Побував у самому пеклі «Азовсталі». Згадаймо 20-річного Павла Лисобея
На початку повномасштабної війни Лисобей покинув навчання та пішов боронити рідну країну
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо 20-річного Павла Лисобея.
Захисник «Азовсталі» Павло Лисобей, позивний Ас, загинув 6 травня 2022 року під час оборони Маріуполя від російських окупантів. Військовий народився і жив у місті Тернопіль. Він обрав для себе майбутню професію пілота, тому після школи вступив до Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ. Цікавився військовою тематикою. Займався спортом.
Павло сам обрав шлях воювати за Україну у складі полку «Азов» Національної гвардії України. На початку повномасштабної війни він забрав документи з університету та покинув навчання, адже відчував крайню необхідність захищати рідну землю від ворога.
Лисобей мужньо обороняв місто Маріуполь та завод «Азовсталь» від російських окупантів. До останнього подиху Ас боровся за свою рідну країну.
«Мій коханий рано покинув заклад освіти, адже він невимовно мріяв потрапити до «Азову» і захищати свою сім’ю та країну, відстоюючи власні ідеї. Він ніколи не жалівся, відважно йшов до бою та завжди встигав сказати «люблю тебе», маючи нагоду», – розповіла дівчина загиблого Ольга.
7 листопада 2022 року, у Домі Печалі у Тернополі провели панахиду за загиблим. Поховали військового наступного дня на Алеї Героїв, що на Микулинецькому кладовищі.
«Біблія. Івана 15:13: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» Павлику, Сину наш рідний! Дякуємо Господу, що Ти прожив з нами 20 років! Любимо Тебе – назавжди! До зустрічі на Небесах! З Тобою прощаються твоя сім'я, Оля, родина, твої друзі, сусіди, знайомі…», – сказала мати загиблого Героя.
У Павла Лисобея залишилися батьки, дівчина, молодші сестричка та братик, рідні, які так чекали повернення його додому.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.