«Нам – кранти!», або Як насправді «крутяться» підприємці у «червоній» карантинній зоні (фоторепортаж)

«Є вільні місця», – такими словами зустрічає водіїв парковка одного з речових ринків у Хмельницькому. Попри те, що на календарі неділя, вона заповнена менше половини. Паркувальник у жовтому жилеті і чорною маскою на обличчі зізнається журналісту «Главкома»: більша частина машин належать власникам торгових точок на ринку. І додав, що падіння серед іногородніх покупців помітив ще взимку 2019 року.

– А нині карантин, люди хворіють та бояться… Здебільшого, підприємці працюють на виніс. На ринку відкрита лише частина контейнерів. Ті, хто з ринкарів вийшли на роботу, розраховують бодай щось продати, – розповів охоронець.

Ось, як уже другий тиждень місто Хмельницький знаходиться у «червоній» зоні карантину. За правилами Кабінету міністрів, території, де спостерігається спалах Covid-19, автоматично втрачають ділову активність. Також це стосується й ринків. Зокрема, центральна влада дозволила роботу лише продовольчих ринків. Решта у «червоних» зонах повинні бути закриті.

– Ми знайшли вдалу юридичну можливість, за яку постійно піддаємося критиці, і надали доступ підприємцям до своїх торгових точок, залишивши мінімальну бізнесову мобільність. Неможливо відкрити ринки, якщо їхня діяльність заборонена постановою Кабінету міністрів. Ані міський голова, ані Хмельницька міська рада не можуть скасувати постанову Кабміну.

Натомість працівники непродовольчих ринків Хмельницького можуть виходити і працювати через онлайн-доставку і на виніс. Але деколи мені ставлять запитання: «Як це?» Я думаю, що ви всі підприємці та підприємливі люди і мали б трішки думати, як це. Повірте, якщо ми почнемо вам роз’яснювати, то завтра прийдуть і закриють усі ворота, – сказав хмельницький міський голова Олександр Симчишин під час онлайн-прийому громадян 15 квітня.

«Нам – кранти! Іде знищення малого і середнього бізнесу»

Біля торговельного ряду кореспондента «Главкома» наздоганяє позашляховик. Автівка пригальмовує, опускається бокове скло. Як з’ясувалося, чоловік, котрий за кермом, є власником ринку і сам займається продажом білизни. Він охоче поділився з теперішньою атмосферою торгівлі у «ковідний» карантин.

– Тут люди працюють на виніс та онлайн. Підійшов до них покупець, розрахувався і вони спакували товар. Або отримали замовлення через інтернет або телефоном і відправили поштою. Раніше нас виручали білоруси, але вони не їздять до Хмельницького останніх п’ять років.

Нині багато моїх знайомих, котрі мали контейнера на «золотій алеї» (центральний ряд ринку «Сардонікс», який славився гуртовою та роздрібною торгівлею та великим потоком покупців – «Главком»), закрилися і виїхали закордон на заробітки. Дехто з них подався таксувати. Якось треба виживати! Вважаю, що нині все спрямовано на знищення малого і середнього бізнесу. Нам у Хмельницькому – кранти! Немає куди піти на роботу, бо все залежить від базару. Тому що, коли базар має гроші, тоді місто живе, – наголосив бізнесмен.

Далі зустрічаємо чоловіка років 50-ти, який стоїть біля торгової точки і скотчем обмотує коробку. Весь його контейнер забитий одягом кольору хакі. Свій товар він називає «ширпотребом». На запитання, як іде торгівля, відмахується.

– Це не торгівля, а «іздіватєльство». Самі мучимося і люди також мучаться. От відправлю посилку і зароблю 20 гривень. Замовлення зробив один із старих моїх клієнтів, – зауважив він.

За кілька кіосків від нього чоловік із жінкою торгують шкарпетками та резиновим взуттям. У розмові жінка зізнається: чекають знайомих оптовиків із «жовтої» та «помаранчевої» зон. Загалом, на ринок вийшли на кілька годин. Також зауважила, що за дотриманням карантинних вимог на ринку слідкують рейдові групи правоохоронців.

– Вони ходять щоденно, попереджають не продавати товар у роздріб, а лише за попереднім замовленням. Звертають увагу, щоб не було жодних контактів з людьми. Але про які контакти може бути мова, коли я стою в кіоску, а людина йде по дорозі? (У цей момент пані продавець видавила із себе іронічний сміх). Я думаю, цей локдаун толку не дасть. Якби усіх закрили, як у січні цього року, тоді може щось змінилося б. А так казна-що коїться на продуктових ринках і у супермаркетах, де вештається маса людей! Згадайте, як під час торішнього весняного локдауну люди заходили до магазинів? По двоє, а решта покупців перебували на вулиці. Або пам’ятаєте, як рік тому більшість людей ходили за покупками не лише у масах, а й рукавичках. Я особисто, коли купувала товари в пачках, кілька разів удома їх перемивала з милом. У людей був певний страх. Тепер більшість перехворіли й зовсім по-іншому до цього ставляться, – пояснює підприємниця.

За її словами, за рік карантину збитки для її бізнесу досить суттєві. Від держави, каже, одержала за січень «карантинну» подачку – 8 тис. грн.

– Ми – на дні. І по суті проїдаємо свої гроші. При цьому ніхто не скасовував платню за контейнера, комунальні послуги… Сьогодні у мене немає у покладі $100, якими можна було б розрахуватися за комунальні платежі. За 25 років роботи на ринку я не пам’ятаю подібної ситуації. Навіть у 90-х ми не відчули кризи, – заявила бізнесменка.

«Карантин відбиває звичку у людей ходити на ринки»

Робочі місця більшості хмельницьких ринкарів – це великі металеві контейнери, наповнені різним крамом. У кращі роки місцеві підприємці активно працювали з постачальниками товарів не лише через одеський порт, а й навіть літали за товаром чартерами з Хмельницького на Туреччину. Карантин усе перекреслив.

– Люди знають, що карантин, тому й не йдуть на ринки. Ми вийшли у неділю попрасувати товар, – пояснила продавчиня спортивного одягу.

– Ми працюємо на виніс, – доповнив свою колегу старший чоловік.

– Давайте уявимо ситуація. Я покупець і хочу купити у вас спортивний костюм. Зараз я зможу його поміряти? – спробую з’ясувати, як працює ця модель «на виніс».

– Ні, звичайно, – відрубала продавець.

– У нас є група у Viber, через яку реалізовуємо товар. Хочете і вас туди включимо? – запропонувала продавчиня з сусіднього контейнера.

– Розумієте, товар, який ми продаємо, – сезонний. Минулої весни, коли був локдаун, ринки стояли закритими. Нині фактично така ж сама історія. Тобто, товар закупили, а своєчасно продати не можемо. Якби не карантин, то тут не можна було б вільно пройти. Дуже шкода, але карантин відбиває звичку у людей ходити на ринки, – бідкається бізнесмен.

До бесіди долучається жіночка пенсійного віку, яка продає дитячий одяг у сусідньому кіоску. Вона стверджує, що молодій сім’ї, яка знімає квартиру, немає нічого робити на базарі. Тут вони не зароблять ані на харчування, ані на прожиття.

– У мене є товар, який купувала п’ять-сім років тому. Зокрема, залишилася непродана одна червона куртка. За неї я заплатила 350 грн при курсу 11 грн/$1. Тепер готова продати за 250 гривень, аби не валялася. Я – пенсіонерка, продам якусь річ, то буде за що хліб купити. А молоді тут немає чого робити, – зазначила жінка.

У контейнері з продажу медичного одягу, що на іншому речовому ринку, також висить уже знайома табличка: «Працюємо на виніс і онлайн». Там метушиться дві жінки, щось запаковуючи у чорні пакети.

– Підготували товар на районні лікарні. Плануємо відправити через «Нову пошту». Звичайної торгівлі немає. Попри це, усі ринкові збори ми сплатили наперед. Навіть за туалет, який чомусь закритий, – розводить руками продавчиня.

Жінка додала, що днями на ринок прийшла знайома медик з обласної лікарні. Хотіла вибрати медичний халат, але довелося відмовити. Адже у карантин не можна приміряти одяг на базарі, бо поліція, якщо помітить, одразу оформить адмінпротокол.

До слова, охоронець ринку у бесіді з «Главкомом» навів цікаву статистику: із 2000 торгових місць менше 1500 є «живими». Закриття підприємницьких місць відбулося протягом останніх п’яти років. А карантин ще більше поглиблює кризу на ринках, впевнений охоронець.

Торгові контейнери здають під склади

«Золота алея» на ще одному відомому речовому ринку теж переживає своєрідну стагнацію. На половині контейнерів висять замки, покупців, котрі йдуть міжряддям, можна перелічити на пальцях руки.

– Серце «золотої алеї», а людей немає. Прийшло сьогодні двоє покупців, пофотографували мій товар. Замовили дві вишиванки, які відправлю поштою, – розповів підприємець, торгове місце якого розташоване на перехресті цього ринку та ринку взуття на вулиці Геологів.

Чоловік працює на ринку понад 10 років. Із 15 контейнерів, які мав, залишився один. За його спостереженнями, місцеві речові базари звужуються. Більшість контейнерів власники здають під склади за абонплату.

– Карантин «шарахнув» і все закрилося. Раніше заробітки були хороші, планував на рік вперед. Нині живу одним днем. Якщо іще запровадять касові апарати, тоді повний гаплик настане, – переконаний підприємець.

Віталій Тараненко, «Главком»