах, кольорах, звуках, контекстах, відчуттях представляємо конкретну мету. І ця техніка допомагає її досягнути. А мрія - це коли ми себе не обмежуємо: «А що було б, якби все було можливо? А ось якби в мене вже був мільйон доларів і мені не потрібно було б думати про те, що потрібно заробляти гроші та годувати дітей, що було б тоді? Де б я тоді був і чим займався?». Цікаво, що ніхто не каже, що хоче один будинок чи машину. Усі говорять умовно: «Я хочу поїхати на острів і писати там картини».

Важливо мріяти без обмежень, щоб знайти своє. На наступному етапі ви кличете раціоналіста і думаєте– а що я можу робити вже зараз для того, щоб бути в контакті з тією Людиною мрії, якою я буду через якийсь час?

Чи не виникає небезпека, що з часом мрія замість того, щоб надихати, почне над тобою тяжіти через те, що ти її не здійснив?

Ця проблема може бути у цілей: ти не досягнув цілей - ти відчуваєш себе погано. У мрії немає таких зобов'язань. Ти не повинен кожну мрію втілювати в реальність. Мрія - це те, що гріє. Її ресурс саме в тому, що немає зобов'язань, навіть у суспільстві немає такої установки: не виконав мрію - життя прожите даремно, ні. Це більше про контакт із собою, процес і розуміння, в якому напрямку ти хочеш рухатися - де ти будеш відчувати себе щасливим? Де живе твоє натхнення? Про що воно? У кожної людини буде своя мрія й вона вище нав'язаних нам суспільством речей, пов'язаних зі споживанням. Мрія часто велика, і це чудово, тому важливо мріяти. Це також питання про нову роль для людини. Ким ти ще можеш бути - дослідником, учителем, меценатом?

Чи потрібно ділитися своїми мріями з іншими, чи краще не розповідати?

Якщо ми розуміємо, що це та мрія, яку ми реально хочемо втілити, тобто ми розуміємо, що цій мрії ми дамо життя, ми готові планувати. Ось тоді можна розповідати іншим, щоб вони могли теж долучитися, можливо, допомогти чимось. Ось теорія 5 рукостискань якраз працює на такому рівні, коли це щось значуще, велике, надихає інших. Іншими мріями можна ділитися з близькими, мріяти родинами. Існують практики, коли мріють навіть колективами.

Коли зазирають у майбутнє, тобто міркують, якою могла б бути наша компанія? Які наші найсміливіші мрії? Чого ми хочемо - стати краще або зробити так, щоб у кожному містечку й селі світу відкрилося щось наше? Або взагалі ми хочемо вирішити проблему голоду чи неякісної води? І ось такі великі мрії - це візія компанії, вона дуже часто надихає не просто на заробляння грошей, а на роботу зі змістом.

Але ж завжди виникає скепсис?

Його потрібно включати, але окремо. Є метод семи капелюхів, коли ти працюєш з окремим аспектом мало не в окремій кімнаті. В одному місці ти тільки мрієш, абсолютно нестримно, незважаючи ні на що й ні на кого, просто туди, куди веде твоє серце. Ти заходиш в іншу кімнату і вмикаєш критика, він дивиться ризики, потім ти вмикаєш раціо і прораховуєш, як це може бути, які можуть скластися позитивні та негативні сценарії. Таким чином виходить 3D-картинка - щось втілюється в плани, щось не втілюється, щось втілюється швидко, щось вимагає багато часу. Можуть бути і такі мрії, які просто гріють.

Є думка, що мрії можуть бути як наркотик, який насправді не вирішує проблему, а лише дає ілюзію. Чи є така небезпека?

Дійсно, може бути крайність, коли людина тільки живе мріями, але не діями. Якщо мрії з ресурсу перетворюються у спосіб утечі від реальності й людина тільки мріє та ніяк не просувається, її мрії ніяк не пов'язані з її життям, вони не перетворюються в якісь плани, то, звичайно, може бути такий побічний ефект. Але коли ми говоримо, що хтось розмріявся, – це теж негативна крайність.

Поговорімо про мрії дітей – чи треба їх заохочувати мріяти, чи, навпаки, вчити дитину раціональному ставленню?

Важливо зберегти в дитині здатність мріяти. Завдяки тому, що у дітей багата фантазія, мріяти – для них природно. Тут має значення підхід батьків, який діти підсвідомо зчитують та засвоюють. Якщо батьки самі використовують мрію як ресурс – вони будуть мріяти з дітьми, вони будуть говорити про це та прагнути втілювати мрії разом. Але якщо дитина мріє: «Ось я виросту, полечу в космос», а їй кажуть: «Який космос? Будеш працювати касиром», тоді дитина буде відразу розуміти, що мрії – це одне, а реальність - інше. Батькам важливо утримати той самий баланс, щоб мрії були пальним, підказували, допомагали, направляли. Тільки сама особистість знає, де повинна опинитися та ким бути для того, щоб стати щасливою. Діти в цьому плані дуже нестримні й легкі.

Якщо батьки відчувають, що дитина, як їм здається, мріє не про те, що потрібно, то яка Ваша порада?

Важливо не нав'язувати свою думку. Поки дитина маленька й не приймає якихось важливих життєвих рішень, вона може мріяти про що завгодно. Коли дитина стає дорослішою, важливо, щоб батьки показали, що дуже багато речей можливі й вибір великий. І про те, що якщо докласти певних зусиль та націлитися на те, що ти хочеш, то все можливо. Будьте соратником дитини – тому що вбити мрію дуже легко, коли ти – значима особа для неї. Складніше підтримати. Навіть якщо у дитини для чогось дані не дуже хороші, але вона докладає зусиль, вірить у мрію та відчуває підтримку оточення, то доб'ється результатів. Це не означає, що, підтримуючи в дитині мрійника, ми відразу звільняємо раціо й критику, ні, вони теж повинні бути, просто в різний час та виконувати кожен свою роботу.

У житті буває, коли дитина про щось мріє, а у батьків немає ресурсу, часу, сил це робити. Є якісь практичні лайфхаки у цій ситуації?

По-перше, діти дуже багато можуть самостійно. Завдяки силі інтернету та вмінню ризикувати - у мене може не вийти, а може й вийти, що я втрачаю? Тут важливо, щоб батьки не знаходили підтвердження, чому може не вийти, а навпаки – підтримували: «Добре, твоя мрія, дій, я зараз не можу тобі допомогти, але я в тебе вірю».

А як чоловіку й дружині спілкуватися про мрію?

Тут теж головне – почати створювати якісь традиції мріяння. Ось такі-то ситуації ми створюємо спеціально, щоб помріяти разом, і це буде відбуватися періодично.

Коли людям добре мріється?

Ми дуже часто мріємо на свята. Загадування бажань – це такий шматочок нашої культурної практики про мрії. Тому можна створити сімейні традиції, коли сім'я мріє. Це хороший спосіб краще пізнати одне одного, а також об'єднати сім'ю здоровими речами.

А як мріяти великими групами?

Є такий формат - форсайт, коли збираються люди та намагаються спрогнозувати майбутнє, яке місце ти та твоя компанія хочуть займати у майбутньому. Тут застосовується інструмент модерації - є людина-модератор, яка будує роботу групи так, щоб вони спочатку могли максимально розширити, а потім звузити цілі.

Проект «Здійсни мрію» допомагає реалізовувати мрії хворих діток. Яку філософію ви вкладаєте в цей проект?

Проект втілює дитячі мрії, й таким чином у дітей з'являється ресурс боротися з хворобою - це по-перше. По-друге, у дитини формується важливе переконання, що все можливо, що мрії – це добре й вони можуть навіть здійснитися. Більше того, це внесок у їхнє життя та життя сімей - коли діти продовжують боротися з хворобою, то дуже важливий моральний і психологічний стан. А коли людина перестає боротися, то й організм припиняє. Втілюючи дитячі мрії, ми допомагаємо перемагати хворобу та створюємо нових членів суспільства, які вірять, що все можливо, що мрії здійснюються, навіть дитячі. Звісно, навіть при сильних позитивних емоціях людина втомлюється, але якщо говорити про довгострокову перспективу, то це дуже хороший ресурс та внесок. Це як великі події, наприклад, весілля - ти дуже втомлюєшся, але у тебе завжди залишаються спогади, і, повертаючись до цього моменту, вони будуть гріти.

Також частиною нашого проекту є популяризація в українському суспільстві ідеї мрійництва як складової частини ментально здорової країни. Це важливо також і для поступу людства взагалі. Адже все, що навколо нас, усі винаходи, важливі зрушення в суспільстві - це чиїсь сміливі мрії, які здійснилися. До речі, якщо поглянути на великий прагматичний бізнес, компанії зазвичай формулюють свою місію саме як мрію. Отже, мрії працюють.  

З іншого боку, і благодійник, який реалізує мрію іншого, отримує позитивну емоцію. Будь-яка причетність до чогось великого та доброго дає задоволення й хороший ресурс тим, хто допомагає.

До речі, саме зараз, коли країна проходить кризу мрії – це саме те, що нам потрібно. Бо це допомагає долати складнощі та знати, що все може бути інакше, так, як хочеш ти.