З Новинським, Бойком і Миколою II. Як Московська церква людей Києвом водила

Традиційно щороку в останній вікенд липня українські конфесії святкують річницю Хрещення Русі. Першою у суботу, що також звично для неї, вивела людей на вулиці Києва Московська церква в Україні. «Главком» пройшовся маршрутом Хресного ходу і зібрав докупи думки його учасників.

Новинський і Бойко: лінія розмежування

Святкування 1031-ї річниці Хрещення Русі, з року в рік Московська церква влаштовує у парку Володимирська гірка в Україні. Та цього разу у повітрі витала політична інтрига. Чи об’єднає релігійне свято провідних проросійських політиків в Україні? Адже напередодні позачергових парламентських виборів вони розділилися на два табори: «Опозиційну платформу – За життя» очолили одіозні Юрій Бойко та Віктор Медведчук, а у «Опозиційному блоці» залишилися переважно депутати із «ахметівського» крила, зокрема православний олігарх Вадим Новинський. Врешті «опозиційний» розкол позначився і на церковному святкуванні.

Молебень на чолі з митрополитом Онуфрієм розпочався біля пам’ятника Володимиру об 11:00. За спиною у предстоятеля Московської церкви в України вишикувались лідери проросійських партій. Але цього разу, на відміну від попередніх років, поміж Бойком зі свитою і Новинським з почетом розмістилися кілька єпископів. Самі політики з різних таборів впродовж молебня вдавали, що не знайомі.

Доки тривав молебень, поруч на вулиці Трьохсвятительська біля входу до Інституту філософії України утворилося скупчення людей.

– Це черга в туалет. Туалет, який є у парку, відкритий, але там також черга, на всіх не вистачає, - ледь не пошепки пояснювала одна із жінок з черги, зауваживши, що не бачила поруч жодного біотуалета.

Церква Московського патріархату нарахувала 300 тисяч вірян, які пройшли Хресним ходом. За даними поліції, вулицями пройшли 15 тисяч людей. Приблизно така ж кількість приходить на Володимирську гірку щороку.

Чим ближче до пам’ятника Володимиру Великому, тим більше вздовж Трьохсвятительської було помітно представників «храмової варти» і «козацтва Запорозького». Це – «церковна охорона», які традиційно супроводжує масові заходи Московської церкви. І саме ця «охорона» пропускала журналістів, священнослужителів і VIP-мирян ближче до пам’ятника через спеціальний коридор, огороджений парканом від інших вірян, які розташувалися на пагорбах і на галявинах поблизу. Дехто з людей пошепки обурювався, що тепер опинився в огорожі і виходу нема. Але більшість ця проблема не дуже хвилювала: чекаючи на початок Хресного ходу хтось молився вголос, стоячи на колінах на траві, хтось читав Біблію про себе. Про ситуацію у політиці і державі люди говорили неохоче.

«Так, Вадим Новинський і Юрій Бойко не разом, але вони ж прийшли, значить церква об’єднує», - намагалася побачити позитив Юлія. Так назвалась вірянка, яку намагався розговорити «Главком»

«Вселенського патріарха ніхто не визнає»

А ось тема конфлікту в українському православ’ї виявилася більш дражливою. Хоча з журналістами люди спілкувалися неохоче, але у праведності лише Московської церкви в Україні говорили майже в один голос. У своїй аргументації люди доходили в розмовах до того, що Вселенський патріарх створив розкол і його в православному світі уже ніхто не визнає.

Лучанка Іоанна довго вивчала журналістське посвідчення перед тим, як почати розмову. «Це свято наших батьків, прадідів. Радісний день… Главою церкви є Ісус Христос. Віровчення повинно бути одним. А остальне сатана насіяв, щоби загубити людські душі», - знайшла пояснення церковній ситуації в Україні гостя з Волині. Запевняє, що парафіяни з Волинської єпархії не поспішають з переходом до Православної церкви України, бо не визнають її.

«Ніхто цим людям гроші не платив. Усі добровільно сюди прийшли-приїхали», - втручається у розмову інша жінка з Волині, обводячи поглядом людей, які зібралися в парку. Але при цьому жодна з жінок у хустинках так і не пояснили, як вони добиралися до Києва.

«Ви тільки не перекрутіть мої слова», - повертається до розмови Іоанна. Довіри до журналістів у вірян нема.

Відвертішим виявився Сергій з Роменської єпархії. Він приїхав до Києва автобусом. «На 55 місць, безплатно. Наша єпархія нам оплатила дорогу», - відверто розказав чоловік «Главкому». Він переконаний у канонічності лише тієї церкви, до якої сам належить. Звинувачує у всіх бідах колишню УПЦ КП. Не визнає і новоутворену Православну церкву України. «Рукоположення Епіфанію здійснив Філарет (Денисенко), який неканонічний єписком», - переконує Сергій. На нього не діє аргумент, що Вселенський патріарх визнав Епіфанія предстоятелем новоутвореної канонічної церкви. «Так сам Вселенський патріарх пішов у розкол. Його тепер ніхто не визнає», - продовжує говорити штампами російської церковної пропаганди вірянин із Сумщини. Сергій стоїть на консервативних позиціях. Каже, що примирення можливе в українському православ’ї лише якщо «покаяться ті, хто пішов в розкол». При цьому чоловік тримає у руках портрет Миколи Другого, з яким завжди приїздить до Києва: «тому, що це святий».

Сергій не єдиний, хто приїхав до Києва з портретом російського царя. Ольга з Дар’єю представляють Запорізьку єпархію Московського патріархату в Україні. Вони втретє на святі Хрещення Русі у столиці. «Нехай кається той, хто винен у церковному розколі. А ті, хто винен, самі про це знають», - пропонує свій рецепт подолання розбрату Ольга. На думку жінок, якщо російський цар святий у Росії, то він святий і в Україні, адже попри кордони між державами і збройний конфлікт, віра і церква спільні. «Тому ці речі потрібно розрізняти», - неохоче говорять про політику вірянки.

Отець Петро служить у селі Барахти, Васильківського району на Київщині. Він не дуже охочий говорити про те, скільки парафій у районі перейшли до новоутвореної церкви. «У нас були потрясіння, але ми почали псалтир читати і все по волі божій управилися», - каже священник. Запевняє, що єдина канонічна церква є лише церква Московська, і вона «завжди рада прийняти тих, хто пішов в розкол». «Нашу УПЦ визнає весь православний світ, а всі нові течії, які є… Ми молимося за наших братів, які відпали. Вони кажуть «наша церква, Українська церква». Але церква не може бути «нашою», це не власність. Церква належить Христу, головою церкви є Ісус Христос», - каже батюшка. За його словами, церква Московського патріархату в Україні є незалежною, бо отримала грамоту у 1990 році від патріарха РПЦ Алексія. Тому, мовляв, не потрібно їздити в Стамбул (Константинополь) за незалежністю, як це робила новоутворена Православна церква України.

«Українською служити не можна»

Віряни під час спілкування з «Главкомом» самі несподівано підняли мовне питання. Вже згадана Іоанна каже, що молитву не можна читати будь-якою мовою у церкві окрім як церковнослов’янською. «Подивіться, скільки Філарет (Денисенко) горя наробив. Наші діди споконвічно вінчалися, хрестилися на церковнослов’янській мові, мові для розмови з богом. Бо цю мову написав Кирило і Мефодій, на яких зійшов святий дух. Переклад з церковнослов’янської на українську неправильний, картатий…», - не може зупинитися жінка, стверджуючи, що саме патріарх Філарет почав нав’язувати молитви українською. Проте якийсь конкретний приклад нав’язування навести не змогла. «У Почаєві людина тільки говорячи церковнослов’янською силу має. Українською якщо говорить – не має сили, це перевірено», - відрізала жіночка пристойною українською. На її думку, у церковнослов’янській нема грубих слів, «матів-перематів», саме тому ця мова є праведною.

Отець Петро лояльніший до української. Каже, що служба у церкві відбувається церковнослов’янською мовою, а проповідь українською. Пояснює просто – він сам учився читати молитви церковнослов’янською, але тих священників, хто її не знає – не карає. «Хоча якщо людина мені скаже, що їй важко служити церковнослов’янською, я не можу їй заборонити. Але намагаюся переконати вивчити слова церковнослов’янською. Якщо ми вивчаємо англійську, то церковнослов’янська є для нас ближчою», - міркує священник.

«Треба дружити з Росією»

Близько 13:00 після завершення молебня Хресний хід рушив з Володимирської гірки по вулиці Грушевського до Києво-Печерської лаври. Митрополита Онуфрія «обліпили» Вадим Новинський з Опоблоку, Нестор Шуфрич з «Опозиційної платформи – За життя» і самовисуванець Андрій Деркач. Їх оточили камери проросійських телеканалів.

На питання, чому політики, які завжди підтримували Московську церкву, розкололись, віряни часто не мали, що відповісти. «Стараємося не вникати. Як трималися, так і тримаємося канонічної церкви УПЦ. Люди вірні Блаженнійшому Онуфрію. Все», - чеканить чоловік, який назвав себе Ігорем.

«У справжній церкві УПЦ розколу немає», - підтримує розмову літня жінка, вона з Києва, назвалась Юлією. Каже: з чоловіком пройшли на Володимирську гірку пішки, влаштували власний Хресний хід від автовокзалу, що в Голосіївському районі. Вони теж не визнають новоутворену ПЦУ. «З 15 грудня цю церкву ніхто у світі з помісних церков не визнав», - нагадує Юлія російською мовою і далі переключається на політику. «У кандидата Пархоменка (Євген Пархоменко, кандидат в нардепи від «Опозиційної платформи – За життя» посів 4 місце (6,7% голосів) у виборчому окрузі №215) було написано в програмі «кримінальна відповідальність за втручання у справи релігії». От це побачили ми і за нього одразу проголосували», - згадала про вибори Юлія. І тут же визнала, що голосувала за кота в мішку, адже не знає ані самого кандидата, ані про те, що він зробив для Києва. Не приховує Юлія, що голосувала за партію «Опозиційна платформа  - За життя», бо «треба дружити з Росією».

До розмови долучається дівчина Єлизавета з Києва, вона не така категорична: «Хто до якої церкви хоче ходити, нехай ходить». Вірянка каже, що має друзів, які ходили до церкви Київського патріархату, а тепер належать до новоутвореної Православної церкви України. І це не заважає їм спілкуватися з нею. «Жодних проблем у нас немає. Є проблеми у старшого покоління», - пояснює вона. «З іншого боку, у мене є друзі, які підтримують Новинського тому, що він допомагає церкві грішми. Але і з ними ми не сваримося», - спробувала понизити градус напруги Єлизавета.

Хресний хід завершився традиційно молитвою у Києво-Печерській лаврі, після якої митрополит Онуфрій через ЗМІ побажав присутнім здоров’я, щастя і Божого благословення і згадав, як князь Володимир перетворився на смиренну людину: «Щоб ми пам'ятали, що ми православні християни, що ми нащадки святого князя Володимира, який, прийнявши християнську віру, поміняв своє життя. З жорстокого, войовничого й агресивного став смиренним, хто любить Бога і люблячим людей».

Михайло Глуховський, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»