На війні поліг історик, науковий співробітник Музею історії Києва. Згадаймо Віталія Штефана

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віталія Штефана.

На війні загинув керівник Музею окупації Києва – філії Музею історії міста Києва Віталій Штефан. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на генеральну директорку Музею історії Києва Вікторію Муху та пресслужбу музею.

Життєвий шлях захисника

Віталій Штефан народився 10 березня 1984 року в Києві. Здобув освіту з історії на гуманітарному факультеті Національного університету «Києво-Могилянська академія».  

«Після закінчення університету Віталій працював за фахом, викладав історію, а у 2018 році долучився до музейної роботи, присвятивши себе збереженню та осмисленню історії Києва», – зазначили співробітники музею.

Штефан долучився до лав Збройних сил України після початку повномасштабної війни. Він служив у 1-му батальйоні 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» стрільцем-помічником гранатометника.

У жовтні 2024 року Штефан зник безвісти на Курському напрямку. Його загибель підтвердилась.

Прощання з Віталієм Штефаном відбулося в середу, 19 серпня. Його поховали на Національному військовому меморіальному кладовищі.

Спогади про Віталія Штефана

Український гуманітарний ліцей КНУ імені Тараса Шевченка, з якого Віталій випустився у 2001 році, зазначає: «Неймовірно тяжко зустрічати тих, хто був покликаний стати елітою, яка вміла вибудовувати стратегічні дороги державного будівництва, боротися з корупцією, висвітлювати правдиво історичні етапи боротьби за незалежність України, сміливо боронити правду днів, утверджувати справедливі закони життєдіяльності громадянського суспільства».

У закладі його згадують як ініціатора альтернативного ліцейного «Простору». «Безкомпромісний і чесний, кращий серед кращих – таким ти залишишся в нашій пам'яті», – додають у ліцеї.

У ліцеї № 299 Оболонського району міста Києва, де Штефан працював учителем історії, поділилися: «Віталій Володимирович був не лише висококласним фахівцем, який відкривав дітям сторінки минулого, а й людиною виняткової мужності, яка вирішила власноруч виборювати майбутнє нашої держави. Для учнів він завжди залишатиметься прикладом честі, мудрості та патріотизму, а для колективу – надійним другом і світлою людиною».

Друг загиблого Денис Пілаш розповів, що близькі до останнього сподівалися, що Віталій досі живий, у полоні: «Але якраз на день народження покійного Жені Осієвського дізнався, що ще один старий приятель вбитий країною-агресором».

«Ми з Віталієм не встигли познайомитися особисто. Але за цей час я багато чула про нього від колег: про його відданість своїй справі, любов до історії, відповідальність і небайдужість», - написала генеральна директорка Музею історії Києва Вікторія Муха.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.