Втратила на війні сина, зятя і загинула сама. Історія психологині «Азова» Наталії Луговської

Її син загинув 2018 року. Азовець Юрій «Баррет» Луговський був справжньою легендою, найкращим снайпером, про якого знали та якого боялись вороги. Куля обірвала його життя під Водяним на Донеччині. Мужньому воїну було лише 23 роки.

Після загибелі сина Наталія Луговська вирішила продовжити його справу, стала психологинею полку «Азов». Зізнавалася рідним, у побратимах Юрія бачить своїх дітей і мусить їм допомагати.

«У нас тільки два варіанти в цьому житті: зламатися чи стати сильніше. Я вибираю другий варіант…». Такими були останні слова захисниці у Facebook.

Родина Луговських жила у Червонограді на Львівщині. Юрій був активним учасником Революції гідності, а з початком війни на Сході вирушив захищати рідну землю. Спершу пішов добровольцем до батальйону «Донбас», у складі якого пройшов Іловайськ, а трохи згодом долучився до лав полку «Азов». Наталія підтримала сина, активно волонтерила. Працювала психологинею у реабілітаційному центрі воїнів АТО у Соснівці.

«Вона була і бабусею, і мамою доброю дуже. Вона більше балувала. Було навіть таке, що я сварилась за те солодке, яке вона постійно носила. Вона постійно говорила, «а хто буде балувати, як не бабуся?». Діти вже знали, чекали біля порога, знали, що щось смачненьке дадуть», – розповіла про маму донька Тетяна.

Енергійна, готова допомогти, завжди розсудлива і добра. Ромашка, мама Наталя, Романівна, маман – так називали її ті, кого підтримувала.

Після смерті сина Наталія Луговська вступила до полку «Азов», щоб продовжити його шлях. Була психологом.

«Я не думаю що вона пережила до кінця загибель Юри. Але допомогло працювати в «Азові». Вона завжди любила свою справу, знала, яка важлива підтримка воїнам після бойових дій, коли весь світ, а інколи і близькі, від них відвертаються», – поділилася спогадами про Наталію дівчина загиблого Юрія Луговського Мар’яна.

Із початком повномасштабного вторгнення захисниця потрапила на «Азовсталь». Рідні благали жінку не ризикувати, адже її донька, Тетяна, чекала на третю дитину. Але Наталія не змогла кинути азовців.

«Я знала її впертість, її характер, якщо вона чогось захоче, то мусить того добитись. Вона свідомо знала. Їх же ж два рази збирали і просили жінок переодягатись у цивільний одяг і виходити, що не рахуватимуть їх зрадниками. Вона сказала: «Я до кінця з хлопцями. А хто, як не я?!», – розповіла «Радіо «Свобода» матір Наталі, Параскевія Висоцька.

У заблокованому Маріуполі перебував і зять Наталії – Олексій Ластович. Він був прикордонником, а згодом перевівся до «Азова». Чоловік загинув 21 квітня. Тоді ж контузію отримала і захисниця.

«Ти був і залишаєшся надійним, чоловіком для моєї дочки, турботливим батьком для ваших дітей і найкращим зятем. Ти став для мене сином. Ти завжди будеш поруч з нами...», – написала психологиня у Facebook.

Попри важку ситуацію в Маріуполі та чергову втрату, Наталія підбадьорювала рідних, говорила про життя після перемоги, будувала плани.

«Остання розмова була 2 числа. Впродовж дня ми уявляли, як вона приїде, як підемо пити каву на «Баркас» із сирною піцою. Мені було дуже печально від розмови. Така маленька і водночас проста мрія…А ближче до 12 ночі сказала, що їх почали накривати обстрілами», – пригадує Мар’яна.

Водночас захисниця розуміла, що навряд чи виживе. В останньому повідомленні до колеги, мера Червонограда Андрія Залівського просила його опікуватись мамою.

«Вона мене просила подбати про маму. Я розумів, що ситуація складна, знав про її травми, які Наталя зазнала. Для мене це обов’язок допомагати пані Параскевії. Ми познайомились із Наталею, коли загинув її син. Це була її особиста трагедія. Вона відчувала поклик, що треба допомагати азовцям. Трагедія сім’ї Наталії Луговської, яка загинула, загинув її син і зять, символізує трагедію України, боротьбу за майбутнє держави», ‒ розповів Андрій Залівський «Радіо «Свобода».

Наталія загинула 3 травня у результаті авіанальоту.

«Постійні вибухи створювали відчуття, що смерть поряд. Постійні контузії через вибухові хвилі провокували головні болі. Не затихало ні вдень, ні вночі. У ніч із другого на третє травня був авіаудар, попадання в їхній бункер. Її відкинуло до стіни. Ті, хто були з нею, сказали – загинула моментально», – розповіла «Суспільному» донька Тетяна Ластович.

Захисниці був 51 рік. Найменший онук народився у Запоріжжі вже після її смерті.

Іще за життя Наталія Луговська просила назвати іменем сина одну з вулиць Червонограда. Це прохання влада міста пообіцяла виконати.