Виїхав з окупованого Криму у 2014 році та воював проти РФ. Згадаймо Андрія Гецка

Сержант 413-го стрілецького батальйону Андрій Гецко із позивним Папай
колаж: glavcom.ua

З початком широкомасштабного вторгнення РФ, коли Гецко пішов воювати, мати та сестри відреклися від нього

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Гецка.

Сержант 413-го стрілецького батальйону Андрій Гецко із позивним Папай загинув у бою проти російських окупантів. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на командира мотопіхотного батальйону 43-ї ОМБр Романа Ковальова. 

«Виконуючи мій наказ, на позиції загинув мій найкращий друг дитинства, із яким ми йдемо по життю з 1983 року, сержант Андрій Олександрович Гецко на позивний Папай. Ми мешкали з Андрієм в сусідніх під’їздах у Севастополі, разом вчилися в одному класі, ще в далеких двотисячних посеред Севастополя співали «Лента за лентою» і завжди вважали росіян окупантами», – зазначив командир.

Гецко місяцями утримував позиції, демонструючи приклад мужності та витримки
фото: Роман Ковальов/Facebook

Ковальов розповів, що від початку окупації у 2014 році він пішов на війну, а Андрій виїхав до Енергодару, залишивши двох сестер та маму в окупованому Севастополі, бо вони відмовились виїжджати. 

За словами Ковальова, з початком широкомасштабного вторгнення РФ, коли Гецко пішов воювати, мати та сестри відреклися від нього.

«Тому мою маму, яка зараз мешкає в Києві, він називав своєю «другою мамою» і постійно, коли йому випадало потрапити до столиці, приїжджав до неї», – розповів командир.

Гецко не вважав себе «супергероєм», проте місяцями утримував позиції, демонструючи приклад мужності та витримки. Якось, отримавши поранення середньої тяжкості, Андрій відмовився від евакуації та залишився на вогневому рубежі, оскільки поруч із ним були недосвідчені новенькі бійці і він розумів важливість утримання позиції.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.